6. Про філософську школу діалогу культур

ТА МЕТОДОЛОГІЧНУ ОСНОВУ СУЧАСНОЇ

ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ

Сучасні тенденції розвитку історичної науки та шкільної історичної освіти спонукають, насамперед, до необхідності вироблення нових (інших) теоретичних і методологічних підходів щодо вивчення історич­ного процесу в Україні. «У цьому контексті, - відзначав академік В. А. Смолій, - однією з основних умов досягнення успіху є відмова від думки про потребу створення єдиних універсальних методологічних засад, на основі яких могли б писати свої праці історики».

В наукових історичних працях останніх років все більше вияв­ляється необхідність комплексного інтегрального підходу до об'єкта дослідження. Поспішно, на нашу думку, автори проекту концепції безперервної історичної освіти в Україні поставили категоричну вимогу відмовитись від формаційного підходу до вивчення і викла­дання історичного процесу. Внаслідок прямолінійного розуміння як формаційного, так і цивілізаційного підходів зі сторінок наукових праць та шкільних підручників зникли навіть такі поняття, як «фео­дальний спосіб виробництва», «феодалізм», «продуктивні сили і виробничі відносини» тощо, хоч добре відомо, що вони (тобто ці поняття) зовсім не є нововведенням марксизму.

Сьогодні, на думку більшості вітчизняних істориків, як ніколи раніше, перед українськими вченими постала проблема їх інтеграції у європейський науковий процес. Проте мається на увазі не лише поверхове засвоєння поглядів представників, наприклад, школи «Ан­налів» або використання їхніх методів дослідження. У сучасних умо­вах українські історики можуть і повинні впливати на інтеграційні процеси, вносити свій вклад у загальну історичну теорію. Велику роль у цьому плані відіграють і мають відіграти у майбутньому міжна­родні інформаційні семінари, організовані Радою Європи, її інфор­маційним та документальним центром і Міністерством освіти і на­уки України. Один із них відбувся в Дніпропетровську 18-20 листо­пада 1996 р. на тему «Викладання історії XX століття на прикладі України та інших європейських країн», а останній - в Одесі 25-27 червня 2000 р. з проблем регіональної історії країн Чорно­морського басейну.

44

Однією з актуальних проблем історичної освіти є необхідність подолання об'єктивістсько-історичної орієнтації у викладанні історії (за М.І. Романенком).

Треба, на нашу думку, сміливіше долати навіяні сцієнтизмом підходи у викладанні історії: безальтернативність, монологічність, зазубрювання, ціннісну відчуженість. Історії як гуманістичному (гу­манітарному) предмету мають бути властиві поліваріантність, бага-токонцептуальність, діалогічність і, особливо, аксіологічність. Для гуманізації освіти в цілому, в тім числі історичної, необхідно оволо­діти сучасними педагогічними технологіями, серед яких вчителі-істо-рики застосовують персоніфікацію, ігровий (рольовий) підхід до організації навчального процесу, національну самоідентифікацію та міжкультурний синтез і, особливо необхідно виділити, філософію (школу) діалогу культур.

Становлення сучасної системи освіти України, формування її філо­софії має в своїй основі діалогову взаємодію основних суб'єктів освіти. Найважливішим у сучасних концепціях філософії діалогового спілку­вання є те, що багато її представників надають великого значення аналізу процесу діалогу між різними типами мислення, світогляду, кінець-кінцем, між різними типами культури. Саме ці ідеї застосо­вуються зараз як філософська основа освіти, в т.ч. історичної, ста­новлення одного з найцікавіших напрямів методики викладання історії - школи діалогу культур. Цей напрям досить широко розпов­сюджений у школах сучасної України, Росії та інших держав СНД. Крім того, в системі освіти України працюють дві лабораторії, які спеціально займаються розробкою проблем і методик школи діалогу культур. Кілька семінарів, практикумів, «літніх шкіл істориків» з участю зарубіжних колег провели викладачі історії Дніпропетровсь­кої області.

Які ж ідеї філософії діалогу культур можна покласти в основу методології сучасної історичної освіти?

Сам термін «діалог культур» говорить про те, що головна увага на цьому напрямі педагогіки приділяється досягненню якогось порозу­міння, консенсусу між представниками різних типів культури, світо­гляду, тобто її головним завданням є вирішення основного питання нового світогляду - досягнення якоїсь згоди між представниками цих типів у вирішенні найважливіших проблем сучасного людства.

45

У школі діалогу культур розробляється як у теоретичному, так і в практичному планах нова методологія поєднання загальнолюдських цінностей з системами цінностей, особливими для кожної культури і для кожної особистості. Методологія школи діалогу культур спря­мована як проти догматичної авторитарної педагогіки, яка є визна­чальною рисою тоталітаризму, так і проти її протилежності - ідей­ного хаосу і еклектичної суміші ціннісних орієнтацій.

У зміст історичної освіти вводиться одна з найважливіших ідей школи діалогу культур, яка полягає в тому, що в кожному типі куль­тури, світогляду міститься якась істина, тому ми повинні не тільки не відкидати чужу культуру, а навпаки, намагатись виявити в про­цесі діалогу з її представниками цю істину і на цій основі досягнути порозуміння з нею. В процесі вивчення теорії ми повинні розгляда­ти різні філософсько-методологічні підходи до розуміння суті історії, її суперечності та протиріччя, що є між такими підходами, способа­ми пізнання.

