2. Правила „інкотермс”

Міжнародна торгова палата розробила і випустила в 1953, 1980, 1990рр. Збірники „Міжнародні правила тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС” (International Commercial Terms). (Сьогодні використовується збірник, виданий у 1996р.)

Правила „Інкотермс”, тобто міжнародні правила тлумачення торгових термінів, передбачають роз’яснення щодо відповідальності та меж несення ризику при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Залежно від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зобов’язань щодо поставки товару та відповідальності за ризик пошкодження чи втрати вантажу і пов’язаних із цим витрат усі умови ІНКОТЕРМС можна поділити на 4 групи:

1. Група Е - „Відправка” – умова франко-завод – за цієї умови зобов’язання продавця вважаються виконаними після того, як він представив товар покупцеві на своєму підприємстві. Тобто всі витрати і ризики переходять до покупця відразу після передачі продавцем товару в розпорядження покупця на своєму підприємстві. Ця умова передбачає мінімальні зобов’язання для продавця;

2. Група F – „Основний фрахт неоплачено” – містить такі умови:

• „франко-перевізник” – FCA;

• „франко – вздовж борту судна” - FAS;

• „франко – борт судна” – FOB.

Всі витрати і ризик переходять до покупця після передачі товару перевізнику (транспортній організації, еспедиторській фірмі) або в порту відвантаження (причому витрати з перевезення несе покупець).

Ці умови передбачають, що в обов’язки покупця входить вибір перевізника, укладання з ним договору перевезення. Продавець повідомляє покупця про готовність товару до відвантаження, після чого покупець укладає договір перевезення і дає продавцеві інструкції з приводу того кому, коли, і як передати куплений товар.

3. Група С – „Основний фрахт оплачено” – включає такі умови:

• „вартість і фрахт” –CAF;

• „вартість, стахування і фрахт” – CIF;

• „доставка оплачена до...” – СРТ;

• „доставка та страхування оплачені до...” – СІР.

За цими умовами продавець самостійно укладає договір перевезення, оплачує перевезення до вказаного у контракті місця прийому товару покупцем, а також повідомляє покупця про деталі відправлення й очікуваний час прибуття вантажу в узгоджене місце прийому товару. Тобто продавець несе витрати по перевезенню до пункту призначення, однак ризики переходять до покупця після передачі товару перевізнику.

4. Група D – „Прибуття” – передбачіє такі умови:

• „поставлено на кордон” – DAF;

• „поставлено з борту судна” – DES;

• „поставлено з пристані” – DEQ;

• „поставлено без сплати мита” – DDU;

• „поставлено зі сплатою мита” – DDP.

Продавець несе всі витрати і ризики до тих пір, поки товар не доставлений в країну призначення (тобто на кордон) чи до кінцевого пункту призначення (магазин, склад в країні покупця).

Загалом умови групи D є найпривабливішими для покупця, оск.продавець зобов’язаний доставити товар у вказане місце, беручи на себе всі витрати та ризик щодо поставки товару.

В цілому, узгодження умов поставки є важливою складовою управління ризиками при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

Однак потрібно враховувати, що використання правил ІНКОТЕРМС має низку особливостей. По-перше, ІНКОТЕРМС не регулює наслідки, які може мати контракт щодо права власності на товар, і не містить засобів правового захисту у разі порушення контракту однією із сторін. По-друге, тільки пряме посилання на застосування умов ІНКОТЕРМС у тексті контракту є підставою для тлумачення його відповідно до Правил ІНКОТЕРМС. По-третє, при наявності у контракті посилання на умови ІНКОТЕРМС і водночас статей, які суперечать їм або обмежують їх, такі статті є превалюючими.