- •1.Історія політичних і правових вчень як самостійна юридична навчальна дисципліна. (Завдання та актуальність вивчення курсу. Юридичний характер.)
- •2. Загальна характеристика політико-правової ідеології епохи Відродження і Реформації.
- •3. Вчення про державу і право Івана Франка.
- •4. Поняття і загальна характеристика структури і змісту політико-правового вчення
- •5. Політична доктрина Ніколо Макіавеллі (Італія).
- •7. Методологія історії політичних і правових вчень
- •6. Державно-правові погляди Лесі Українки (Лариси Косач).
- •7. Методологія історії політичних і правових вчень.
- •8. Політичні і правові ідеї Реформації (Мартін Лютер, Томас Мюнцер (Німеччина), Жан Кальвін (Швейцарія).
- •12. Вsчення Жана Бодена (Франція) про державу.
- •14. Політико-правова ідеологія раннього європейського соціалізму /Томас Мор (Англія), Томазо Кампанелла (Італія)/.
- •16. Загальна характеристика політико-правової ідеології у Стародавній Греції.
- •17. Політичні і правові вчення в період абсолютизму у Росії /Симеон Полоцький, Юрій Крижаніч, Феофан Прокопович, Василь Татищев, Іван Посошков/.
- •18. Погляди на державу і право Володимира Винниченка.
- •19. Загальна характеристика розвитку російської політико-правової думки. Характеристика основних етапів розвитку. Спрямованість і зміст.
- •20. Загальна характеристика головних напрямків політичних і правових вчень хх ст.
- •21. Погляди софістів на державу та право.
- •22. Вчення Гуго Гроція про право і державу.
- •23. Політико-правові концепції національної української держави у хх ст.
- •24. Сократ про державу та право.
- •25. Загальна характеристика політико-правової думки у Росії першої половини хix сторіччя /Михайло Сперанський/. Політичні програми декабристів. Слов’янофіли і західники.
- •26. Сучасна політико-правова ідеологія незалежної України.
- •27. Платон про державу та право.
- •28. Політичне і правове вчення Бенедикта Спінози.
- •30. Аристотель про державу та право.
- •31. Основні напрямки англійської політико-правової думки в період буржуазної революції хvii сторіччя
- •32. Політико-правові погляди російських філософів і правознавців першої половини хх ст. (Габріель Шершеневич, Сергій Котляревський).
- •33. Епікур про державу та право.
- •34. Політико-правова ідеологія левеллерів /Джон Лілберн/
- •35. Політико-правова ідеологія російського марксизму (Георгій Плеханов, Володимир Ленін)
- •36. Стоїки про державу та право.
- •37. Політико-правова доктрина Томаса Гоббса.
- •38. Праворозуміння радянського періоду (с.Кечекьян, в.Нерсесянц та ін).
- •39. Полібій про розвиток політичних явищ..
- •43. Загальна характеристика політико-правової ідеології епохи Просвітництва /кінець XVII - XVIII cт./. 44. Вчення Цицерона про державу і право.
- •47. Політико-правові погляди римських стоїків / Марк Аврелій Антонін/.
- •48. Політико-правова думка в Італії. XVII - XVIII ст. Правова теорія Чезаре Беккаріа.
- •49. Позитивістський нормативізм Ганса Кельзена (Австрія).
- •50. Політико-правові ідеї римських юристів /Гай, Папініан, Ульпіан, Павло/.
- •51. Політико-правова доктрина Шарля-Луї Монтеск’є.
- •52. Політико-правова ідеологія раннього християнства.
- •53. Політико-правові погляди Аврелія Августина.
- •54. Загальна характеристика політико-правової думки середньовічного суспільства.
- •55. Політико-правова доктрина Жан Жака Руссо.
- •56. Політико-правове вчення Фоми Аквінського
- •57. Французький соціалізм епохи Просвітництва (ж. Мол’є, Мореллі, Габріель де Маблі) .
- •58. Політико-правове вчення Марсілія Падуанського.
- •59. Політико-правова ідеологія Великої французької революції (конституціоналісти, жирондісти, якобінство, Марат, Робесп’єр і Гракх Бабеф).
- •60. Загальна характеристика і основні напрямки американської політико-правової ідеології XVII - XIX ст..
- •61. Формування і розвиток мусульманської політико-правової думки. Коран як джерело мусульманського права.
- •62. Вчення Іммануїла Канта про державу і право.
- •63. Соціологічна юриспруденція: Євген Ерліх (Австрія).
- •64. Політичні і правові ідеї Київської Русі.
- •65. Слово "Про Закон і Благодать" митрополита київського Іларіона.
- •66. Вчення г.В.Ф. Гегеля про державу і право.
- •68. Політична програма Володимира Мономаха.
- •69. Історична школа права ( Густав Гуго, Фрідріх Карл Савін’ї, Георг Пухта)/. Загальна характеристика
- •70. Психологічна теорія права Лева Петражицького.
- •71. Політико-правова ідеологія лібералізму /Джеремі Бентам, Джон Стюарт Мілль (Англія), Вільгельм Гумбольдт, Лоренц Штейн (Німеччина)/.
