Тема 10. Фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньо-економічних відносин

1. Види зовнішньоекономічних операцій. Зустрічні, бартерні та компенсаційні угоди.

2. Правила „ІНКОТЕРМС”.

3. Порядок здійснення експортно-імпортних операцій.

4. Митне оформлення експортно-імпортних операцій.

1. Види зовнішньоекономічних операцій. Зустрічні, бартерні та компенсаційні угоди.

Відповідно до Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” під зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) розуміють діяльність суб’єктів господарювання України та іноземних суб’єктів, яка заснована на взаємних відносинах між ними і здійснюється на території України чи за її межами. Чинним законодавством закріплено основні причини зовнішньоекономічної діяльності, її види, визначено її суб’єктів, основи правового та економічного регулювання зовнішьоекономічних зв’язків, спеціальні правові режими, юридична відповідальність, принципи оподаткування, митне регулювання, страхування зовнішьоекономічних операцій, методи захисту прав і законних інтересів держави та інших суб’єктів ЗЕД в Україні.

Принципи ЗЕД:

1. принцип суверенітету народу;

2. принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

3. принцип верховенства закону;

4. принцип захисту інтересіві суб’єктів ЗЕД;

5. принцип еквівалентності обміну, недопущення демпінгу при ввезенні чи вивезенні товарів.

Види зовнішньоекономічних операцій:

1. експорт-імпорт товарів, капіталів, робочої сили;

2. надання послуг: виробничих, транспортних, страхових, консультаційних, посередницьких, юридичних та інших, що не заборонені законом;

3. науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами;

4. міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

5. кредитні і рохрахункові операції;

6. створення суб’єктами ЗЕД банківських, кредитних, страхових інститутів на території України та за її межами;

7. спільна підприємницька діяльність, тобто створення спільних підприємств різних видів і форм;

8. підприємницька діяльність, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, торгових марок та ін нематеріальних активів;

9. організація аукціонів, торгів, виставок, конференцій, семінарів на комерційній основі;

10. бартерні, орендні операції;

11. операції з валютою;

12. робота фізичних осіб на контрактній основі;

13. інші операції, не заборонені законом.

Міжнародна торгівля з менш розвинутими країнами часто піддає продавців підвищеному кредитному ризику. Це пояснюється тим, що курси валют даних країн часто не відповідають їх реальному значенню і грошові перекази з цих країн не рідко обмежуються чи призупиняютьься. Крім того, може вводитись контроль за цінами. Саме зустрічні операції відносять до способів, які допомогають зменшити дані види ризиків.

Найбільш простою формою зустрічних угод являється бартер.

Другою формою зустрічних угод являються компенсаційні угоди (угоди про викуп) – в цьому випадку експортер засобів виробництва погоджується на те, що компенсація за поставлені засоби буде забезпечена товарами, які будуть вироблені на цих засобах (або за їх допомогою). Існують випадки, коли компенсаційні угоди передбачають погашення продукцією, не пов’язаною з поставленими засобами виробництва. Дана угода називається „угодою про зустрічні покупки”.

Найбільш гнучкою формою зустрічної торгівлі являється т.зв. операція „заміщення” – в цьому варіанті угоди передбачається, що продукція повинна містити деякі компоненти, що виробляються в країні покупця.

В сфері інвестування використовуються також зустрічні угоди, які відомі як „паралельні” чи „компенсаційні позики”. Дані угоди укладаються з метою зменшення ризику, що пов’язаний з коливанням курсів валют. Інвестор однієї країни, що немє сумнівів щодо норми прибутку на підприємстві, що інвестується в іншій країні, шукає яку-небудь фірму даної країни-контрагента, яка була б готова здійснювати інвестиції на таку ж суму в першій країні. Це дозволило б домовитися про взаємно компенсаційні позики. Наприклад, українська компанія надає американській компанії (яка знаходится на території України) кредит у грн, а американська – нам надає в дол. Дані кредити використовуються для інвестування кожної компанії. Після закінчення строку інвестування американська компанія розраховується за отриманий кредит заробленими на Україні гривнями, а українська – долларами.

Компетенції фінансових служб у сфері зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

До основних завдань фінансиста в процесі здійснення підприємством зовнішньоекономічних операцій належать:

1. вибір найприйнятнішої форми розрахунків, їх організація;

2. здійснення операцій з придбання та продажу валюти;

3. оптимізація фінансових відносин з посередниками, страховиками та транспортно-експедиційними організаціями при здійсненні зовнішньоекономічних операцій;

4. фінансове забезпечення імпортних та експортних операцій;

5. визначення умов здійснення товарообмінних операцій, іншої діяльності, побудованої на формах зустрічної торгівлі між підприємством та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

6. податкове планування при здійсненні зовнішньоекономічних операцій;

7. оптимізація фінансових відносин з державними органами, відповідальними за регулювання та контроль зовнішньоекономічних операцій;

8. управління ризиками в сфері ЗЕД.

Особлива увага фінансових служб повинна концентруватися на оцінці та нейтралізації зовнішньоекономічних ризиків. Ці ризики класифікують т.ч.:

• транспортні та складські ризики;

• ризик зміни курсів валют, в яких здійснюються розрахунки;

• платіжні ризики;

• політичні ризики (ризик ембарго, антидемпінгу).

Інструменти нейтралізації зазнаених ризиків: страхування, хеджування валютних ризиків; валютні кредити; використання спеціальних форм розрахунків; валютно-цінові застереження.

Рівень ризиків суттєво знижується за правильно складеного зовнішньоекономічного контракту.