6.4 Питання для самоконтролю

1. Назвіть сутність та склад оборотних коштів підприємства.

2. В чому полягає різниця між оборотними виробничими фондами та фондами обігу?

3. Що включає організація оборотних коштів на підприємстві?

4. З яких частин складається постійна потреба в оборотних коштах підприємства? 5. Які оборотні фонди відносяться до нормованих?

6. Які методи використовують визначення мінімально необхідного розміру коштів у запасах?

7. З яких видів запасів складається загальна норма виробничих запасів?

8. У чому різниця між нормою і нормативом оборотних коштів?

9. Як визначити норматив оборотних коштів за методом прямого розрахунку: а) у виробничих запасах; б) у незавершеному виробництві; в) у витратах майбутніх періодів; г) у готовій продукції?

10. У яких випадках доцільно використовувати аналітичний метод визначення потреби в оборотних коштах?

11. За якими ознаками здійснюється розподіл нормативу оборотних коштів на виробничий і невиробничий при використанні аналітичного методу?

12. Які показники використовують, визначаючи потребу в оборотних коштах спрощеним методом?

13. Які джерела формування оборотних коштів можна віднести до: а) власних і прирівняних до них; б) залучених?

14. Яким чином визначається стан оборотних коштів?

15.За допомогою яких показників визначається ефективність використання оборотних коштів на підприємстві?

16.Як розподіляються оборотні кошти за рівнем ліквідності?

17.Які показники можна вважати найприйнятнішими для визначення впливу розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства?

Тема 7. Кредитування підприємств

7.1. Загальні теоретичні відомості

Виникнення й функціонування кредиту пов’язано з необхідністю обслуговування руху капіталу, його залучення, акумуляції та перерозподілу. Кредити надаються у грошовій та товарній формах. Розрізняють такі види кредитів: банківський, комерційний, державний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний, споживчий.

Банківське кредитування підприємств

Банківський кредит – це економічні відносини між кредитором і позичальником із приводу надання банком коштів підприємству в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Банківське кредитування здійснюється на правових засадах, передбачених Законом України “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 р. № 2121–ІІІ. За строками користування банківські кредити поділяються на:

а) короткострокові – до 1 року;

б) середньострокові – до 3 років;

в) довгострокові – понад 3 роки.

За забезпеченням банківські кредити класифікуються таким чином:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручництво, свідоцтво страхової організації);

г) незабезпечені (бланкові).

Залежно від ступеня ризику розрізняють стандартні кредити та кредити з підвищеним ризиком.

За методами надання банківські кредити поділяються на:

а) кредити у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної лінії (кредитна лінія – це згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів);

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, зі стягненням комісії за зобов’язання).

За ознакою строку погашення банківські кредити класифікуються таким чином:

а) погашаються водночас;

б) у розстрочку;

в) погашаються достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

г) із регресією платежів;

д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Сума кредиту визначається в залежності від його цільового призначення. Розмір кредиту під понаднормативні запаси ТМЦ визначається за формулою

Ктмц = Мс + Мп + П – Нтмц,

де Ктмц – розмір кредиту під понаднормативні запаси ТМЦ;

Мс – вартість ТМЦ на складі за вирахуванням непотрібних матеріальних цінностей;

Мп – вартість матеріалів у путі;

П – оформлені поставки;

Нтмц – норматив оборотних коштів щодо цих запасів.

Розмір кредиту під понаднормативні залишки незавершеного виробництва і готової продукції має покривати різницю між їхньою фактичною наявністю і відповідним нормативом. Розмір кредиту під окремий розрахунковий документ визначається шляхом зменшення вказаної у ньому суми на суму ПДВ, акцизу і планових накопичень у складі ціни реалізації. Як правило, такий кредит видається під декілька розрахункових документів, що виставлені на інкасо на визначену дату.

