37. Концепція зростання доходів власників (shareholder-value) а. Раппапорта

Показник SVA (Shareholder Value Added - SVA) показує приріст ринкової вартості власного капіталу. Ідея SVA ґрунтується на положенні про те, що інвестори не зобов'язані вкладати свої кошти в корпоративні права конкретного підприємства, а можуть їх інвестувати в інші прибуткові фінансові активи

Зростання ринкової вартості власного капіталу, з одного боку, полегшує процес залучення нових фінансових джерел, а з іншого - зменшує вимоги щодо дивідендних виплат власників, оскільки зростання доданої вартості забезпечується через зростання ринкового курсу корпоративних прав. Раппапорт обґрунтовано доводить, що менеджери компанії мають фокусувати свої зусилля на максимізації вартості для інвесторів. На практиці, однак, менеджмент підприємства та його власники досить часто мають різні цілі, які нерідко конфліктують між собою. У світі, в якому власники (наприклад акціонери) мають обмежені можливості контролю над агентами (менеджментом), останні не завжди діють в інтересах власників. Агенти переслідують свої специфічні інтереси і можуть підпорядковувати інтереси власників своїм власним.

Концепція максимізації вартості та доходів власників у значній мірі спрямована на те, щоб виробити інструменти інтеграції інтересів власників та менеджерів. Згідно з А. Раппапортом, чим більш негативними для керівництва будуть наслідки зменшення вартості підприємства та доходів власників внаслідок неякісного управління, тим меншою буде ймовірність того, що менеджмент буде діяти всупереч інтересам власників.

Основна ідея VВМ полягає в управлінні фінансовими параметрами підприємства на основі оцінки, планування та контролю чинників, які визначають його вартість.

У центрі уваги VВМ є максимізація ринкової вартості власного капіталу, тобто ринкової капіталізації підприємства. Характерна ознака VВМ - урахування при оцінці результативності діяльності підприємства, окремих його підрозділів, центрів відповідальності, інвестиційних проектів повної вартості капіталу.

У процесі обґрунтування своєї концепції А. Раппапорт оперує поняттями Shareholder та Stakeholder (шехолдери і стейкхолдери). До шехолдерів - нинішні та потенційні власники підприємства (інвестори). Доля підприємства в значній мірі залежить від якості фінансових відносин з різними групами так званих стейкхолдерів, суб'єктів, які мають той чи інший інтерес до підприємства та вступають з ним у фінансові відносини – 1) працівники підприємства, які прагнуть отримувати високу та стабільну заробітну плату; 2) клієнти, що хочуть отримувати високоякісні товари та послуги за прийнятними цінами; 3) постачальники та кредитори, які піклуються про те, щоб підприємство дотримувалось платіжної дисципліни і своєчасно виконувало свої платіжні зобов'язання; 4) менеджмент, коло інтересів якого простягається від задоволення своїх матеріальних потреб до отримання певного суспільного становища; 5) власники корпоративних прав, тобто шехолдери, які у свою чергу поділяються на дві групи: крупні та дрібні власники.

Для того щоб задовольнити очікування різних груп стейкхолдерів менеджмент підприємства має забезпечити достатній рівень cash-flow, який можна генерувати лише у разі здійснення ефективної виробничо-господарської діяльності. Концентрація зусиль менеджменту на забезпеченні достатнього рівня cash-flow у довгостроковому періоді характеризує зміст одного із ключових завдань концепції shareholder-value. Від підприємства, яке створює вартість мають вигоду не лише його власники, а й інші групи інтересів, і навпаки, усі суб'єкти фінансових відносин знаходяться у небезпеці, якщо менеджменту не вдається забезпечити створення додаткової вартості.

10 принципів створення вартості для власників за А. Раппапортом

Не слід захоплюватися прогнозуванням показників прибутку, інвесторам слід скептично ставитися до таких прогнозів

Менеджменту при прийнятті фінансових рішень слід орієнтуватися на прогнози майбутніх чистих грошових потоків (Cash-Flow)

Інвестування коштів у майбутнє

необхідно утримувати лише ті активи, які здатні максимізувати вартість компанії

Якщо відсутні можливості нарощування вартості, то інвестовані кошти та відповідний прибуток слід повертати власникам

Винагороду топ-менеджменту компаній слід установлювати за довгострокові успіхи

Створення дієвих систем матеріального стимулювання для керівників структурних підрозділів компанії

Реалізуючи стратегію зростання вартості керівництву підприємства не слід забувати про рядовий персонал

Ризики топ-менеджерів і акціонерів мають бути однаковими

Ефективна комунікація компанії з її інвесторами