Наступна, надзвичайно важлива для формування сучасної кон­цепції історичної освіти ідея школи діалогу культур полягає в тому, що діалог культур розглядається в ній як постійний фактор прогре­сивного розвитку усієї людської культури, тобто тут застосовуються ті ідеї сучасної філософії, згідно з якими тільки за допомогою діало­гу культур ми можемо запобігти тоталітарному пануванню представ­ників однієї культури над іншою. Тим самим у школі діалогу куль­тур різко критикується така методологія, така методика викладання історії, яка ґрунтується на абсолютизації тільки одного можливого вирішення поставленої проблеми, тільки одного способу такого ви­рішення, а також на монологічній діяльності учителя історії в про­цесі його педагогічного впливу на учнів, на розумінні основної мети навчання тільки як засвоєння тієї певної суми знань і вмінь (сцієнтизм), які визначаються як необхідні в даній офіційній системі освіти.

Філософія діалогу культур дозволяє знайти нові підходи і в роз­в'язанні такої складної проблеми як взаємодія релігії (церкви) і ос­віти (школи). Не можна вирішити складні проблеми в сучасному хри­стиянстві тільки з позицій ортодоксальності, бо і християнство роз­колоте на багато суперечливих між собою конфесій. Ще складніші проблеми виникають у співвідношенні християнства з іншими

46

типами світогляду, які можна більш чи менш успішно вирішити тільки за допомогою діалогу між ними. В змісті історичної освіти мають бути відображені всі ті позитивні моменти, які є в різних ти­пах світогляду. Учні повинні засвоїти істину, що капіталізм, наприк­лад, змінився, за словами папи Іоанна Павла II, «в основному завдя­ки соціалістичній мислі», яка породила профспілки і контроль з боку держави як соціальні амортизатори.

Дослідження потребує ідея деякого синтезу типів світогляду, що реалізується в багатьох випадках діалогової взаємодії між ними як у теоретичному плані, так і в практиці співіснування тих суспільних систем, які ґрунтуються на цих протилежних принципах.

Можна частково стверджувати, що розробники проекту держав­ного стандарту з історії (в освітній галузі суспільствознавство) вра­ховують провідні ідеї філософії (школи) діалогу культур. В проекті зазначається, що суспільствознавство (в т.ч. історія) несе значний світоглядний потенціал, оскільки озброює учня уявленнями про ідеї гуманізму, демократичні цінності, засади міжнародного права, взає­морозуміння між народами і створює у свідомості учнів соціальну картину світу. А звідси головною метою є розкриття перед учнями в різних аспектах різноманітного і складно організованого світу і світу самої людини, допомогти їм зорієнтуватися і самовизначитися у цьому світі, свідомо зайняти певну соціальну і життєву позицію.

Уроки історії мають сприяти формуванню історичної свідомості, соціальній адаптації, вихованню емоційного зв'язку зі спадщиною минулих поколінь, толерантному, доброзичливому ставленню до інших культур і народів.

Базовий зміст історичної освіти згідно з державним стандартом має передбачати певні обов'язкові результати навчання. Важливо серед них виділити такі важливі світоглядні ідеї, поняття і зв'язки, як міжцивілізаційні і культурні взаємовпливи; цивілізації, їх розмі­щення у часі і просторі; взаємообумовленість і взаємозалежність еко­логічного, соціально-економічного, демографічного та етнополітич-ного чинників історичного процесу; становлення нового правового порядку, заснованого на демократичних цінностях - провідна тен­денція у міжнародному житті, багатополюсний світ - найімовірні­ша перспектива на XXI століття.

47

В результаті учні повинні оволодіти розумовими операціями, а саме порівнювати, пояснювати, аналізувати історичні факти, виходячи з альтернативних поглядів на певну навчальну інформацію, вміти роз­крити власне розуміння історичного процесу, особисте ставлення щодо світу, який постійно розвивається, та свого місця в цьому світі.

Таким чином, перебудовуючи зміст та методи історичної освіти, формуючи її сучасну концепцію, важливо підвести під неї методо­логічну базу, що відповідала б сучасному стану філософії освіти, філософії історії та сприяння формуванню світогляду молоді під впливом школи (філософії) діалогу культур. Такий підхід дозволить сформувати нове покоління української держави, здатне відповісти на цивілізаційний виклик часу.

Література

1. Библер В.С. От наукоучения - к логике диалога культур. - М., 1991.

2. Діалог культур і освіта: Збірник статей до семінару. - К., 1993.

3. Карлгрен Ф. Воспитание к свободе. - М., 1992.

4. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти. - К., 1996.

5. Романенко М.І. Проблема подолання об'єктивістсько-історич­ної орієнтації у викладанні історії // Історія в школах України. - 1996. -№2.

6. Смолій В. А. Українська історична наука на рубежі XXI сто­ліття: Проблема пошуку нових теоретичних та методологічних підходів // Освіта України. - 4 липня 1997 р.

7. Суспільствознавство. Державний стандарт загальної середньої освіти в Україні (Проект). - К., 1997.

8. Удод О.А. Європейський вектор української Кліо // Нива знань. -1997. -№ 1.

48