1. Про Леніна, ленінізм, компартію, несприйняття населен­ням ідеології комунізму.

- «З новітнього фольклору. Нібито Маркса аж оце свіжо тільки пущено до раю, а то десь блукав у просторах. За ним учепився і Ленін. На брамі стоп - не пускають. «Та я його ученик!» Ні, не мож­на, зажди. Тоді один з воротарів «з наших» надумався. «Лізь, - каже,

97

7* УдодО.А.

в мішок». Ленін поліз. Тоді той подав мішка через браму: «Там прий­шов Маркс - так це його барахло. Передайте!» (Там само. - С. 62).

- «...А ось просто вже з фольклору. Приїхав ніби до Троцького батько - ортодоксальний єврей - подивитись, як живе синок. Повів його в Кремль. «Це що таке?» - «Кремль». - «А, кремул (крамниця ніби по-жидівському) - це добре». Входять у палац, бачить батько портрети. «Ну, це ти, - також добре. А це хто? - показує на Леніна». «Це один тут гой». - «Чого ж сюди гой забрався?» - «Та на його патент узято». (Там само. - С. 63-64).

- «З новітнього фольклору. Ленін прислав до Троцького виклик (звичайна тепер форма газетної провокації на якийсь учинок): опи­нившись на тім світі, викликаю зробити те саме т. Троцького». (Там само. - С. 93).

- «Ленин умер, но дело его живо»... - «Как - Ленин имел дело? Чем же он торговал?» - «Он не торговал, он боролся с торговлею, он разрушал ее, как разрушал и весь старый мир». - «Ну тогда лучше бы Ленин был жив, а дело его умерло». (Там само. - С.92).

- «Не анекдот, але на анекдот скидається. Цими днями в одному з клубів якийсь оратор вихвалював геніальність Леніна такими аргу­ментами: «Тепер відомо, товариші, що у т. Леніна більш 1/4 мозку була нормальна. І от п'ять років цей чоловік правив Росією тільки четвертиною мозку. Хіба не геніяльний...» і т.д.

І приписка С. Єфремова: «8апсІа вітіісіїаз - свята простота!» (Там само. - С. 77).

- «З новітнього фольклору. Приходить «червоний крамар» до своєї крамниці й бачить - погром: розкидано, розграбовано, все догори ногами. Були злодії. «Ленін умер, а ленінізм лишився», - зробив вис­новок крамар». (Там само. - С. 76-77).

- «З новітнього фольклору. Питання: хто з відомих акторів зійшов у могилу найбільш освистании? Відповідь: Ленін (по всій ССРР усі свистки й гудки свистали)». (Там само. - С. 114).

- «З новітнього фольклору. [№1] «Нет больше сифилиса. Во вни­мание к революционным заслугам Ильича, сифилис переименовы­вается в Первую Красную болезнь имени Ленина».

№ 2. «Удивительная участь наших вождей революции. Один пре­бывает в сухом кале (Сухум-Кале), другой - в мокром кале». (Натяк на те, що мавзолей Леніна ніби залило з каналізаційної клоаки». (Там само. -С. 114).

98

- «З новітнього фольклору. На якомусь мітингові промовця рито­рично запитує: «Ленін... Чи ви знаєте - хто такий був Ленін? - Вор...» Крики обурення, похвалки арештувати. «Ша! - веде далі промовця, -Ленін був дійсно ВОР: Вождь Октябрьской Революцій». (Там само. -С. 139).

- «З новітнього фольклору. В Петербурзі, як розповідав один при-їзжий, в якомусь сквері в нужнику висить напис: «Тут приймають жертви на всеросійський пам'ятник Іллічеві - золотом і папірцями». (Там само.-С. 152).

- «Ще з новітнього фольклору, може з деяким припізненням підхоплене. [Запис 3 січня 1925 р.]. Зайшло змагання як найкраще зберегти мозок Леніна. Думали-думали, аж одному впало на думку: треба вкласти його в голову т. Рикову: і він порозумнішає, і мозок одразу заспиртується». (Там само. - С. 181).

- «Повелось тепер «Ленінські кутки» по установах. І от що вига­дує обиватель. Ніби в тому місці, куди й цар пішки ходив, хтось на­писав: «Да здравствует великий вождь Ленин». Другий дописав: «Ду­рак! В таком месте такое имя писать». Третій: «Не место красит че­ловека, а человек красит место». Четвертий обчеркнув усе це кру­гом і надписав: «Ленинский уголок»... (Там само. - С. 193).

- «Чому, - питає, наприклад, витвір новітнього фольклору, - Ленін тримає руки в кишенях (найбільш тепер розповсюджений портрет «вождя»)?» А тому, що «спираючись на ком'ячейку, він міцно тримає в руках члена партії». (Там само. - С. 211).

- «З новітнього фольклору. Розмовляють комуніст-агітатор і се­лянин. «В бога віруєш?» - «Та вірую». - «І молишся?» - «Молюся». - «Ну, що ж, як був Микола - за Миколу молився?» - «А таки молив­ся». - «А тепер за кого?» - «А тепер за вас молюся». - «Ну, і слухає тебе твій Бог?» - «А мабуть, слухає, бо Миколи вже немає...» (Там само.-С. 198).

- «З новітнього фольклору. Питання: «Что такое ВКП(б)?». Відповідь: «Воры, Конокрады, Проститутки». - «Но Проститутки -не русское слово». - «Там в скобках стоит и по-русски - б...» і при­писка від С. Єфремова: «Моїа Ьепе: анекдот походить з комуністич­них сфер». (Там само. - С. 429).

99