3 Промови м.М. Покровського при закритті конференції

4 січня 1929 р.

Я повинен сказати, що я вашим привітанням надзвичайно схвильо­ваний, але не можу не відмітити, що це до пункту порядку денного не відноситься (сміх). Тов. Яворський зробив заяву, не попередивши мене (сміх), - це є порушенням нашої конференційної дисципліни.

[Там само. - С. 75].

№ 5. З доповіді М.І. Яворського про сучасні

анти марксистські течії в українській історичній науці

2 січня 1929 р.

У межах УСРР... з розвитком НЕПу почались... спроби реконст­рукції старих поглядів, старих історичних схем, старих побудов ук­раїнського історичного процесу. А соціальна база такої реконструкції мається і прагне зміцнити себе у нас на Україні. Ріст куркульства, відображення якого проявляється в ідеології, і, зокрема, в дуже по­силеному рості сектантства у нас, з одного боку, і активності украї­нського націоналізму з другого (виступ академіка Єфремова), все це й створює всю ту основу, на якій базуються спроби відродження ста­рих проблем, старих схем українського історичного процесу.

...Сама концепція Грушевського, яка зараз отримує на Україні солідну базу, виявляє дуже сильну тенденцію активно протиставити себе платформі нашого марксистського фронту... Навколо нього ство­рилось доволі вже міцне ядро молодих працівників, які сьогодні ще дуже старанно уникають ідеологічного синтезування свого історич­ного дослідження, вони інколи навіть ховаються за термінологією класової боротьби, але по суті навіть не приховують своїх симпатій до старої анархо-федералістичної теорії Грушевського...

...Гуртки драгоманівців не рідкість в наших вузах серед учнівсь­кої молоді.

... Ми зустрічаємось ...з ... явищами проблеми автономізму ук­раїнського історичного процесу... В 1912 р., як всім напевне відомо,

118

Ленін різко виступив проти Юркевича, проти його теорії етнографіч­ного розмежування українського пролетаріату в партійному і орга­нізаційному будівництві.... Але між тим, такі ж самі спроби зустрі­чаються і зараз, навіть в марксистській літературі. Вкажу хоч би на роботу Равича-Черкаського «Нариси з історії КП(б)У», де автор-ко-муніст ставить питання про два корені виникнення комуністичної партії більшовиків України, про російські корені і українські корені. До речі, якби він був послідовним до кінця, він повинен був би при­бавити ще один корінь - єврейський, тому що на Україні є багато й єврейського пролетаріату.

...Сьогодні говорять такою ж мовою в своїх роботах більш прин­ципові прихильники етнографізму і сепаратизму. Для прикладу мож­на назвати т. Гермайзе, який в своїй роботі «Нарис з історії револю­ційного руху на Україні» найбільш яскраво проводить принципи ет­нографічного розмежування українського історичного процесу від російського історичного процесу на Україні. Вже не кажучи про те, що сам історичний революційний процес на Україні розуміється ним як процес самодостатній, поза російською дійсністю.

...Питання методології розробки історії в нашій українській дійсності, питання марксистської схеми, питання конструкції істо­ричного процесу, питання періодизації, питання марксистської істо­ріографії - ось ті головні моменти, які повинні тепер бути основни­ми висхідними пунктами в нашій боротьбі з дрібнобуржуазним і буржуазним впливом на сучасну історичну науку.

[Там само. - С. 430-435].

№ 6. З виступу 3. Гуревича в дискусії по доповіді М.І. Яворського

2 січня 1929 р.

...Ми повинні констатувати, що Грушевський не зробив ні жодної принципової уступки, а я зараз кажу якраз про принципові, а не так­тичні уступки. Бо тактичних уступок Грушевський зробив дуже багато.

... Ми користуємось допомогою товаришів істориків-марксистів РРФСР. Ми учимось у них тому, чого у нас не вистачає, ми вчимось у них марксистської методології, ми вчимося тому, як треба будува­ти споруду української, дійсно пролетарської, дійсно марксистської історичної науки. ...Інша сторона питання лежить в іншій площині.

