Тема 6. Позичковий капітал підприємства

1. Позикові ресурси підприємства, їх склад та стратегія формування.

2. Визначення потреби підприємства в позикових ресурсах.

3. Практична діяльність підприємства по отриманню банківського кредиту. Оцінка кредитоспроможності підприємства.

4. Лізингове кредитування: переваги та недоліки.

5. Суть та різновиди комерційного кредитування.

6. Особливості державного кредитування.

1. Позикові ресурси підприємства, їх склад та стратегія формування.

Для зменшення загальної потреби підприємства у власних коштах, а також для стимулювання їх ефективного використання доцільним є залучення позикових ресурсів, які являють собою сукупність позичених коштів та кредиторської заборгованості, що залучається понад власні ресурси для забезпечення фінансування безперервного процесу виробництва.

Протягом багатьох років в умовах майже формального розподілу фінансових ресурсів підприємства на власні та позичені вони не розподілялись. Сутність позикових ресурсів (що складались, як правило, з позичок банків) зводилась до практично безкоштовного джерела тривалого фінансування потреб розвитку підприємства. Низькі розміри процентних ставок за користування позиковими коштами суттєво не впливали на фінансові результати підприємства, а практично необмеженість залучення коштів (навіть для фінансово нестійких підприємств) не сприяла прагненню до ефективного їх використання. Відсутність залежності ліквідності банку від кредитоспроможності підприємств-клієнтів призвела до порушення принципів кредитування, робила можливим пролонгування позичок, а зрештою і взагалі переведення деяких із них до розряду безкоштовних.

Певний час досить поширеною була думка про те, що перевага власних коштів у фінансуванні діяльності підприємства забезпечує підвищення ефективності його функціонування, перш за все, за рахунок скорочення витрат на сплату відсотків за кредит. Безумовно, зростання власних коштів, збільшуючи активи, свідчить про позитивні тенденції у виробничому розвитку підприємства, сприяє розширенню обсягів діяльності і, за певних умов, позитивно впливає на показники рентабельності підприємства. Однак, як свідчить практика, дохідність таких підприємств є невисокою, тому що ефективність позикових коштів у більшості випадків виявляється вищою, ніж власних.

На даний час поряд із звичайною потребою в позикових ресурсах, пов’язаною із невідповідністю в часі між витратами на виробництво і реалізацію товарів та отриманням виручки від їх реалізації, необхідністю створення виробничих запасів, здійсненням інвестиційної діяльності, з’являються нові фактори, які обумовлюють підвищення значення позикових ресурсів. Ці фактори пов’язані насамперед із перехідним етапом розвитку економіки. Одним із цих факторів була і є інфляція, що впливає на кошти підприємств як прямо, так і опосередковано. Прямий вплив характеризується знеціненням обігових коштів за час їх обігу, тобто після завершення обігу підприємство фактично не отримує авансовану суму обігових коштів у складі виручки від реалізації продукції. Непрямий вплив проявляється у сповільненні обігу коштів у зв’язку із кризою неплатежів, зумовленою інфляцією.

Дані причини підвищують зацікавленість підприємств у використанні позикових ресурсів.

Формування кредитного ринку дозволяє на сьогоднішній день самостійно обирати джерела позикових ресурсів та форми їх залучення.

На принципово нових засадах базуються взаємовідносини між підприємством і банком: скорочуються терміни надання кредиту, підвищуються відсоткові ставки, з’являється реальна відповідальність одержувача позики за дотримання принципів кредитування.

Виникають передумови формування і розвитку нових джерел позикових ресурсів, таких як: фінансовий лізинг, який перетворився в один із найважливіших методів фінансування в країнах з розвиненою ринковою економікою, та випуск корпоративних облігацій.

Разом із банківським кредитом набувають подальшого роззвитку і позабанківські форми залучення позикових ресурсів. Досить розповсюдженим стає міжгосподарський кредит, який включає комерційний кредит (що особливо важливо для торгівельних підприємств) та дебіторсько-кредиторську заборгованість.

Класифікація позикових ресурсів:

1. за джерелами формування:

• банківський кредит;

• комерційний кредит;

• цільовий державний кредит;

• податковий кредит;

• лізинговий кредит;

• кредит, що формується на ринку цінних паперів.

1. за складом позикових ресурсів:

   • грошовий;

   • товарний.

2. за напрямком використання:

• для поповнення обігових коштів;

• для задоволення інвестиційних потреб;

• під формування сезонних товарних запасів;

• під тимчасові потреби;

• позики для працівників.

1. за терміном повернення:

• онкольний кредит – термін повернення не визначений, але повернення здійснюється за першою ж вимогою кредитора;

• короткостроковий – до одного року;

• довгостроковий – понад один рік.

1. за ступенем забезпеченості:

• незабезпечена позика (бланковий кредит) – надається позичальнику, який добре себе зарекомендував у виконанні умов кредиту;

• забезпечена позика – гарантія зобов’язання іншої організації оплатити позику, коли настане гарантійний термін;

• позика під заставу – спосіб забезпечення, при якому кредитор набуває права задовільнити кредитне зобов’язання за рахунок заставленого майна;

• кредит під заклад – спосіб забезпечення, при якому майно до повернення кредиту передається кредитору.

1. за видом проценту, що встановлюється:

• позика з фіксованою процентною ставкою;

• позика з плаваючою процентною ставкою – розмір ставки не фіксується, а переглядається через визначений період в залежності від ситуацій на кредитному ринку.

1. за терміном стягнення платежів за позику:

• позика з виплатою всієї суми процентів в момент її надання;

• позика із виплатою суми процентів частинами;

• позика із виплатою суми процентів в момент її погашення.

1. за теміном повернення суми боргу:

• позика, яка повертається в кінці терміну боргу;

• позика, яка повертається частинами.

Стратегія формування позикових ресурсів являє собою цілеспрямований процес оптимізації обсягів та термінів їх використання, а також створення найбільш ефективних умов їх залучення із різноманітних джерел та в різних формах у відповідності з потребами підприємства на різних етапах його розвитку. Стратегія формування позикових ресурсів є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних умов і форм їх залучення у відповідності з потребами підприємства.

Процес управління залученням позикових ресурсів на підприємстві містить наступні етапи:

1. аналіз залучення і використання позикових ресурсів у минулому;

2. визначення цілей залучення позикових ресурсів у плановому періоді;

3. визначення граничного обсягу залучення позикових ресурсів;

4. визначення співвідношення позикових ресурсів, що залучаються на коротко- та довгостроковій основі;

5. визначення форм залучення позикових ресурсів;

6. формування ефективних умов залучення кредитів (термін, процентна ставка та ін.);

7. забезпечення ефективного використання позикових ресурсів;

8. забезпечення своєчасних розрахунків по отриманих кредитах.

При управлінні формуванням позикових ресурсів необхідно мати на увазі, що кредит у всіх його формах і видах дуже небезпечний фінансовий інструмент і користуватися ним потрібно дуже вміло і обережно. В протилежному випадку це може призвести до зниження ділового іміджу підприємства, значних збитків і навіть до банкрутства.