73.Правові засади регулювання відносин Євросоюзу з Україною.

Порядок денний асоціації Україна — ЄС (англ. EU-Ukraine Association Agenda) — двосторонній документ, що регулює відносини між Україною та ЄС. Містить перелік реформ, які має здійснити Україна у співпраці з ЄС

Документ набув чинності 24 листопада 2009 року, на заміну Плану дій між Україною та ЄС 2005—2008, подовженого на один рік до 2009.

До початку переговорів щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у 2007 р. основу двосторонніх відносин складала Угода про партнерство та співробітництво. Практичним інструментом імплементації останньої (з урахуванням загальних принципів Європейської політики сусідства) став План дій Україна-ЄС на 2005—2008 рр., термін чинності якого був продовжений ще на один рік і завершився у 2009 р.

Майбутня Угода про асоціацію має визначити формат двосторонніх відносин у середньостроковій перспективі. Головна ідея розробки ПДА полягала у заміні Плану дій Україна-ЄС, що, за оцінкою громадських експертів, не виправдав покладених на нього сподівань в окремих сферах співпраці, новим практичним інструментом взаємодії, спрямованим на закріплення нової якості співпраці, ще до набуття чинності Угодою про асоціацію.

Порядок денний асоціації визначає ключові пріоритети реформ, яким Україна має приділити увагу задля того, щоб повною мірою скористатися можливостями поглибленої співпраці, передбаченої Угодою про асоціацію. Загальна мета Порядку денного асоціації відповідає духу Угоди та полягає у поступовому досягненні політичної асоціації та більшої економічної інтеграції з ЄС.

Водночас практична мета ПДА полягає у чіткому визначенні пріоритетів, які вимагають негайних дій ще до офіційного підписання Угоди про асоціацію. Саме задля реалізації практичної мети ПДА перелік наведених у документі пріоритетів, у разі необхідності, може бути змінений та доповнений за згодою між Україною та ЄС.

74.Поняття acquis communautaire.

Важливою особливістю правопорядку Євросоюзу є те, що його осно­ву становить так званий «спільний доробок» (acquis communautaire). Особливе значення концепції acquis communautaire полягає в тому, що вона гарантує гомогенність правової системи Євросоюзу, оскільки базується на ідеї неможливості зміни його складових частин у процесі спів робітництва з іншими суб'єктами міжнародного права. Вона в цілому забезпечує цілісність цієї системи та обов'язкове однакове застосування права Євросоюзу в усіх державах-членах. Із забезпеченням гомогенності права європейських інтеграційних об'єднань пов'язане, зокрема, розвинуте в кількох рішеннях Суду ЄС тлумачення права Євросоюзу як нового правопорядку, на користь якого держави обмежили свої суверенні права, і який є «відмінним як від права міжнародного, так і від права національного». Визначаючи умови та кри­терії набуття членства у Євросоюзі, Європейська Рада зазначила, що «членство передбачає взяття на себе прав та обов'язків, як тих, що вже існують, так і потенційних, системи співтовариства та інституційних ра­мок, — відомих як acquis співтовариства. Воно включає:

зміст, принципи та політичні задачі договорів, включаючи з Маа­стрихтський договір;

законодавство, ухвалене з метою імплементації договорів, та прак­тику Суду;

декларації та резолюції, ухвалені в рамках співтовариства; міжнародні угоди та угоди між державами-членами, пов'язані з ді­яльністю співтовариства. Зміст спільного доробку не є чимось сталим і постійно оновлюється.