Підставою для надання кредиту є кредитний договір, що укладається у письмовій формі між кредитором і позичальником і визначає їхні зобов’язання та відповідальність. Розмір відсоткових ставок за кредитом та порядок їхньої сплати залежить від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту й пропозиції, строку користування кредитом, облікової ставки НБУ та інших факторів. Рішення щодо надання кредиту приймається банком після оцінки кредитоспроможності позичальника й прогнозу ризику неповернення кредиту. Для оцінки кредитоспроможності використовуються такі критерії: забезпеченість власними коштами позичальника не менш як п’ятдесят відсотків усіх його видатків; репутація позичальника; сутність та ефективність операції, на здійснення якої необхідне залучення додаткових коштів. Кредити не надаються на покриття збитків і на формування та збільшення статутного фонду позичальника. Банк протягом усього строку дії кредитного договору контролює виконання його умов позичальником, а також цільове використання кредиту, повноту й своєчасність його погашення. У разі порушення умов кредитного договору позичальником банк може достроково розірвати кредитний договір і/або застосувати штрафні санкції.

Як правило, банки надають своїм клієнтам можливість користуватись різними видами кредитів та послугами кредитного характеру, у тому числі за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів (Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку тощо). Крім строкового кредиту, який надається повністю після укладення кредитної угоди, та кредитної лінії в умовах становлення ринкової економіки з’явилась можливість використовувати контокорентний кредит (овердрафт) та кредит під облік векселів (обліковий кредит).

Овердрафт – це короткостроковий кредит, який надається банком у національній чи іноземній валюті надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в межах завчасно обумовленої суми (ліміту) шляхом дебетування його рахунку. Оскільки цей вид кредиту належить до найбільш ризикованих для банку, за користування ним установлюються збільшені відсотки. Однак, овердрафт має значні переваги в порівнянні зі звичайними кредитами. За умов такого кредитування підприємство одержує можливість здійснювати термінові платежі при тимчасовій відсутності коштів на його рахунку. Овердрафт не має цільового характеру, не вимагає надання техніко-економічного обґрунтування й забезпечення, а також відкриття додаткового позикового рахунку (платежі здійснюються безпосередньо з поточного рахунку). Ліміт кредиту, як правило, становить від 10 до 30 відсотків від суми середньомісячних надходжень на поточні рахунки клієнта в банку за певний період залежно від його кредитоспроможності.

Обліковий кредит – це короткостроковий кредит, який надається банком клієнтові шляхом купівлі (обліку) векселів до настання строку платежу за ними і сплати пред’явникові номінальної вартості векселів за вирахуванням дисконту. До обліку приймаються прості та переказні векселі з оплатою на визначену дату чи через певний час із моменту складання або пред’явлення. Передача векселів здійснюється на підставі відповідного договору між банком та останнім векселеутримувачем шляхом індосаменту на користь банка або бланкового індосаменту. Векселі приймаються до обліку за умови їхньої високої ліквідності. Розмір дисконтної ставки визначається за угодою сторін із врахуванням облікової ставки НБУ та депозитних ставок банка. Сума облікового кредиту ∑_о.к визначається за наступною формулою

∑_о.к = Н∙(1 + 0,01П Т′ /365)∙(1– 0,01 Д Т″/365) – Р,

де Н – номінал векселя;

П – ставка, за якою нараховуються відсотки на номінальну вартість векселя (якщо вони передбачені в тексті векселя), %;

Т′ – період часу від початку нарахування відсотків на номінальну суму векселя до дати платежу за векселем, у днях;

Д – дисконтна ставка, %;

Т″– період часу від дати обліку до дати платежу за векселем, у днях;

Р – сума порто (витрати банку на доставку векселя в інше місто в разі знаходження облікуючого банку й подавця векселя в різних містах).

Схема обліку простого векселя в разі знаходження облікуючого банку й подавця векселя в одному місті зображена на рис. 7.1.

Банк до настання строку платежу за дисконтованим векселем має право продати його на ринку цінних паперів. У разі неспроможності трасанта оплатити вексель при пред’явленні його банком у встановлений строк відповідальність за зобов’язаннями несе подавець векселя та попередні індосанти.

До послуг кредитного характеру, які надають банки, належать факторинг акцептний і авальний кредити.

Сутність акцептного кредиту полягає у тому, що банк акцептує трату інкасовану підприємством-позичальником до строку її оплати і стає першим боржником за цим переказним векселем. Таким чином акцептний кредит надається не у грошовій формі. Це гарантія векселеотримувачу оплатити вексель у визначений термін. Акцептований банком вексель розглядається кредиторами векселеутримувача як більш надійний платіжний засіб.