24. Внесок у. Шарпа у сучасну ризикологію

Ризикологія - наука про основні закономірності, принципи та інструментарій виявлення, врахування, оцінювання й управління ризиком, який відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб’єктами господарювання об’єктивно наявних невизначеності, конфліктності, іманентних процесам цілепокладання, оцінювання, управління об’єктами ризику, котрі обтяжені можливими загрозами й невикористаними можливостями .

Сучасна теорія ризику (неоінституційна течія) була запропонована відомими західними економістами Г Марковіцем і В. Шарпом. Ідея Г. Марковіца полягає у тому, що учасники фінансового ринку мають дві мети: по-перше, підвищення рівня очікуваного доходу; по-друге, зниження рівня ризику ступенем невизначеності доходу. Розв’язання цих двох завдань можливе лише за умови створення ефективного інвестиційного портфеля для даного фондового ринку у єдиному варіанті. Саме Г. Марковіц запропонував вважати показником рівня ризику відхилення очікуваного значення випадкової змінної (прибутку) від її середнього значення - варіацію і стандартне відхилення .

Далі розробляв теорію Г. Марковіца В. Шарп. Усередині 60-х років минулого століття він оприлюднив свою модель цін ринку капіталів (САРМ). Принциповим внеском Шарпе у теорію ризиків був розподіл загального ризику на дві умовні частини: систематичний ризик як наслідок загальноекономічних зрушень і специфічний - як результат господарської діяльності окремого підприємства .

Останнім часом з’явилося багато модифікацій сучасної теорій ризику. Їх, зокрема, формують такі відомі вітчизняні та зарубіжні науковці та економісти як О. Альгін, І. Балабанов, І. Бланк, М. Білуха, А. Мазаракі, О. Ястремський.

Нагромадження знань про ризик дало поштовх для розвитку такої науки як ризикологія, яка б надала відповіді на багато теоретичних запитань, а саме розкрила б об’єктивну наявність ризику за будь-яких обставин, привернула б увагу до того, що при прийнятті рішень завжди враховується ступінь ризику та подальші наслідки прийнятого рішення, пояснила б причину складності розуміння категорії через її постійну динамічність та змінюваність.

25. Систематичний та несистематичний ризик

Систематичні ризики досить часто позначаються також як ринкові. Вони характеризують ризик можливих для інвесторів втрат внаслідок кон’юнктурних коливань, зміни процентних ставок, прийняття різного роду політичних рішень, інфляції тощо. Враховуючи природу цих ризиків, вважають, що їх неможливо зменшити на основі диверсифікації вкладень.

Системний (систематичний), або ринковий ризик являє собою загальний ризик усіх вкладень в цінні папери, ризик того, що інвестор не зможе повернути їх загалом без втрат. Цей вид ризику існує для всіх учасників інвестиційної діяльності і форм інвестування, він зумовлений зміною стадій економічного циклу розвитку країни або кон’юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринку, змінами податкового законодавства у сфері інвестування та іншими аналогічними чинниками, на які інвестор, обираючи об’єкти інвестування, не може вплинути (наприклад, зміни цін на енергоносії).

Аналіз системного ризику можна звести до думки стосовно того, чи варто взагалі здійснювати портфельні інвестиції, може, доцільніше спрямувати кошти в інші форми активів (нерухомість, валюту)? Системний ризик, на відміну від несистемного, можна кількісно визначити. Визнаною мірою системного ризику є b-коефіцієнт, який показує мінливість дохідності акції стосовно дохідності ринку загалом (дохідності середньоринкового портфеля). Це показник несталості курсів акцій відносно ринку (b-ризик)

Несистемний ризик (диверсифікований, неринковий, специфічний, інформативний) поєднує всі види ризиків, пов’язаних з конкретним цінним папером. Цей вид ризику властивий конкретному об’єктові інвестування або діяльності конкретного емітента. Він може бути пов’язаний із некваліфікованим керівництвом фірмою-емітентом, посиленням конкуренції у певному сегменті інвестиційного ринку; нераціональною структурою коштів, що інвестуються, та іншими аналогічними чинниками, негативного впливу яких значною мірою можна уникнути завдяки ефективному управлінню інвестиційним процесом.

Несистемний ризик є диверсифікованим знижуваним, зокрема можна здійснювати вибір того цінного папера (за видом, за емітентом, за терміном погашення, за територією, за умовами випуску тощо), який забезпечує в портфелі прийнятні значення несистемного ризику. Певний цінний папір може виявитися досить ризикованим, якщо його розглядати окремо від інших паперів, але він може бути позбавлений диверсифікованого ризику у складі диверсифікованого портфеля.

Розподіл ризику на систематичний і несистематичний є важливою передумовою формування ефективного інвестиційного портфеля.

***

Систематичний ризик пов’язаний з мінливістю ціни (норми прибутку) окремого активу, що викликана загальноринковим коливанням цін. А тому його ще називають ринковим ризиком. Причиною виникнення його є зовнішні події, що впливають на весь ринок: зміна відсоткових ставок, економічний спад, падіння загальноринкових цін, інфляція, політичні кризи, зокрема війни..

Оскільки систематичний ризик пов’язаний з подіями, що зачіпають інтереси усіх суб’єктів ринку, то його неможливо усунути (зменшити) шляхом формування інвестиційного портфеля (шляхом його диверсифікації). Тобто систематичний ризик є недиверсифіковуваним.

Несистематичний (специфічний) ризик певного активу не залежить від стану ринку і є специфічним щодо конкретного акціонерного підприємства. Цей ризик піддається управлінню (зменшенню) шляхом створення портфеля інвестицій, тобто він є диверсифіковуваним. Несистематичний ризик включає в себе галузевий та фінансовий ризики.

Систематичний та несистематичний ризики в сукупності утворюють загальний ризик інвестицій, який пов’язаний з їх здійсненням.

Питання зменшення загального ризику інвестицій (в першу чергу — несистематичного) висвітлюється так званою теорією портфеля.

Систематичний ризик на відміну від несистематичного можна досить точно кількісно обчислити й спрогнозувати.