- Визначення складу і структури оборотних коштів;

- встановлення потреби в оборотних коштах;

- виявлення джерел формування оборотних коштів;

- розподіл і ефективне використання оборотних коштів.

Склад оборотних коштів підприємства показує, з яких частин та окремих елементів вони складаються (рис. 6.1).

Оборотні кошти

Оборотні виробничі фонди

Фонди обігу

Кошти у виробництві

Готова продукція

Гроші та кошти в розрахунках

Кошти в запасах

-сировина і матеріали;

-тара, напівфабрикати;

- запасні частини,МШП;

--пальне

- незавершене

виробництво;

- витрати майбутніх

періодів

на складі

відвантажена

- гроші на

рахунках та в касі;

- кошти в розрахунках

нормовані

ненормовані

Рис. 6.1. Склад оборотних коштів підприємства

Структура оборотних коштів відображає співвідношення між складовими частинами або окремими елементами оборотних коштів.

Постійна потреба в оборотних коштах підприємства складається з двох частин:

1) мінімально необхідного розміру коштів у всіх видах запасів (складських виробничих запасах, незавершеному виробництві, запасах готової продукції та товарів для продажу);

2)середнього розміру коштів, які постійно знаходяться в розрахунках з дебіторами.

Для визначення мінімально необхідного розміру коштів у запасах використовують такі методи:

• метод прямого розрахунку;

• розрахунково-аналітичний метод (коефіцієнтний);

• спрощений метод.

Метод прямого розрахунку (нормування оборотних коштів) оснований на визначенні норми запасів (у днях) за всіма їх видами.

Так, за виробничими запасами норма (N) складається із загальної суми часу:

а) поточного складського запасу (час знаходження запасів на складі дорівнює 50 % інтервалу між двома черговими поставками);

б) страхового запасу (для забезпечення безперервності постачання; дорівнює половині складського запасу);

в) транспортного запасу (дорівнює різниці між часом руху документообігу та часом знаходження вантажу в путі);

г) підготовчого (або технологічного) запасу (час на розвантаження, сортування, складання та підготовку до виробництва).

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах (Н_в.з.), грн визначають шляхом множення одноденних витрат (О_д), грн на загальну норму оборотних коштів (N), дні:

Н_в.з. = О_д ∙ N. ( 6.1 )

Таким чином, норматив витрат показує мінімально суму грошових коштів за кожним елементом нормованих оборотних коштів, необхідну для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Одноденні витрати виробничих запасів визначаються:

О_д = , ( 6.2)

де М_в – матеріальні витрати IV кварталу.

Норматив незавершеного виробництва (Н _нв) визначається:

Н_нв = О_вп∙ N_{нв ,} (6.3)

де О_вп – одноденні витрати на виробництво валової продукції за планом IV кварталу;

N_нв – норма оборотних коштів із незавершеного виробництва, дні;

О_вп = , (6.4)

де С_в.п. – собівартість валової продукції IV кварталу.

N_нв = Д∙К , ( 6.5 )

де Д – тривалість виробничого циклу, дні;

К – коефіцієнт зростання витрат, який залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу.

За рівномірним розподілом витрат протягом виробничого циклу коефіцієнт зростання витрат визначається з формули

, ( 6.6 )

де А – витрати, які здійснюються одноразово на початок виробничого циклу

(витрати сировини, матеріалів, які надходять до виробництва із самого початку виробничого циклу);

Б – майбутні витрати, які включаються у собівартість продукції (усі інші витрати: заробітна плата, амортизаційні відрахування, електроенергія тощо).

Норматив витрат майбутніх періодів (Нмп) включає виробничі витрати, які проведено в даному плановому періоді, що їх буде віднесено на собівартість продукції, котра випускатиметься в наступні періоди.

Нмп = Рмп _поч. + Рмп _пл. – Рмп _сп , ( 6.7 )

де Рмп _поч. – сума коштів, які вкладені у витрати майбутніх періодів на початок запланованого періоду;

Рмп _пл. – витрати, що проводяться у плановому році;

Рмп_сп – витрати майбутніх періодів, які включені до собівартості планового періоду.

Норматив оборотних коштів для готової продукції (Н_гп) визначається як добуток норми запасу (N_гп) оборотних коштів для готової продукції у днях і одноденного випуску товарної продукції в плановому році за виробничою собівартістю (О_тп ):

Н_гп= N_гп ∙ О_тп. (6.8)

Норма запасу оборотних коштів для готової продукції (N_гп) обчислюється в днях і включає: час на комплектування виробів для поставки, упаковку продукції, оформлення і здачу в банк платіжних документів, маркування, транспортування і вантаження.