- •75. Юридичний позитивізм /Джон Остін (Англія)/
- •1. Загальна характеристика
- •2. Клод-Анрі де Рувруа Сен-Сімон
- •3. Франсуа-Марі-Шарль Фур'є
- •4. Роберт Оуен
- •81. Політико-правові погляди Григорія Сковороди. 82. Політико-правове вчення Карла Маркса і Фрідріха Енгельса (марксизм).
- •83. Класифікація політичних і правових вчень - основні підходи, підстави. Причини і наслідки різноманітності вчень, напрямків, шкіл та тенденцій у політико-правовій ідеології.
- •84. Яков Козельський про суспільний договір.
- •85. Юридичний позитивізм другої половини XIX сторіччя /Карл Бергбом і Пауль Лабанд (Німеччина), ліберальний позитивізм Адемара Есмена (Франція)/.
- •86. Характеристика релігійно-міфологічних уявлень про політику, державу і право в країнах Стародавнього Сходу в II - I тис. До н. Е.
- •87. Загальна характеристика розвитку політико-правових ідей в Україні у XIX ст.
- •88. Соціологічне праворозуміння другої половини XIX сторіччя /Рудольф Ієрінг (Німеччина).
- •89. Політико правовий зміст творчості Гомера ("Іліада" та "Одисея") та Гесіода – поеми ("Теогонія" та "Турботи і дні").
- •90. Тарас Шевченко про незалежну демократичну Українську державу.
- •91. Вчення про державу і право Михайла Драгоманова.
- •92. Політико-правова доктрина Фрідріха Ніцше (Німеччина).
4. Роберт Оуен
У цей же період соціалістичний напрям починає свій розвиток в Англії. Першим і найбільш яскравим його представником був Роберт Оуен (Owen), 1771-1858. Погляди мислителя викладені в багатьох працях, найвідоміша з яких "Новий погляд на суспільство, або наука про формування характеру" (1814).
Оуен був перший з прихильників соціалізму, хто прагнув втілити свої ідеї в життя. Зокрема, будучи співвласником і керуючим фабрикою у Шотландії, він на початку століття запровадив тут скорочення робочого дня до 10,5 год., замість звичних тоді 13-14 год. Він вперше в світі організував при фабриці дитячий садок і ясла для дітей робітників. У 1824 р. у штаті Індіана (США) Оуен робить спробу організувати "комуністичну колонію" "Нова гармонія". Ця спроба закінчилася крахом, так само як і організація в Лондоні у 1932р. "Ринку обміну товарів", на якому виробники повинні були обмінюватися соїми виробами "на справедливій основі".
Основною причиною соціальних проблем, що існують у суспільстві, Оуен вважав недостатній інтелектуальний розвиток суспільства. І тому, на його думку, досить шляхом пропаганди просвітити суспільство, ознайомити всі його класи з планом розумного, відповідного законам природи соціального устрою, щоб змусити людей покінчити зі своїми "помилками" і усунути "нерозумний" існуючий лад. Разом з тим, на відміну від двох попередніх мислителів, Оуен рішуче критикує і виступає проти приватної власності та економічної нерівності. "Приватна власність була і є причиною незліченних злочинів і бід, які відчуває людина", вона "відчужує людський розум один від одного, служить постійною причиною виникнення ворожнечі у суспільстві, незмінним джерелом обману і шахрайства серед людей". Оуен вважає, що за справедливого соціального устрою "все, за винятком тільки предметів суто особистого користування, перетвориться у суспільне надбання, а суспільне надбання буде завжди в надлишку для всіх". Проте він також виступає виключно за мирний, просвітницький шлях зміни суспільного устрою, революцію в людській свідомості. У цьому аспекті він значну увагу приділяв правовим механізмам, підкреслюючи, що за допомогою законів, які видаються державою, можна не тільки полегшити ті чи інші сторони життя трудящих, але й здійснити більш широкі реформи в їхніх інтересах. Оуен був одним з перших, хто висунув ідею "гуманного фабричного законодавства", обмеження робочого дня тощо. На його думку, надзвичайно важливо, щоб революція, яка вже почалася, мала форму виключно мирних і поступових перетворень, уникнула перетворення в насильницький переворот, і вказував на недопустимість здійснення революції темною некультурною масою, бо це неодмінно призведе до актів насильства та соціального хаосу і відкине людство назад, затримає утвердження царства розуму. Такий результат є неминучим, особливо якщо революцію будуть робити зовсім не підготовлені до цього люди, більше того - захоплені ідеєю класової помсти.
Оуен вважав, що перехід до світлого царства розуму здійснюватиметься за участю і допомогою освічених людей та груп людей. Основною складовою, "молекулою" майбутнього ладу в Оуена виступає самодостатня комуна, або "поселення спільності", які об'єднуються у федерації національного масштабу (держави), а згодом - і на міжнародному рівні. Протягом декількох років вони, на думку мислителя, охоплять усю планету. Це дасть змогу ввести єдине законодавство, запровадити єдиний порядок управління.