Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ризик - екзамен.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
24.04.2019
Размер:
1.76 Mб
Скачать

38. Кредитний ризик: моделі оцінки кредитоспроможності (мод Альтмана ін.)

Z-модель Альтмана являє собою статистичну модель, яка на основі оцінки показників фінансового положення та платоспроможності компанії, дозволяє оцінити р-нь ризику банкрутства.

Z = 1.2X1 +1.4 Х2 +3.3 Х3 +0.6 Х4 +1.0 Х5

Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

Х1 - відношення робочого капіталу до суми всіх активів підприємства (він показує ступінь ліквідності активів);

Х2 - рівень рентабельності активів або всього використовуваного капіталу, представляє собою відношення чистого прибутку до середньої сумі використовуваних активів або всього капіталу;

Х3 - рівень прибутковості активів (або всього використовуваного капіталу). Цей показник являє собою відношення чистого доходу до середньої сумі використовуваних активів або всього капіталу;

Х4 - коефіцієнт відношення суми власного капіталу до позикового

Х5 - оборотність активів чи капіталу, представляє собою відношення обсягу продажу продукції до середньої вартості активів або всього використовуваного капіталу.

Було досліджено 66 американських промислових підприємств, 33 з яких офіційно були визнані банкрутами. Група діючих підприємств була обрана випадковим чином на підставі двох критеріїв: галузь і розмір підприємства. До вибірки були включені лише великі (розмір активів складав 1-25 мільйонів доларів) промислові підприємства. На підставі фінансового аналізу, проведеного на обраних підприємствах, Альтман вибрав 22 показника фінансової звітності найбільш чутливих до ймовірності банкрутства. Ці показники потім були віднесені до 5 категорій, що характеризує ліквідність, прибутковість фірми, платоспроможність та ділову активність. З кожної категорії було обрано по одному показнику, які найбільш поширені у фінансовій літературі і які є статистично значущими.

В 1977 Альтман деталізував цю модель і створив ZETA модель. Вона прогнозує банкрутство компаній з точністю до 90% за один рік та точністю більше 70% до 5 років до настання банкрутства.

Х1 – рентабельність активів

Х2 – стабільність прибутку

Х3 – показник процентного покриття

Х4 – загальна прибутковість

Х5 – коефіцієнт поточної ліквідності

Х6 – відношення ринкової капіталізації до балансової вартості капіталу

Х7 – розмір компанії

Області застосування Z-моделі та моделі ZETA

  • формування кредитної політики банку. За допомогою цих моделей можна накладати певні обмеження на кредитну політику фін. інституту, в основному шляхом лімітування кредитування.

  • здійснення кредитного контролю. Моделі сигналізують про збільшення або зменшення ймовірності дефолту позичальника, вказуючи на необхідність прийняття екстрених заходів.

  • визначення вартості кредиту. Моделі можуть застосовуватись для розрахунку премії за ризик, яка компенсує очікувані втрати в разі дефолту, а також суми кредиту з урахуванням прогнозу непередбачуваних втрат.

  • оцінка кредитного ризику, класифікація і структуризація активів, які підлягають секюритизації. Наприклад, фінансовий інститут, який володіє значним портфелем іпотечних кредитів, виводить їх за баланс та випускає забезпечені ними облігації, купонна ставка по яким пропорційна виплатам за рахунок погашення іпотечних ссуд. Такі операції дозволяють отримати додаткове фінансування за рахунок реалізації частини ссудного портфелю, що дозволяє збільшувати оборот та отримувати більший прибуток.

Недоліки моделей:

  • вони є емпіричними та не базуються на якій-небудь теоретичній концепції.

  • в моделях використовуються дані фінансової звітності, які можуть лише частково відображати реальний стан підприємства.