43. Операційний ризик: метод ключових індикаторів.

Ключовий індикатор ризику - показник, який впливає на рівень конкретного ризику. Передбачається, що серед безлічі діючих випадкових факторів є такі, які багато в чому визначають ймовірність настання несприятливої події і потенційний розмір збитку. Якщо відслідковувати такі показники, можна з більшою чи меншою впевненістю відстежувати і рівень ризику і прогнозувати збитки.

Індикатори, за якими можна судити про діяльність компанії і про рівень операційного ризику, поділяють на три групи:

• індикатори поточної діяльності (відображають найбільш значущі аспекти діяльності компанії),

• індикатори ефективності контролю (показують кількість помилок, які були попереджені завдяки системі внутрішнього контролю)

• індикатори ризику (будуються шляхом зіставлення індикаторів поточної діяльності та ефективності контролю).

Зазвичай індикатори формуються для тих частин бізнес-процесу, порушення яких може призвести до втрат для банку. Наприклад, для інвестиційних підрозділів банку гарним показником є обсяг і кількість затримки поставок цінних паперів як від банку до контрагентів, так і від контрагентів до банку.

Після виявлення показників, які можуть впливати на рівень операційного ризику, необхідно проводити постійний моніторинг цих даних. Модуль KRI дозволяє співробітникам відділу ризиків організувати збір ключових індикаторів ризику та отримувати на їх основі звіти і графіки для проведення аналізу.

Створення індикатора можна розділити на два етапи:

1. Введення установок індикатора

• назва

• періодичність вимірювання

• опис

• співробітник, відповідальний за заповнення

• група операційних втрат

• ризик-фактор

• значення показника, при яких індикатор буде сигналізувати про середню або високому рівні ризику

• і ін

2. Створення шкал індикатора, за якими буде відбуватися вимір даних

• тип подання у звіті

• одиниця виміру

• формат вводу

• порядок побудови на графіку

• і ін

44. Сутність операційного ризику: Базель II

Вимоги до капіталу з операційних ризиків.

Комітет дає визначення операційного ризику як ризику втрат, які стали результатом неадекватних або неефективних внутрішніх процесів, дій людей і технічних систем або зовнішніх подій. Таке визначення включає до складу операційних ризиків юридичний ризик (у т. ч. ризик штрафів, стягнень з боку наглядових органів, а також ризики за комерційними договірних відносин), але не охоплює стратегічний ризик і ризик втрати репутації.

Угода передбачає три альтернативні методи обчислення операційного ризику в порядку наростаючої складності та чутливості до ризику:

1) підхід базових показників (basic indicator approach, BIA);

2) стандартизований підхід;

3) підходи вдосконаленого обчислення (advanced measurement approaches, AMA).

Як і відносно кредитного ризику вибір підходу залишається на розсуд банку, причому, при виконанні певних умов, допускаються комбіновані варіанти. Для стандартизованого підходу та підходу вдосконаленого обчислення Угодою встановлені кваліфікаційні критерії (тобто мінімальні вимоги, при відповідності яким системи управління операційними ризиками внутрішня оцінка ризику може бути визнана адекватної). При цьому перехід до простішого підходу без згоди наглядового органу заборонений.

Банкам, які активно беруть участь у міжнародних операціях, а також банкам зі значним рівнем операційного ризику (в т.ч. в силу специфіки діяльності, як наприклад для спеціалізованих на процессингу банків) рекомендується застосовувати більш складний варіант, ніж підхід базових показників.

Банки, що використовують підхід базових показників, повинні мати у своєму розпорядженні достатній капітал у розмірі 15% від річного валового прибутку (прийнятого за середнім арифметичним з позитивних значень за останні три роки).

У рамках стандартизованого підходу вимоги до капіталу розглядаються за аналогічною, але більш деталізованою схемою. Банківська діяльність поділяється на 8 бізнес-складових, на кожній з яких окремо визначається річний валовий прибуток (також по середньому арифметичному з позитивних значень за останні три роки), які множиться на наступні коефіцієнти покриття капіталом:

• Корпоративні фінанси 18%

• Торговельні операції 18%

• Роздрібний банківський бізнес 12%

• Комерційне кредитування 15%

• Платежі та розрахунки 18%

• Агентські послуги 15%

• Управління активами 12%

• Роздрібні брокерські операції 12%

На розсуд банків (і погодженням з наглядовими органами) пропонується також альтернативний стандартизований підхід (alternative standardised approach, ASA) при якому для операцій роздрібного та комерційного кредитування при оцінці необхідного капіталу показник валового прибутку замінюється величиною кредитного портфеля (без сальдування резервів і зважування за ризиками, за середнім значенням за 3 роки), помноженої на 0,035.

У рамках підходів вдосконаленого обчислення розмір необхідного капіталу дорівнює величині ризику, виведеної банківською внутрішньою системою оцінки операційного ризику на основі комбінації кількісних і якісних критеріїв.