2. Портфель інвестицій підприємства: критерії його формування та управління.

Якщо господарюючий суб’єкт працює ефективно і в нього є ресурси в достатньому обсязі для інвестування, то перед ним постає питання: куди їх інвестувати чи як створити ефективний інвестиційний портфель?

Під інвестиційним портфелем розуміють сукупність інструментів, відібраних для вкладення коштів у відповідності із статегічними цілями інвестора. Іншими словами, це сукупність різноманітних інвестиційних інструментів, які зібрані воєдино для досягнення конкретної інвестиційної мети інвестора.

В залежності від мети інвестиційної діяльності можна виділити:

1) портфель росту;

2) портфель доходу;

3) портфель, основна мета якого полягає в мінімізації ризиків, пов’язаних з інвестуванням.

Портфель росту передбачає орієнтацію інвестора на збільшення його ринкової вартості шляхом включення фінансових інструментів, ринкова ціна яких має тенденцію до постійного (або стабільного) зростання. Зрозуміло, що ризик, пов’язаний з таким портфелем, дуже високий.

Портфель доходу формується за рахунок цінних паперів, які забезпечують інвесторам високі поточні доходи. Такий портфель також є досить ризиковим.

Портфель мінімізації ризиків формується за рахунок тих фінансових інструментів, які, в першу чергу, забезпечують надійний інфляційний захист та високу ліквідність при невисокому рівні доходу.

В залежності від досягнення мети інвестування інвестиційний портфель може бути:

1) збалансований (сформований з фінансових інструментів, які повністю відповідають меті його формування);

2) незбалансований (включені в портфель інструменти протирічать меті його формування);

3) розбалансований (портфель, який раніше був збалансованим, але із-за зміни ринкової кон’юнктури перестав відповідати меті інвестування).

В залежності від обраної стратегії інвестування інвестиційний портфель може бути:

• агресивним (високо ризикованим);

• зваженим (поміркованим або середньо ризикованим);

• консервативним (низько ризикованим).

Незалежно від стратегії і тактики управління інвестиційним портфелем при його формуванні потрібно дотримуватися базових принципів фінансового менеджменту:

1. інвестиційний портфель повинен відповідати наявним фінансовим ресурсам підприємства.

2. оперативне управління портфелем цінних паперів повинно базуватися на принципі забезпеченості його керованості.

3. тактичне управління інвестиційним портфелем повинно здійснюватися з урахуванням стратегічних цільових орієнтирів інвестиційної політики: ліміту фінансових ресурсів на фінансове інвестування, рівня якості цінних паперів, що включаються в портфель, лімітів цінних паперів за термінами погашення.

4. обгрунтовуючи доцільність фінансових інвестицій, фінансовий менеджер повинен враховувати не лише їх дохідність, але й здатність зворотньої трансформації у готові засоби платежу.

У відповідності із зазначеним принципом забезпечення керованості фінансових інвестицій підприємства можуть використовувати самостійне або трастове (довірче) управління портфелем цінних паперів.

Самостійне управління інвестиційним портфелем застосовується при високому рівні кваліфікації спеціалістів підприємства і їх достатній інформованості про кон’юнктуру фондового ринку. При цьому інвестор може сам здійснювати епізодичний вихід на ринок цінних паперів або користуватися послугами брокерів.

Трастове (довірче) управління інвестиційним портфелем полягає у передачі інституціональним інвесторам (інвестиційним фондам та компаніям, трастовим компаніям, банкам) ряду управлінських функцій: здійснення розрахунків по цінних паперах, їх зберігання, посередництво при заставі, ведення бухгалтерського обліку, представництво інтересів підприємства на зборах акціонерів і т.д. Трастове управління може здійснюватися на агентських засадах (на підставі попередніх розпоряджень клієнта) або з повним представництвом (без попереднього узгодження операцій з цінними паперами з підприємством-власником).

Дохідність інвестиційного портфеля можна визначити за формулою:

n

Дп = ∑ Ді * Чі,

і=1

де Дп – дохідність інвестиційного портфеля;

Ді – дохідність і-го активу;

Чі – частка і-го активу в портфелі;

n – число активів.

Отже, управління портфелем цінних паперів здійснюється шляхом поетапної реструктуризації фінансових активів, яка передбачає:

• збереження в портфелі найбільш дохідних і ліквідних інструментів;

• використання отриманих доходів від інвестицій для відшкодування поточних витрат;

• реінвестування частини чистого прибутку у нові цінні папери і реальні проекти.

Таким чином, формуючи інвестиційний портфель, підприємство повинно чітко визначитись у співвідношенні між прибутковістю та ризикованістю.