14.Запровадження християнства ,його вплив на духовну культуру Київської Русі

У 988р Володимир Великий запровадив християнство у Київській Русі.Цесприяло:

• Зміцненню державності

• Поширенню писемності—з утвердженням християнства недосконала система письма витіснялася кирилицею. Східні слов'яни знали й глаголичний алфавіт, однак значного розповсюдження він не набув. На основі кириличної азбуки відбувався подальший розвиток писемності, формувалася церковнослов'янська писемно-літературна мова.

• Створенню визначних пам’яток літератури—у Київській Русі розвивалася оригінальна художня література. Одним із найвизначніших письменників був митрополит Іларіон, твір якого «Слово про закон і благодать» став своєрідним гімном християнства на Русі

• Під його впливом розвивалися живопис,кам’яна архітектура, музичне мистецтво

• Розширенню і зміцненню культурних зв’язків Русі з Візантією, Болгарією,країнами Західної Європи

• Запровадженню на східнослов’янських землях церковного візантійського календаря,культу “чудотворних” ікон, культу святих

• Сприяла розвиткові освіти на Русі. З часів князя Володимира Святославовича у Києві, Новгороді та інших великих містах відкривалися школи, в яких училися діти «нарочитої чаді», тобто бояр, дружинників, духовенства. Крім державних шкіл, існували й приватні.

У процесі поширення й утвердження християнство поступово втрачало візантійську форму,вбирало в себе елементи місцевих слов’янських звичаїв,ритуалів.Візантійські церковні канони пристосовувались до особливостей давньоруського етносу.Проте у боротьбі з поганством було знищено безцінні пам’ятки язичницького світу.

Християнство справило великий вплив на розвиток духовної культури Київської Русі. З його запровадженням літературною мовою стала церковнослов’янська мова,створена приблизно за 100 років до прийняття християнства болгарськими просвітителями Кирилом і Мефодїєм

З прийняттям християнства православна релігія піднесла рівень духовного життя, стала його ідеологічним фундаментом, охопивши всю повсякденну діяльність особи і суспільства. Протягом століть вона проникала у найвіддаленіші куточки країни. Із введенням християнства була створена Київська митрополія, до якої належало 16 єпархій.

15.Розвиток писемності та освіти.Літературні пам’ятки Київської Русі

Християнство справило великий вплив на розвиток духовної культури Київської Русі. З його запровадженням літературною мовою на Русі стала церковнослов'янська мова.Першим кроком на шляху створення давньоруської літератури було перенесення з Візантії та Болгарії культової літератури. До літератури-посередниці давньоруські книжники підходили творчо: редагували тексти, вставляли власні зауваження, цитати тощо. До перекладної літератури належали: богослужебні книги; житія святих; кормчі книги; філософські твори історичні хроніки. Найдавнішою пам'яткою писемності Київської Русі вважається "Ізборник Святослава", укладений 1073 та 1076 pp. для київського князя Святослава Ярославича. Він містить публіцистичні твори давньоруських письменників, де роз'яснюються норми поведінки людини за різних побутових обставин. В "Ізборнику" 1073 р. подано перший "Індекс книг істинних і хибних", в якому йшлося про книги, які слід читати і які заборонені Першим відомим письменником з місцевого населення був у Київській Русі митрополит Іларіон. автор "Слово про закон і благодать", З впровадженням християнства у Київській Русі зявилося літописання. Давньоруські літописи — це надзвичайно цінне історичне джерело, з якого можемо дізнатися про окремі подробиці подій і процесів, більше ніде не висвітлених. Найвидатнішим історичним твором Київської Русі й найвидатнішим вітчизняним літописом серед збережених часом є "Повість временних літ", написана Нестором 1113 р. Нею починаються майже всі давньоруські літописи, що дійшли до нашого часу.

Цінною пам'яткою староукраїнського письменства є "Повчання Володимира Мономаха своїм дітям", написане на початку XII ст.

Справжнім шедевром, своєрідною перлиною давньоруської літератури є "Слово о полку Ігоревім", створене невідомим автором близько 1187 р. За художнім рівнем цей твір не має аналогів у візантійській та європейській літературах.

Після офіційного запровадження християнства на Русі князь Володимир розпорядився збудувати школу для дітей "нарочитої чаді", тобто знаті. Школи відкрилися також у Чернігові, Переяславлі-Залеському, Луцьку, Холмі, Овручі. В них вивчали письмо, читання, арифметику, іноземні мови, риторику, навчали співу, давали певні відомості про поетику, а також з географії, історії. Навчання велося церковно-слов'янською мовою