119

Я маю на увазі ті відрижки великодержавного шовінізму, або, якщо хочете, національного нігілізму, яке деінде навіть в 1927/28 році має місце в російській історичній літературі. Візьміть, наприклад, такий твір, як робота М. Нечкіної «Товариство об'єднаних слов'ян». ...Ав­тор цього значного твору - більше ніж в 300 сторінках - про Товари­ство, яке організувалось на території України, ... умудряється якраз про ці українські моменти ні слова не сказати...

Далі. Ще один факт. Видавництвом Комуністичної академії ви­пущена була недавно книга, том II «Селянський рух в 1917 р.». І ось в 1917 р., на 10-му році радянської влади,...автори дозволяють собі вживання термінології епохи Катерини II. Для авторів цього збірни­ка паралельно з Україною, що охоплювала три губернії, існує півден­но-західний край, Таврійська губернія і т.д. Цілісний комплекс еко­номічних, соціально-політичних і соціально-культурних явищ, який має назву - Україна, збірник розглядає під таким кутом, що з карти його історичного дослідження зовсім зникає цей комплекс.

[Там само. - С. 438-440].

№ 4. З виступу М.В. Нечкіної в дискусії по доповіді М.І. Яворського

2 січня 1929р.

Наша центральна історична преса, хоч би журнал «Історик-марк-сист» і ряд інших журналів, які, звичайно, могли б зацікавитись нау­ковою думкою України, - ці журнали мовчать. Дуже поодинокі огля­ди або навіть прості рецензії, що стосуються наукових справ України.

... Я стою на точці зору відсутності в історії якогось неіснуючого в природі «українського декабризму». Я, товариші, на цій точці зору стояла завжди. І коли т. Гуревич каже про те, що є такі факти, які говорять за концепцію «українського декабризму»... (Гуревич: «Я цього не говорив, це ви мені приписуєте»).

[Там само.-С. 441-443].

№ 8. З виступу О.Ю. Гермайзе в дискусії по доповіді М.І. Яворського

2 січня 1929р.

Тут т. Гуревич говорив про те, що діячі декабризму своїм корін­ням упирались в українську обстановку, що вони виросли в умовах

120

української дійсності. Це цілком вірно. І я глибоко переконаний в тому, як певно і цілий ряд інших українців-істориків, що епоха де­кабризму на Україні - це є смуга денаціоналізації українського дво­рянства, смуга глибокої денаціоналізації. ...В цьому й була характер­на особливість або біда цього покоління, що це покоління українців українство розуміло тільки як вміння солити огірки і шанувати пе-черських угодників (сміх). [Там само. - С. 447].

№ 9. З виступу М. Рубача в дискусії по доповіді М.І. Яворського

З січня 1929р.

Я повинен відзначити, що в книзі т. Нечкіної немає й тіні еле­ментів великодержавності. Вона правильно говорить про необ­хідність боротьби проти деяких націоналістичних викривлень Єфре-мова, Багалія у висвітленні декабризму, але вона дещо перегинає палицю, недооцінюючи внутрішніх соціальних, економічних коренів, які були в Україні. Адже не можна забувати, що кирило-мефодіївці, які стояли від декабристів всього на 19-20 років, своїми витоками впираються в Товариство об'єднаних слов'ян. Вірніше, можна гово­рити не про вияви деякої великодержавності, швидше про нечуйне відношення до української історії.

[Там само. - С. 454].

№ 10. З виступу М.М. Покровського в дискусії по доповіді М.І. Яворського

З січня 1929р.

...Коли т. Гуревич заговорив так рішуче про прояви великодер­жавності у М.В. Нечкіної, то він неймовірно перегнув палицю, над­звичайно її перегнув. І якщо такого роду перегини палиці можливі, то це краще всього пояснює вплив Грушевського до сьогоднішнього дня (сміх, аплодисменти). І проти цієї небезпеки доводиться това­ришів українців попередити і попередити настійливо, тому що ми повинні створити єдиний фронт, єдиний марксистський фронт, оскільки наші вороги цей єдиний фронт уже створили.

[Там само. - С. 458].

121