- •1.Історія політичних і правових вчень як самостійна юридична навчальна дисципліна. (Завдання та актуальність вивчення курсу. Юридичний характер.)
- •2. Загальна характеристика політико-правової ідеології епохи Відродження і Реформації.
- •3. Вчення про державу і право Івана Франка.
- •4. Поняття і загальна характеристика структури і змісту політико-правового вчення
- •5. Політична доктрина Ніколо Макіавеллі (Італія).
- •7. Методологія історії політичних і правових вчень
- •6. Державно-правові погляди Лесі Українки (Лариси Косач).
- •7. Методологія історії політичних і правових вчень.
- •8. Політичні і правові ідеї Реформації (Мартін Лютер, Томас Мюнцер (Німеччина), Жан Кальвін (Швейцарія).
- •12. Вsчення Жана Бодена (Франція) про державу.
- •14. Політико-правова ідеологія раннього європейського соціалізму /Томас Мор (Англія), Томазо Кампанелла (Італія)/.
- •16. Загальна характеристика політико-правової ідеології у Стародавній Греції.
- •17. Політичні і правові вчення в період абсолютизму у Росії /Симеон Полоцький, Юрій Крижаніч, Феофан Прокопович, Василь Татищев, Іван Посошков/.
- •18. Погляди на державу і право Володимира Винниченка.
- •19. Загальна характеристика розвитку російської політико-правової думки. Характеристика основних етапів розвитку. Спрямованість і зміст.
- •20. Загальна характеристика головних напрямків політичних і правових вчень хх ст.
- •21. Погляди софістів на державу та право.
- •22. Вчення Гуго Гроція про право і державу.
- •23. Політико-правові концепції національної української держави у хх ст.
- •24. Сократ про державу та право.
- •25. Загальна характеристика політико-правової думки у Росії першої половини хix сторіччя /Михайло Сперанський/. Політичні програми декабристів. Слов’янофіли і західники.
- •26. Сучасна політико-правова ідеологія незалежної України.
- •27. Платон про державу та право.
- •28. Політичне і правове вчення Бенедикта Спінози.
- •30. Аристотель про державу та право.
- •31. Основні напрямки англійської політико-правової думки в період буржуазної революції хvii сторіччя
- •32. Політико-правові погляди російських філософів і правознавців першої половини хх ст. (Габріель Шершеневич, Сергій Котляревський).
- •33. Епікур про державу та право.
- •34. Політико-правова ідеологія левеллерів /Джон Лілберн/
- •35. Політико-правова ідеологія російського марксизму (Георгій Плеханов, Володимир Ленін)
- •36. Стоїки про державу та право.
- •37. Політико-правова доктрина Томаса Гоббса.
- •38. Праворозуміння радянського періоду (с.Кечекьян, в.Нерсесянц та ін).
- •39. Полібій про розвиток політичних явищ..
- •43. Загальна характеристика політико-правової ідеології епохи Просвітництва /кінець XVII - XVIII cт./. 44. Вчення Цицерона про державу і право.
- •47. Політико-правові погляди римських стоїків / Марк Аврелій Антонін/.
- •48. Політико-правова думка в Італії. XVII - XVIII ст. Правова теорія Чезаре Беккаріа.
- •49. Позитивістський нормативізм Ганса Кельзена (Австрія).
- •50. Політико-правові ідеї римських юристів /Гай, Папініан, Ульпіан, Павло/.
- •51. Політико-правова доктрина Шарля-Луї Монтеск’є.
- •52. Політико-правова ідеологія раннього християнства.
- •53. Політико-правові погляди Аврелія Августина.
- •54. Загальна характеристика політико-правової думки середньовічного суспільства.
- •55. Політико-правова доктрина Жан Жака Руссо.
- •56. Політико-правове вчення Фоми Аквінського
- •57. Французький соціалізм епохи Просвітництва (ж. Мол’є, Мореллі, Габріель де Маблі) .
- •58. Політико-правове вчення Марсілія Падуанського.
- •59. Політико-правова ідеологія Великої французької революції (конституціоналісти, жирондісти, якобінство, Марат, Робесп’єр і Гракх Бабеф).
- •60. Загальна характеристика і основні напрямки американської політико-правової ідеології XVII - XIX ст..
- •61. Формування і розвиток мусульманської політико-правової думки. Коран як джерело мусульманського права.
- •62. Вчення Іммануїла Канта про державу і право.
- •63. Соціологічна юриспруденція: Євген Ерліх (Австрія).
- •64. Політичні і правові ідеї Київської Русі.
- •65. Слово "Про Закон і Благодать" митрополита київського Іларіона.
- •66. Вчення г.В.Ф. Гегеля про державу і право.
- •68. Політична програма Володимира Мономаха.
- •69. Історична школа права ( Густав Гуго, Фрідріх Карл Савін’ї, Георг Пухта)/. Загальна характеристика
- •70. Психологічна теорія права Лева Петражицького.
- •71. Політико-правова ідеологія лібералізму /Джеремі Бентам, Джон Стюарт Мілль (Англія), Вільгельм Гумбольдт, Лоренц Штейн (Німеччина)/.
