2. Управління, контроль та відповідальність учасників спільної діяльності

Укладаючи договір про спільну діяльність, сторони повинні вирішити питання про порядок ведення спільних справ та управління цією діяльністю. На практиці використовують такі варіанти управління спільною діяльністю:

1. сторонами може бути створена рада з числа їх працівни­ків, яка приймає рішення не більшістю голосів, а за загальною згодою;

2. керівництво спільною діяльністю доручається одному з учас­ників договору, на нього ж покладається і ведення спільних справ.

На практиці здебільшого використовується останній варіант. У такому разі, крім умов договору про покладення ведення спі­льних справ на одного з учасників договору, інші учасники ви­дають довіреність про надання йому повноважень для представ­ництва перед третіми особами. Особа, на яку покладено ведення спільних справ, укладає договори, пов'язані із забезпеченням спільної діяльності, від свого імені і сама набуває цивільних прав і несе обов'язки за договорами.

Таким чином, можна виокремити дві категорії учасників спі­льної діяльності:

• контролюючий учасник — це сторона, котра є учасником спільної діяльності і здійснює спільний контроль та управління цією діяльністю;

• інвестор у спільній діяльності — це сторона, котра є учасни­ком спільного підприємства і не здійснює спільного контролю за цим підприємством.

У процесі дії договору про спільну діяльність кожний з її учасників без згоди інших сторін не має права розпоряджатись своєю часткою у спільній власності. З метою досягнення ре­зультатів такої діяльності право розпорядження спільним май­ном, у т. ч. шляхом його відчуження, має особа, на яку покладе­но ведення спільних справ, за умови, що це передбачено дого­вором і довіреністю.

Відповідальність учасників спільної діяльності. У процесі реалізації договору про спільну діяльність особа, на яку покладе­но ведення спільних справ, може мати певні витрати, збитки (наприклад, витрати на орендну плату, експлуатаційні витрати, сплата мита, курсові збитки тощо). Порядок їх покриття визнача­ється договором. Якщо договором такий порядок не передбачено, то спільні витрати і збитки покриваються за рахунок спільного майна учасників договору про спільну діяльність, тобто за раху­нок їх грошових та інших майнових внесків, а також майна, яке створене або придбане в результаті їх спільної діяльності. Якщо цього майна недостатньо, то відповідна сторона має право, у т. ч. через пред'явлення позову, вимагати покриття збитків усіма уча­сниками спільної діяльності. Такі збитки повинні покриватися всіма учасниками спільної діяльності пропорційно їх внескам у спільне майно.

3. Порядок оподаткування спільної діяльності.

Податкові органи ведуть облік договорів про спільну діяльність на підставі копій цих договорів, які після їх укладення направляються платником податку до державної подат­кової адміністрації за його місцезнаходженням. Після взяття на облік договору в державній податковій адміністрації йому при­своюється обліковий номер.

Платник податку самостійно за загальновстановленим поряд­ком визначає суму податку на прибуток, одержаний від спільної діяльності. При визначенні оподатковуваного прибутку до складу валового доходу платника податку не включаються суми грошо­вих або майнових внесків, що надходять згідно з договорами про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Виплата учаснику частини доходу від спільної діяльності здійснюється у такому порядку:

а) платник податку визначає результати спільної діяльності на кінець звітного періоду і розподіляє суму одержаного прибутку між учасниками згідно з умовами договору;

б) платник податку нараховує та утримує податок у розмірі 30 % доходу, нарахованого окремо кожному учаснику договору;

в) податок вноситься до бюджету до/або одночасно із випла­тою учаснику спільної діяльності належного йому доходу;

г) платіжний документ, який надається платником податку ба­нківській установі, що його обслуговує, повинен відображати су­му доходу учасника, що підлягає виплаті, а також утриману з цього доходу суму податку;

д) у разі, коли доходи від спільної діяльності не розподіляють­ся протягом звітного періоду з метою оподаткування, вони вважаються розподіленими між учасниками згідно з умовами договору про спільну діяльність на кінець такого звітного пері­оду і підлягають оподаткуванню у загальновстановленому по­рядку.

Якщо протягом звітного періоду витрати, понесені платником податку у зв'язку з проведенням спільної діяльності, перевищу­ють доходи, отримані від таких операцій, то балансові збитки пе­реносяться на зменшення прибутку наступного звітного (подат­кового) кварталу, а також кожного з наступних 20-ти звітних (податкових) кварталів до повного погашення суми таких збит­ків. Якщо сума таких балансових збитків не погашається за раху­нок отриманих валових доходів у згаданому порядку, то сума прибутку наступних звітних (податкових) кварталів, який одер­жаний від спільної діяльності і підлягає розподілу між учасника­ми договору, не зменшується на непогашену суму таких балансо­вих збитків.

Якщо у разі повного припинення спільної діяльності платник податку — учасник такої діяльності отримує кошти або майно, вартість яких перевищує балансову вартість внесених коштів або майна, то сума перевищення включається до валового доходу та­кого учасника. Якщо сума коштів або вартість майна менша за номінальну вартість внесених учасником коштів або майна, сума збитків відноситься до складу валових витрат платника податку у податковий період отримання такої компенсації, але не раніше періоду повної ліквідації спільної діяльності.

Юридичні особи, що отримують дохід від спільної діяльності, з якого утримано податок, не включають такі доходи до складу валового доходу.