7. Подрібнення та укрупнення акцій – як інструменти дивідендної політики

В західній практиці можуть застосовуватись такі прийоми дивідендної політики, як подрібнення та консолідація акцій.

Подрібнення акцій (спліт) передбачає випуск додаткових акцій без збільшення розміру акціонерного капіталу. При цьому відповідно до масштабу подрібнення зменшується номінал акцій і збільшується їх кількість. Зменшення ринкової ціни акцій робить їх більш привабливими для інвесторів, особливо якщо величина дивіденду на одну акцію зберігається або зменшується в меншій пропорції, ніж номінал. В результаті курс акцій в майбутньому зростає. Після подрібнення акції товариства стають більш доступними для дрібних інвесторів. Ефективність подрібнення акцій оцінюється за допомогою коефіцієнта співвідношення ринкової ціни та доходу акції (Кц/д) до і після здійснення спліту. Недоліком даної операції є додаткові витрати на випуск акцій.

Консолідація (укрупнення) акцій – зворотна операція, що полягає в обміні декількох акцій на меншу кількість з більшим номіналом відповідно до обраного масштабу укрупнення. Як і попередня операція, консолідація не змінює загального розміру власного капіталу, а має скоріше психологічний вплив на інвесторів. Позитивним моментом консолідації є зменшення коливання ринкової ціни акцій і підтримання її в оптимальному діапазоні. Особливо велике значення укрупнення акцій має у випадку значного інфляційного знецінення акцій і переоцінення активів товариства. Але як і у випадку спліту, при консолідації акцій мають місце додаткові витрати по випуску цінних паперів.

Слід відмітити, що як укрупнення, так і подрібнення акцій не впливають жодним чином ні на валюту балансу, ні на структуру капіталу.

8. Дивідендна політика і структура капіталу. Оподаткування дивідендів.

Якщо виплата дивідендів здійснюється в грошовій формі, то це призводить до зменшення активів балансу, в першу чергу, та зміни структури капіталу з точки зору джерел їх формування (тобто відбувається зменшення власних коштів).

При виплаті дивідендів корпоративними правами загальна валюта балансу не змінюється, а співвідношення між власним і позиченим капіталом змінюється в сторону збільшення першого.

Не впливає на структуру капіталу і подрібнення та укрупнення акцій.

При використанні дивідендів на реінвестування зменшується потреба в позикових ресурсах на майбутній період, тобто дивіденди є альтернативою сумі позиченого капіталу. І навпаки, виплата дивідендів змушує товариство шукати нові джерела фінансування своєї діяльності (або її розширення).

Оподаткування дивідендів. Обрана підприємством дивідендна політика має узгоджуватися з податковим законодавством. Основні питання, які повинні з’ясовувати фінансові служби в контексті виплати дивідендів та оподаткування, стосуються порядку оподаткування нерозподіленого прибутку (на рівні підприємства), розподіленого прибутку (на рівні одержувачів дивідендів) та нарахувань на дивіденди.

Згідно із законодавством України (Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”) підприємство, яке виплачує дивіденди своїм акціонерам (власникам), нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі 25% нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат, незалежно від того, чи є емітент платником податку на прибуток.

Отже, ставка оподаткування розподіленого прибутку (як і нерозподіленого) становить 25%, безпосереднім платником податку на дивіденди є суб’єкт підприємницької діяльності – емітент корпоративних прав; об’єкт оподаткування – сума дивідендів; термін сплати – до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Важливим є те, що емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди. Якщо сума сплаченого податку на дивіденди перевищує суму податкових зобов’язань підприємства-емітента за податком на прибуток звітного періоду, - різниця переноситься на зменшення зобов’язань за податком на прибуток такого підприємства у майбутніх податкових періодах.

Якщо АТ приймає рішення про спрямування чистого прибутку на збільшення статутного капіталу та виплату дивідендів у вигляді корпоративних прав (акцій, часток, паїв), податок на дивіденди не застосовується (за умови, що така виплата не змінює пропорції участі власників у статутному капіталі підприємства-емітента). Слід мати на увазі, що в цьому випадку податок на дивіденди не сплачується, однак на всю суму оподатковуваного прибутку нараховується податок на прибуток.

Якщо одержувачем дивідендів є юридична особа, то цей вид доходів не включається до складу валових доходів такої юридичної особи, так як з дивідендів утримано податок на рівні емітента корпоративних прав. Аналогічно для одержувачів дивідендів – фізичних осіб – до сукупного оподатковуваного доходу не включаються суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати.

Дивіденди, що виплачуються в грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав), не оподатковуються також ПДВ.

На суми виплачених дивідендів не нараховуються збори на: обов’язкове пенсійне страхування; обов’язкове соціальне страхування (в тому числі на випадок безробіття) тощо, оскільки дивіденди не є платежем у рамках оплати праці.

Порядок оподаткування дивідендів, що виплачуються нерезидентам, також регламентується ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”. Цей порядок відрізняється від порядку оподаткування дивідендів, що виплачуються резидентам України.

Дивіденди нерезидентам, так як і резидентам, можуть виплачуватись тільки за рахунок прибутку, що залишається після оподаткування.

При виплаті дивідендів нерезидентам слід застосовувати ставку 15% від суми нарахованих дивідендів за умови, якщо інше не передбачено нормами чинних міжнародних угод. При цьому податок необхідно сплатити до/або в мовент виплати дивідендів при їх репатріації за кордон, але не пізніше сплати податку за результатами податкового періоду, в якому відбулося нарахування таких дивідендів.

Слід зазначити, що при виплаті дивідендів нерезидентам підприємство не має права на зменшення податкових зобов’язань на суму сплаченого податку на такі дивіденди.