- •75. Юридичний позитивізм /Джон Остін (Англія)/
- •1. Загальна характеристика
- •2. Клод-Анрі де Рувруа Сен-Сімон
- •3. Франсуа-Марі-Шарль Фур'є
- •4. Роберт Оуен
- •81. Політико-правові погляди Григорія Сковороди. 82. Політико-правове вчення Карла Маркса і Фрідріха Енгельса (марксизм).
- •83. Класифікація політичних і правових вчень - основні підходи, підстави. Причини і наслідки різноманітності вчень, напрямків, шкіл та тенденцій у політико-правовій ідеології.
- •84. Яков Козельський про суспільний договір.
- •85. Юридичний позитивізм другої половини XIX сторіччя /Карл Бергбом і Пауль Лабанд (Німеччина), ліберальний позитивізм Адемара Есмена (Франція)/.
- •86. Характеристика релігійно-міфологічних уявлень про політику, державу і право в країнах Стародавнього Сходу в II - I тис. До н. Е.
- •87. Загальна характеристика розвитку політико-правових ідей в Україні у XIX ст.
- •88. Соціологічне праворозуміння другої половини XIX сторіччя /Рудольф Ієрінг (Німеччина).
- •89. Політико правовий зміст творчості Гомера ("Іліада" та "Одисея") та Гесіода – поеми ("Теогонія" та "Турботи і дні").
- •90. Тарас Шевченко про незалежну демократичну Українську державу.
- •91. Вчення про державу і право Михайла Драгоманова.
- •92. Політико-правова доктрина Фрідріха Ніцше (Німеччина).
3. Франсуа-Марі-Шарль Фур'є
Другим визначним представником соціалістичного напряму, який також жив і творив у Франції, був Франсуа-Марі-Шарль Фур'є (Fourier), 1772-1837. Так само, як і Сен-Сімон, переконавшись, що Французька революція не стала перемогою ладу "розуму і свободи", Фур'є піддає рішучій критиці тогочасний устрій і формує власну концепцію його удосконалення. Його погляди викладені в кількох працях, найвизначнішою з яких є "Новий індустріальний і суспільний світ" (1828).
Усі проблеми людського суспільства Фур'є пояснював тим, що суспільство досі не зуміло пізнати передбачений Богом істинно справедливий "соціальний кодекс". Цей кодекс базується, на його думку, на визнанні головним і вирішальним фактором суспільного прогресу природних властивостей людини. Отже, вся історія людства є ніщо інше, як тільки сукупність певних закономірних етапів його розвитку, це шлях від соціального "безладдя" та "дисгармонії" до соціальної гармонії та справедливого соціального ладу. Мислитель ділив усю історію людства на такі періоди: дикість, варварство, патріархат і цивілізація. Факторами, які зумовлювали перехід від одного періоду до іншого, були розвиток промисловості та зміна правового становища жінки у суспільстві.
Розглядаючи державно-правові інститути тогочасного суспільства, він відзначає притаманні їм недоліки. Зокрема, Фур'є стверджував, що право є ніщо, коли людина не має матеріальних гарантій для його здійснення. Цікавим є той факт, що Фур'є висуває ідею визначального значення у системі прав людини права на працю, підкресливши, що без цього права всі інші права нічого не варті. Реально усвідомлюючи недоліки сучасного йому суспільства, Фур'є вважав, що тільки мирним шляхом - через співробітництво та порозуміння всіх класів - можливе перетворення нерозумного і несправедливого устрою "цивілізації" в устрій справедливий, де панує "соціальна гармонія", основою якої є дружній союз усіх соціальних груп у рамках виробничих асоціацій, або, за термінологією Фур'є, фаланг. Фаланга - це землеробсько-промислове об'єднання, яке складається з 1600-1700 членів. Розподіл праці у фаланзі повинен бути здійснений відповідно до індивідуальних нахилів та здібностей кожного. Все виробниче, побутове та культурне життя членів фаланги регулюється відповідно до людських потреб і властивостей. Такий устрій асоціацій, на думку Фур'є, створить найбільш сприятливі умови для творчого змагання між представниками всіх видів фізичної та розумової праці. В результаті праця, яка за "цивілізації" є, звичайно, примусовою, перетвориться для членів фаланги в насолоду, у природну життєву потребу. У фаланзі також не буде місця відносинам влада-підпорядкування і, відповідно, відпаде потреба в державі як апараті примусової влади. Впровадження такого устрою асоціацій дасть змогу змінити політичний принцип "цивілізації" повинно бути багато бідних, щоб було декілька багатих на принцип - потрібно, щоб бідні користувалися поступово зростаючим добробутом, щоб багаті були щасливі. В ідеалі Фур'є вважав, що такі фаланги, незалежні і самодостатні, мають стати основою організації всього людського суспільства. Разом з тим такі асоціації, на думку мислителя, не заперечують наявності приватної власності та особистої свободи кожного. Життя фаланги регламентується нормами, прийнятими за загальною згодою. Над фалангами не існує якоїсь центральної влади, яка б могла втручатися в їхнє життя і діяльність. Отже, тут можна спостерігати певні анархістські тенденції, які згодом були розвинуті в окремий напрям політичної думки.
вверх