1. Коефіцієнти оцінки майнового стану:

1. Сума господарських коштів, які знаходяться у розпорядженні підприємства.

Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, що є на балансі підприємства. Його зростання свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

2. Питома вага активної частини основних засобів (машин, обладнання, транспортних засобів). Зростання цього показника – позитивна тенденція.

2. Коефіцієнт зношення основних засобів – характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості;

3. Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

4. Коефіцієнт вибуття основних засобів показує частину основних засобів, яка вибула за звітний період.

2. Коефіцієнти ліквідності та платоспроможності.

Ліквідні активи – це активи, які можна швидко перетворити у гроші. Найбільш ліквідними є поточні активи підприємства, які можна найшвидше використати для оплати поточних зобовязань.

Коефіцієнти ліквідності визначають співвідношення між поточними (оборотними) активами підприємства та його поточними зобовязаннями. Вони показують ступінь ризику невиконання підприємством своїх короткострокових зобовязань.

Найпоширеніші з цих показників розглянуто у розд. 6 «Оборотні кошти підприємства», а саме:

• коефіцієнт забезпечення власними коштами (ф.6.27);

• коефіцієнт покриття (поточний коефіцієнт ліквідності) (ф.6.28);

• коефіцієнти абсолютної ліквідності (ф. 6.29);

• миттєвий коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт швидкої ліквідності, критичної оцінки) (ф.6.30).

Крім цих основних показників, використовують ще показник частини власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами (особливо важливий для підприємств торгівлі). Рекомендована нижня межа цього показника – 50 %.

3. Коефіцієнти управління активами.

Розрахунок групи цих коефіцієнтів призначений дати відповідь на питання про рівень достатності активів підприємства щодо поточних або запланованих обсягів продажів підприємства.

Найважливіші з цих показників розглянуті у розд. 6 «Оборотні кошти підприємства», а саме:

- середній період покриття дебіторської заборгованості (ф.6.23);

- середній період погашення кредиторської заборгованості (ф.6.24);

- коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів (ф.6.25, 6.26);

- коефіцієнт обертання оборотних коштів (ф. 6.19);

- коефіцієнт завантаження оборотних коштів (ф.6.20);

- прибутковість оборотних коштів (ф.6.21);

- рентабельність оборотних коштів (ф.6.22).

Крім того, для характеристики ефективності використання ресурсів підприємства застосовують ще такі показники:

- коефіцієнт обіговості необоротних активів (К_{необ. акт}) відображає ефективність використання землі, будівель, обладнання порівняно з обсягом продажів за рік:

К _{необ. акт.} = , (9.1)

де Р_о.п. – річний обсяг продажів; 

В_н.а. – вартість необоротних активів (середньорічна).

- коефіцієнт оборотності активів (К_о.а) характеризує ефективність використання усіх активів підприємства: як необоротних, так і оборотних:

К_о.а = , (9.2)

де Р_о.п. – річний обсяг продажів ;

∑а – загальна сума активів.

У цілому, зменшення коефіцієнтів оборотності небажане, тому що воно свідчить про зниження ефективності використання підприємством своїх ресурсів, тобто підприємство не забезпечує достатнього обсягу торговельного збуту за рахунок наявних інвестицій у свої активи.

4. Коефіцієнти оцінки фінансової стійкості підприємства.

Забезпечення стабільності діяльності підприємства повязане із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

Ступінь незалежності підприємства з позиції джерел його фінансування показують коефіцієнти управління кредитами, до яких найчастіше відносяться: коефіцієнт заборгованості; коефіцієнт покриття відсоткових платежів за доходами; коефіцієнт покриття постійних витрат.

1) Коефіцієнт заборгованості (К_борг.) – показує відсоткову частку коштів, наданих кредиторами, у загальній сумі майна підприємства:

К_{борг.= ,} (9.3)

де ∑ _д.к.з – загальна сума довго-та короткострокової заборгованості;

∑_а.б – сума активів балансу

На виробничих підприємствах здебільшого ця частка не перевищує 50 %.

2. Коефіцієнт покриття процентних виплат (К_{покр. проц.}) – характеризує спроможність підприємства своєчасно здійснювати річну виплату відсоткових платежів:

К_{покр. проц.} = , (9.4)

де П_в.к.к – прибуток від вкладених кредитних коштів;

∑_п.п.– сума процентних платежів.

Цей коефіцієнт визначає величину падіння поточного доходу, при якій фірма ще буде спроможна платити проценти.

3. Коефіцієнт покриття постійних витрат (К_{покр.пост.}) – подібний до попереднього коефіцієнта (9.4), але він ще включає до розрахунків щорічні довготермінові орендні боргові забовязання та забовязання з фонду погашення заборгованостей (щорічні платежі з випуску боргових забовязань та привілейованих акцій):

К_{покр.пост.= ,} (9.5)

де Д_в.п.ф. – дохід до вирахування процентів та податків;

П_ф.п.з. – платежі до фонду погашення заборгованості;

П – процентні платежі.

Ділення орендних платежів на (1 – ставка податку) обумовлено тим, що їх здійснюють до виплати податків, а платежі у фонд погашення заборгованості – після сплати податків.

Крім коефіцієнтів управління кредитами, до показників оцінки фінансової стійкості відносяться:

коефіцієнт концентрації власного капіталу – характеризує частку власних коштів підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим вище цей коефіцієнт, тим більше фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство;

коефіцієнт фінансової залежності – є оберненим до попереднього показника. Коли його значення наближається до 1(100 %), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство;

коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів. Зростання цього показника свідчить про зниження фінансової стійкості підприємства та посилення його залежності від кредиторів;

коефіцієнт довгострокових вкладень – показує, яку частину основних коштів та інших позаоборотних активів профінансовано зовнішніми інвесторами, тобто яка частина не належить власникам підприємства;

коефіцієнт маневреності власного капіталу – показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності (тобто, яку вкладено в оборотні кошти), а яку капіталізовано.

Узагальнюючи оцінку фінансової стійкості підприємства, можна назвати такі типи фінансової стійкості:

- абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) - коли власні оборотні кошти цілком забезпечують запаси й витрати;

- нормальний стійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;

- нестійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок усіх основних джерел: власних оборотних коштів, довгострокових позик та короткострокових кредитів;

- кризовий фінансовий стан – коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.