Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ризик - екзамен.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
24.04.2019
Размер:
1.76 Mб
Скачать

17.Економічний ризик : проблема несприятливого вибору (adverse selection)

В основі управління кредитним ризиком лежать дві концепції.

Перша - концепція помилкового вибору (adverse selection). Її основний посил - той, хто найімовірніше не поверне кредит, буде найбільш активно його запитувати і, найімовірніше, буде відібраний як кредитополучатель.

Друга - концепція несумлінної поведінки (moral hazard). Її основний посил - той, хто отримає, може зайнятися небажаними видами діяльності, м'яко кажучи, небажаними видами діяльності.

Проблема помилкового вибору (несприятливого відбору, негативної селекції - adverse selection) породжується асиметричністю інформації до проведення операції. Потенційні позичальники, вкрай ненадійні у кредитному плані, надзвичайно активно прагнуть взяти кредит і тому мають більше шансів його отримати. Парадокс помилкового вибору полягає в тому, що кредит, швидше за все, видадуть саме ненадійним позичальникам, в результаті чого кредитори будуть прагнути не видавати кредити взагалі, навіть незважаючи на наявність цілком надійних позичальників

Несприятливий вибір (Adverse selection) — проблема розрізнення клієнтів з високим та низьким ступенем ризику перед наданням позики чи страхуванням

Ризик “неправильного” вибору (adverse selection) - це ризик того, що саме ті страхувальники, які найбільше наражаються на ризики, укладуть страхову угоду зі страховиком, і тим самим збільшать загальний ризик настання страхової події.

Нобелівська премія з економіки 2001 року присуджена трьом американським ученим - Джордж Акерлоф, Майкл Спенс і Джозеф Стігліц. Роботи вчених пов'язані з проблемою "несиметричною інформацією " на ринку.

У отримавшому широку популярність есе «Ринок лимонів» Дж. Акерлоф заклав в 1970 р. основу теорії економіки інформації (economics of information). Запропонована ним концепція недосконалої інформації була водночас і проста і універсальна для того, щоб її можна було використовувати в різних прикладних областях. В есе Дж. Акерлоф вперше запропонував структурну модель аналізу інформаційної проблеми, відомої як «несприятливий вибір» (adverse selection). У вітчизняній економічній літературі вона також відома як «проблема помилкового вибору», «несприятливого відбору» або «негативної селекції».

В якості вихідного об'єкта аналізу був обраний ринок товарів, на якому продавець знає про якість товару більше, ніж покупець. Як ілюстрацію Дж. Акерлоф привів ринок «лимонів» - так в розмовній мові називали старі автомобілі. За оцінкою Дж. Акерлоф, інформаційна проблема гіпотетично може привести ринок до колапсу або відмови від придбання будь-яких низькоякісних товарів. Дж. Акерлоф також вперше застосував концепцію асиметричної інформації до фінансових ринків. В Індії 1960-х рр.. провінційні позичальники мали вкрай низькою кредитоспроможністю. Через побоювання неповернення кредитів позичкодавець запитували більш високий відсоток, у результаті чого процентні ставки між містом і селом розрізнялися в два рази. Крім того, потенційні позичальники, вкрай ненадійні у кредитному плані, надзвичайно активно прагнуть взяти кредит. Парадокс помилкового вибору полягає в тому, що кредит, швидше за все, видадуть саме ненадійним позичальникам, в результаті чого кредитори будуть прагнути не видавати кредити взагалі, навіть незважаючи на наявність цілком надійних позичальників.

При погіршенні загального становища в нефінансовому секторі оцінка ризиків і відбір позичальників ускладнюються, процентні ставки підвищуються, що примушує кращих позичальників піти з ринку. При цьому ненадійні щодо фінансів позичальники згодні на високу плату, позаяк знають, що навряд чи повернуть кредит. Слідством цього стає або ризикована кредитна політика і загроза фінансової спроможності самих кредиторів, або їх прагнення максимально обмежити видачу позик, незважаючи на наявність на ринку надійних позичальників.

Світовий досвід показує, що вирішити ці проблеми можливо тільки за допомогою кредитного бюро, створеного для обміну інформацією про позичальників між кредиторами. При цьому досягається потрійний результат