Завершується процес нормування визначенням сукупного нормативу оборотних коштів шляхом підсумовування окремих нормативів: із виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів та готової продукції:

Н_ок = Н_вз + Н_нв + Н_мп + Н_гп. . (6.9)

Аналітичний метод визначення потреби в оборотних коштах застосовується у тому випадку, коли у запланованому періоді не передбачено суттєвих змін у порівнянні з попереднім періодом. За цим методом розрахунок оборотних коштів здійснюється укрупнено, враховуючи співвідношення між темпами зростання обсягу виробництва і розміром оборотних коштів у попередньому періоді. Для цього норматив оборотних коштів поточного року поділяють на дві частини: виробничий і невиробничий норматив:

виробничий норматив включає нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво (сировина, матеріали, покупні напівфабрикати, незавершене виробництво та готова продукція);

невиробничий норматив включає статті нормованих оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво (запасні частини, МШП, витрати майбутніх періодів).

Для визначення нормативу оборотних коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми у плановому періоді. Невиробничий норматив оборотних коштів збільшується на 50 від зростання виробничої програми. Отримана загальна сума нормативів зменшується на суму коштів, що вивільняються в результаті планового прискорення обертання оборотних коштів.

Приклад.

Норматив оборотних коштів підприємства на початок планового року становив 2250 тис. грн, в тому числі виробничий – 1700 тис. грн, невиробничий – 550 тис. грн. Зростання виробничої програми на плановий рік передбачене в розмірі 10  проти минулого року. У плановому році передбачається прискорення обертання оборотних коштів на 3,5 . Потрібно визначити приріст нормативу оборотних коштів у плановому році.

Розвязок.

1. Виробничий норматив оборотних коштів на плановий рік:

тис.грн.

2. Невиробничий норматив оборотних коштів на плановий рік:

тис. грн.

3. Загальний норматив на плановий рік:

1870 + 577,5 = 2447,5 тис. грн.

4. Очікувана сума вивільнення з обігу оборотних коштів у зв’язку з прискоренням їх обертання:

тис. грн.

5. Норматив оборотних коштів на плановий рік з урахуванням прискорення обороту коштів:

(2447,5 – 85,66) = 2361,84 тис. грн.

6. Приріст нормативу оборотних коштів планового року:

(2361,84 –2250)= 111, 84 тис. грн.

Крім вищевикладеної методики, потребу в оборотних коштах на плановий період можна визначити також наступним, спрощеним чином (за умов незмінення їх використання в порівнянні з попереднім періодом):

, ( 6.10 )

де З_факт. – середні (за попередні 3 -5 років) фактичні запаси оборотних коштів;

З _н – зайві та непотрібні запаси;

В _факт – середня виручка від реалізації продукції за цей період;

N _о.к. – норма оборотних коштів.

Планова потреба в оборотних коштах:

Н_о.к. = N_о.к. ∙ В_пл , ( 6.11 )

де В _пл – планова виручка від реалізації продукції.

Спрощений метод визначення потреби в оборотних коштах планового року передбачає:

Н _о.к. = ОК _факт ∙ Т_в, (6.12)

де ОК_факт. – фактичні середньорічні залишки оборотних коштів у запасах за звітний рік;

Т_в – темп зростання виручки планового року в порівнянні зі звітним.

Для уточнення одержаного нормативу визначену потребу в оборотних коштах корегують на коефіцієнт прискорення обертання оборотних коштів у плановому році:

К= , (6.13)

де Т_пл, Т_зв. – термін одного обороту коштів у запасах відповідно у плановому та звітному році.

Важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства є визначення джерел формування оборотних коштів. Джерела формування оборотних коштів поділяються на власні і залучені:

Як правило, мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел:

- статутний капітал (фонд);

- прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства;

- надходження від емісії цінних паперів;

- приріст сталих пасивів (мінімальна стійка заборгованість по заробітній платі працівникам, відрахуваннях на пенсійне та соціальне страхування, резерву майбутніх платежів, авансування замовників).

До залучених джерел формування оборотних коштів підприємства належать:

- банківський короткостроковий кредит;

- кошти інших кредиторів, які надаються у позику під певний відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобовязання;

- комерційний кредит (відстрочка платежу під вексель або інше боргове зобовязання;

- кредиторська заборгованість.

Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку розділу I пасиву балансу Ф.1 «Власний капітал» (р.380) (з сумою рядка 430 «Забезпечення наступних витрат і платежів») та підсумком показників розділу I активу «Необоротні активи» (р. 080):

 В_к + З –  О_з+ П_к , (6.14)

де В_к – власні кошти;

З – забезпечення наступних витрат;

О_з – основні засоби та інші позаоборотні активи;

П_к – позикові кошти.

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів із нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

Стан оборотних коштів підприємства характеризується також коефіцієнтом реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства

(К _р.в.), який характеризує частку оборотних коштів у майні підприємства:

, (6.15)

де Ф_н – фактична наявність (вартість оборотних коштів), грн.;

М – вартість майна підприємства, грн.

Бажано, щоб ця частка (К_р.в.) забезпечувала можливість итмічного, безперебійного виробництва і, у разі необхідності, швидкої ліквідності оборотних активів.

Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві визначається за допомогою таких показників: оборотність оборотних коштів (швидкість обертання); коефіцієнт обертання; коефіцієнт завантаження; прибутковість оборотних коштів; рентабельність оборотних коштів; середній період покриття дебіторської заборгованості; кредиторської заборгованості; коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів.

Швидкість обертання (О) характеризує час, за який оборотні кошти здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії кругообігу на підприємстві:

О= , (6.16)

де О – термін обертання коштів, дні;

С – середні залишки нормованих оборотних коштів, грн. (визначається як середньоарифметична або середньохронологічна);

Р – обсяг реалізованої продукції, грн;

Т – тривалість періоду, за який обчислюється обертання (дні).

Середньоарифметична вартість оборотних коштів (С):

, (6.17)

де С₁, С_2,...С₁₂ – вартість оборотних коштів на початок кожного місяця року ( із січня по грудень);

С₁₃ – сума оборотних коштів на початок наступного року.

Середньорічна вартість оборотних коштів (С) (вважається більш точнішою):

. (6.18)

Коефіцієнт обертання оборотних коштів (Ко) – характеризує кількість оборотів за період , що аналізується:

. (6.19)

Коефіцієнт завантаження (Кз) – показує, скільки оборотних коштів авансовано в 1 грн. реалізованої продукції:

. (6.20)

Прибутковість оборотних коштів (Кп) – показник ефективності використання оборотних коштів, який характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів:

, (6.21)

де П – прибуток від реалізації продукції.

Рентабельність оборотних коштів (К_р) – відносний показник, що визначає ступінь використання оборотних коштів:

. (6.22)

Середній період покриття дебіторської заборгованості (Т _деб.з.) показує середній період часу, протягом якого підприємство повинно чекати отримання готівки після укладання угоди. Цей період має назву: середній період стягнення боргів:

, (6.23)

де C_р.∑_д.з – середньорічна сума дебіторської заборгованості;

О_р.п. – обсяг річних продажів;

р.160ф.1 – сума дебіторської заборгованості відповідно на початок періоду

р.160к^п – сума дебіторської заборгованості відповідно на кінець періоду

р.035ф.2 – виручка від реалізації продукції.

Середній період погашення кредиторської заборгованості (тривалість обороту кредиторської заборгованості) – це середнє число днів, необхідних для розрахунків з постачальниками і підрядниками, які обслуговують всі придбання підприємства:

, (6.24)

де С_п.п.к.з. – середній період погашення кредиторської заборгованості;

С_к.з. – середньорічна кредиторська. заборгованість;

∑_з.р. – сума закупівель за рік.

Після цього доцільно порівняти показники кредиторської заборгованості із показниками за дебіторами і зробити висновки щодо тривалості позик.

Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів (К_отмз) – показує швидкість, з якою запаси пересуваються на підприємстві та його межами, тобто скільки разів на рік запаси повністю поновляються:

К_отмз = , (6.25 )

де С_р.п.− виробнича собівартість реалізованої продукції ( р.040ф.2);

В_тмз − вартість товарно-матеріальних запасів у середньому за рік;

р.100 ф.1 – виробничі запаси;

р.110 ф.1 – тварини на вирощуванні;

р. 120 ф.1 – незавершене виробництво;

р. 130 ф.1 – готова продукція;

р. 140 ф.1 – товари;

р. 150 ф.1 – одержані векселі.

За формулою (6.24) можна визначити не тільки коефіцієнт оборотності запасів, але й отримати дані про середню норму запасу у днях. Наприклад, якщо коефіцієнт оборотності запасів за рік становить 4, то це означає, що підприємство для забезпечення своєї діяльності утримує запасів на 3 місяці наперед (12:4=3) і запаси протягом року поповнювалися 4 рази.

