Імпортер

2

3 4 8 6 7

Експорт-фактор

Імпорт-фактор

5

7

Рис. 7.2. Схема факторингової операції:

1. Відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг);

2. Надання рахунку-фактури з повідомленням імпортера про те, що він повинен здійснити платіж на користь імпорт-фактора;

3. Надання примірника рахунку-фактури і транспортного документа;

4. Часткова оплата розрахункових документів (до 85% дебіторської заборгованості);

5. Відступлення дебіторської заборгованості з переходом ризику неплатежу на імпорт-фактор;

6. Подання розрахункових документів для оплати;

7. Перерахування грошових коштів (у разі неплатежу імпортера імпорт-фактор здійснює гарантійний платіж;

8. Перерахування залишку дебіторської заборгованості імпортера за вирахуванням факторингових комісій.

Існує ще декілька ознак класифікації факторингових операцій. За способом повідомлення дебіторів підприємства розрізняють відкритий і закритий факторинг. На відміну від відкритого факторингу закритий передбачає, що інформація про відступлення дебіторської заборгованості продавця банку залишається конфіденційною, за винятком випадку порушення покупцем умов контракту. За закритим факторингом банк здійснює тільки фінансування і/або приймає на себе ризики неплатежу, за адміністративне управління дебіторською заборгованістю відповідає продавець. За формою взаємовідносин підприємства й банку розрізняють факторинг із правом регресу і без такого права. За умов факторингу з правом регресу в разі неплатежу з боку покупця банк вимагатиме від продавця повернення коштів, що надані відповідно до факторингової угоди. Факторинг без права регресу передбачає прийняття банком всього ризику щодо платежу. За ознакою повноти надання послуг факторинг поділяється на повний і частковий. Повний включає, крім фінансування, повне адміністративне управління банком дебіторською заборгованістю клієнта. Факторингова угода може розповсюджуватися на всю реалізовану клієнтом банку продукцію або тільки на її частину. Крім того, розрізняють факторинг із попередньою оплатою і без.

Привабливість факторингових послуг для підприємства полягає у зменшенні ризику неплатежів із боку дебіторів і визволенням власних оборотних коштів за рахунок короткострокового банківського кредиту. Однак вартість факторингових послуг порівняно висока.

У межах наявних власних коштів банк може надавати надійним позичальникам банковий кредит. Це вид кредиту, що не передбачає застави майна або інших форм забезпечення, тому за визначенням він не належить до банківських кредитів. Банковий кредит надається із застосуванням підвищеної відсоткової ставки. Великі проекти можуть фінансуватися банківським консорціумом. За умов консорціумного кредиту банки-учасники спільного фінансування визначають відповідальний банк і несуть кредитні ризики пропорційно внескам у консорціум.

Небанківське кредитування

Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності. Об’єктом комерційного кредиту є реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Незалежно від часу погашення заборгованості право власності на товари або результати робіт (послуг) переходить від продавця до покупця у момент підписання договору або в момент їхнього фізичного отримання. Комерційний кредит може оформлюватися за допомогою векселя або відповідного договору сторін. У разі оформлення відстрочки платежу векселем погашення кредиту може здійснюватися шляхом сплати боржником за векселем, передачею векселя інший юридичній особі або переоформленням комерційного кредиту на банківський. Застосування на практиці знайшли переважно такі види комерційного кредиту:

• з фіксованим терміном погашення;

• з погашенням після фактичної реалізації позичальником одержаних товарів;

• за відкритим рахунком (постачання наступної партії товарів здійснюється до моменту погашення попередньої заборгованості).

Лізинговий кредит – це форма майнового кредиту, яка визначає відносини між юридичними особами з приводу оренди рухомого й нерухомого майна та укладання лізингової угоди.

Згідно із Законом України “Про лізинг” від 16.12.1997 р. № 723/97–ВР у редакції від 11.12.2003 р. № 1381–Іv фінансовий лізинг – вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За цим договором лізингодавець зобов’язується придбати у власність річ у продавця і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі укладення відповідного договору купівлі-продажу і сплати ним визначеної договором ціни.

Приклад взаємовідносин між сторонами угоди фінансового лізингу показано на рис. 7.3.