26. Оцінка ринкового ризику: бета та альфа коефіцієнти.( модель мока)
МОКА( модель оцінювання капітальних активів) була розроблена Вільямом Шарпом та Гаррі Марковіцем (лауреати Нобелівської премії в 90-му році). Ця модель дає змогу відповісти на питання: в якій мірі активи, в які ми хочемо вкласти гроші є більш або менш експоновані до ринкового ризику. Це порівняння відбувається через розрахунок доходності активу, в який ми інвестуємо, середньо ринкової доходності із врахуванням без ризикової ставки доходності, що існує на ринку. Ця модель передбачає розрахунок коефіцієнта β, який власне і показує наскільки активи, в які ми інвестуємо є більш або менш ризиковані.
– норма прибутковості ( очікуваної
доходності) з i-м проектом, що фінансується
шляхом випуску акцій. Потрібна доходність
акції.
- без ризикова ставка доходності.
– ринковий рівень доходності
β – чутливість портфелю до ринкового ризику
Коефіцієнт β може приймати наступні значення:
β=1 то ризик інвестицій в аналізований актив знаходиться на рівні ринкового, а отже, і премія за ризик буде наближеною до середньоринкової ставки дохідності;
β>1 то вкладення в актив вважатимуться такими, яким властивий вищий, ніж середньоринковий рівень ризиковості, а отже, інвестори вимагатимуть більшу, ніж середньоринкову норму дохідності;
0< β <1 то це свідчить про нижчий за середньоринковий ризик інвестицій в аналізований актив, як наслідок — премія за ризик, на яку сподіватиметься інвестор буде меншою, ніж середньоринкова;
β=0,5 – ринковий ризик даного активу в 2 рази нижчий, ніж середньо ринковий, це означає, що інвестування в такий актив принесе не високу дохідність, проте з високою ймовірністю.
β=0 то це означає, що ризик вкладень в актив становить 0; ідеться про безризикові інвестиції.
β <0
Рідкісний випадок. Означає, що доходність і-го активу та доходність середньо ринкова пов’язані оберненою залежністю і це означає, що очікувана доходність і-го активу буде нижче без ризикової ставки активу.
– ілюструє додаткову
доходність, яку інвестор може отримати
за рахунок диверсифікації портфелю.
Диверсифікація портфелю – оптимальний
вибір активів, які інвестор вкладає у
свої ресурс.
27. Особливість методу оцінки ризику «Мозкова атака»
Метод Мозкової атаки ( експертної оцінки) – застосовується для оцінки ризиків, які не мають або можуть не мати кількісного виміру і передбачають отримання якісних оцінок з урахуванням ідей, які висловлюються під час процедури, яка називається мозкова атака.
Мозкова атака передбачає9 на відміну від Делфі) безпосереднє спілкування експертів , залучених до оцінки ризиків. Обговорення питання, що є предметом вивчення – не дискусійне. Кожен з 10 експертів по черзі висловлює свою оцінку ризику. Вона стимулює кожного експерта на нові висновки.
Типи мозкової атаки:
пряма мозкова атака( метод комісій). Передбачає кількісну оцінку явищ, що мають ризиковий характер, проте не мають історичної статистики або певних аналогій в практичній діяльності або бізнесі.
Обмін думками або метод віднесеної оцінки. В цьому випадку перед експертом ставиться завдання не тільки дати кількісну оцінку, а і досягти єдності поглядів на ці оцінки, що передбачає проведення оцінок в декілька турів під час яких відбувається або не відбувається зближення точок зору або оцінок експертів.
Стимулювання спостереження, який передбачає, що поставлена задача вирішується не в загальному вигляді, а проектується на реальні бізнесові процеси або об’єкти з прорахуванням відповідних сценаріїв.
Фази Мозкової атаки:
1. Підготовка. Вибір проблеми і пророблення її шляхом індивідуальних реактивних прийомів.
2. Формування креативної групи. Найбільший успіх мозкової атаки буде забезпечений при дотриманні наступних умов: група повинна складатися приблизно з десяти чоловік; соціальний статус учасників повинний бути приблизно рівним; у групі повинне бути усього лише кілька людей, знаючих у розглянутій проблемі, щоб надати повний простір уяві учасників. Особи, що володіють спеціальними знаннями, занадто обізнані в тій або іншій справі, небажані. Їхнє прагнення осмислювати висловлювані ідеї відповідно до наявного досвіду може сковувати уява; - обговорення проблеми повинне проходити в комфортній і невимушеній обстановці. Крісла повинні бути розташовані по колу. Стіл не обов'язковий. Необхідно мати дві-три класні дошки; - керівник повинний головувати. Йому варто утримуватися від тиску на учасників; - у групі призначаються секретарі-спостерігачі, що фіксують висловлення і поводження ораторів.
3. Процедура мозкової атаки. Тут виділяються три етапи: — Вступ. Триває до 15 хвилин. Ведучий говорить про сутності методу, роз'ясняє правила дій учасників. Повідомляє проблему. Проблеми записуються на дошці. Ведучий пояснює причину висування обраної теми, потім просить учасників запропонувати свої варіанти формулювань, що також записуються на дошці. — Генерація ідей. Учасники дискусії у вільній формі висловлюють свої ідеї, що фіксуються на дошці. Для цього залучаються призначені секретарі або асистенти. Як тільки відбувається затримка з висуванням нових ідей, що веде просить учасників помізкувати над проблемою, подивитися на дошку. Після паузи звичайно починається новий спалах ідей. Якщо такий не настає, що веде видасть бланки з питаннями, відповіді на які породжують такий спалах.
4. Висновок.