Цей показник буде ще точнішим, якщо до розрахунку брати не всю собівартість, яка входить до придбаної (а не доданої) вартості, тобто тільки матеріальні витрати (р.230 ф.2) і витрати на відрядження, оплату послуг сторонніх організацій (ст. інші операційні витрати: р. 270 ф.2). У такому разі формула (6.24) виглядатиме так:

К_о.з.= ( 6.26)

де К_о.з – коефіцієнт оборотності запасів;

М_в – матеріальні витрати (р.230ф.2);

З_н..о.а(ТМЗ) – середній залишок негрошових оборотних активів (ТМЗ) (рр.р(10-150)ф.50.;

І_о.в. – інші операційні витрати ( р.270ф.2);

С_з – середній залишок.

При поглибленому аналізі коефіцієнт оборотності можна визначити, застосовуючи будь яку окрему статтю: запасів, товарів, готової продукції тощо. Для цього необхідно передусім визначити питому вагу витрат цих запасів у загальній величині собівартості продукції, реалізованої протягом року. Одержану таким чином величину слід порівнювати із середньою величиною відповідних залишків. Чим вища оборотність запасів, тим менше робочого капіталу відволікається на їх закупівлю, тобто, якщо порівняно з попереднім періодом обороти прискорюються – це добрий знак для підприємства.

За допомогою регулярного проведення аналізу оборотності активів можна знайти можливість знизити величину оборотного капіталу, і внаслідок ліквідації його надлишку отримувати значно більше прибутку на кожну гривню, вкладену в запаси.

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Залежно від розміщення, оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання ( див. схему 6.2)

У цілому ступінь ліквідності оборотних активів визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобовязань.

Для визначення впливу розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

- коефіцієнт забезпечення власними коштами;

- коефіцієнт покриття;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами (К_з._к.) характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів. Він визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розд. I пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів (підсумок розд. I активу балансу) до фактичної

Оборотні кошти

Високоліквідні

активи

Середньоліквідні активи

Низьколіквідні активи

Товари від-

вантажені

Дебіторська заборгованість

Матеріальні

оборотні засоби

На поточному

рахунку

На валютному

рахунку

Виробничі запаси

Готова продукція

Витрати

майбутніх

періодів

Гроші

Цінні папері

У касі

Із найменшим ризиком

вкладення

Із значним ризиком вкладення

Інші

Із середнім ризиком

вкладення

Рис. 6.2 Функціонування оборотних коштів

вартості наявних у підприємства оборотних засобів (підсумок розд. II активу балансу, р.260):

, ( 6.27)

де В_к – власні кошти, грн,

 _о.к.– загальна сума оборотних коштів, грн.

Якщо значення коефіцієнта К_з.к спадає нижче за 0,1 підприємство є неплатоспроможним.

Коефіцієнт покриття (К_п – поточний коефіцієнт ліквідності) характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення його боргів протягом року і показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобовязань. К_п визначається як відношення всіх поточних активів підприємства (підсумок розд. II активу балансу) до суми короткострокових зобов язань (підсумок розд. IV пасиву балансу):

К_п= , (6.28)

де  п.а;  к.з – суми всіх поточних активів і короткострокових зобовязань, грн.;

– сума короткострокових зобовязань, грн.

Якщо значення коефіцієнта К_п стає меншим за 1,0, структура балансу вважається незадовільною, а підприємство – неплатоспроможним. Найприйнятнішим вважається рівень К_п у межах 2,0…2,5.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_абс.л) – характеризує негайну готовність підприємства погасити свою заборгованість. К_абс.л. визначається як відношення грошових коштів (Г_к) та короткострокових фінансових вкладень (К_в) підприємства (III розд. активу балансу) до короткострокових зобовязань.

. (6.29)

Якщо значення коефіцієнта менше 0,2 – підприємство вважається неплатоспроможним. Достатнім є значення К _абс.л. в межах 0,25…0,35.

Миттєвий коефіцієнт ліквідності (критичної оцінки) К_кр характеризує готовність підприємства виконати свої поточні зобовязання, не покладаючись на продаж запасів. Визначається вирахуванням суми товарно-матеріальних запасів від величини оборотного капіталу (поточних активів) і діленням результату на суму короткотермінових зобовязань:

, ( 6.30)

де П_а – поточні активитоварно-матеріальні запаси;

К_з – короткострокові зобовязання.