61.Періодизація духовної культури України хх ст.

І. Національне відродження 1917-1933 рр. з перемогою нац.-демокр. революції в Україні – орієнтація формувалась у політичних колах У-ни. На стан 1917р. ідеї незалежності вже викладені у 2-х працях. Для укр. культури створювалися шляхи для виходу на світові обрії і професіоналізму. Було проголошено незалежну д-ву при повному дотриманні демократичних засад. З 1923 р. починається українізація – політика в галузі ідеології. Плідно розвиваються освіта, наука, л-ра, мистецтво. Але в 1930-х роках згортається цей процес і починаються масові репресії. Цей етап називають «розстріляне відродження».

ІІ. Панування соцреалізму на ниві духовної культури на ниві тоталіт. Режиму 1933-1956 рр. В цей період відбувається штучний поділ єдиної культури на 2 протилежні табори: прогресивну культуру і реакційну. Характерним є диктат соціаліст. бюрократії. Партія постійно шукає класових ворогів. Все це призводить до трагічного наслідку-знищення нац. інтелігенції(фіз. і духовне), а також відб. моральний занепад дух. к-ри у всіх її формах.

ІІІ. Стихійне піднесення нац.опору 1956-1987 рр. - цей етап пов’язаний з «відлигою». В цей час відб. відносна лібералізація політики партії щодо нацкультур. Сталося деяке поліпшення мовної ситуації. Головним наслідком «відлиги» було формування нової генерації митців–«шістдесятників», які прагнули відновити втрачену нац. традицію, боролися проти тоталіт. системи. На жаль,більшість шістдесятників були репресовані.

IV. Національно-духовне оновлення, яке розпочалось з 1987 р. І триває дотепер.

Із ІІ пол. 1980-х років починається оновлення нац. к-ри, пов’язане з пошуком цінностей. Започатковується нове відродження, починається новий етап з відродженням національної державності. Новий етап обіцяє тільки удосконалювати і не втрачати вже існуючу українську культуру.

62. М.С.Грушевський і процеси державотворення в Україні у період національно-демократичної революції 1917-1918рр.

Грушевський Михайло Сергійович – різностороння особистість. Він відомий історик, науковець, публіцист, літературознавець, соціолог, публіцист, письменник, громадський та політичний діяч. З молодих літ був професором Львівського університету, головою і засновником УНТШ. У 1899 стає одним із засновників і ініціаторів УНДП. На початку І світової війни був засланий до Симбірська як український сепаратист і «мазепинець». Волю принесла лютнева революція. 4 березня 1917р. в Києві утворюється УЦР, головою якої заочно обрано М. Грушевського. Викликаний телеграмою 12 березня, повертається з Москви до Києва. ЦР очолила боротьбу за власну державність. ЦР – це єдина парламентська інституція, утворена на руїнах самодержавства. Визначальним принципом українського парламенту був широкий демократизм,адже Грушевський був великим демократом. Легітимність УЦР забезпечив Всеукраїнський національний з’їзд 6 квітня 1917 р. Таємним голосуванням практично одностайно головою українського парламенту було обрано М. Грушевського. Він закликав народ домагатися автономії – в результаті започатковується масовий рух з маніфестаціями. М. Грушевський був лідером, головним конструктором політики УЦР, мав великий вплив на її рішення, був ініціатором та співавтором найголовніших документів. Грушевський орієнтувався на оновлення суспільства мирними засобами без кровопролиття. І універсалом(10червня) проголошувалася автономія України – «народ мав право сам вільно упорядковувати своє життя». Після цього Мала рада вирішила утворити Генеральний секретаріат. ІІ універсал(2 липня) – проголосив, що ЦР і ГС виступають крайовими органами народної влади в Україні. Після жовтневого перевороту Мала рада під головуванням Грушевського затвердила ІІІ універсал, який проголосив Українську Народну Державу(УНР), але і надалі у федеративному союзі з Росією. І тільки у січні 1918 р. – IV універсал проголосив державний суверенітет України. 1 листопада цього ж року у Західній Україні було проголошено ЗУНР, злука з якою відбулася 22 січня 1919 року. 29 квітня 1918 року було прийнято Конституцію УЦР,яка гарантувала широкі свободи громадянам. Але, на жаль, в цей ж день владу захоплює Павло Скоропадський. Незаперечною заслугою Михайла Грушевського стало те, що ЦР за рік пройшла шлях від обережних гасел за автономію України до проголошення суверенної, ні від кого незалежної УНР.