1.Поняття *культура* як духовного та суспільного феномену, структура культури

Поняття “культура” складне і багатогранне. Філософи та дослідники давніх і новітніх часів цікавились цим питанням. Саме слово “к-ра” лат.походження і означає “обробіток”, “догляд”.

Вперше це поняття вжив видатний римський мислитель, оратор і державний діяч Цицерон (106-43 рр. до н.е.). У культурі він вбачав, з одного боку, діяльність по перетворенню природи на благо людини, а з іншого – засіб удосконалення духовних сил людини, її розуму.

Сьогодні не існує загальноприйнятого визначення культури. У літературі можна знайти більш як 500 визначень поняття “культура”. Виділяють 3 наукових підходи – антропологічний(“к-ра – це спосіб існування людства”), соціологічний(к-ра охоплює не все життя, а тільки певні його сторони – мова, винаходи…) і філософський("культура — це вираження суспільства у формі літератури, мистецтва або мислення") За носієм культуру підрозділяють на: світову, загальнолюдську, національну, етнічну, міську, сільську, молодіжну, особистісну, сім’ї і т. ін.Світова культура – це синтез кращих досягнень усіх національних культур різних народів, що населяють нашу планету. Національна культура уособлює надбання культур різних соціальних верств і прошарків населення кожного суспільства.Загальнолюдська — це кращі ідеї, форми, зразки технологій, художньо-поетичної творчості, наукової, виробничої діяльності, єдині способи світовідчуття, світорозуміння, вироблені багатьма народами, поколіннями, на основі яких будується людська цивілізація, мета якої — гуманізм і всезагальне благо.Етнічна культура — вікова, сучасна й архаїчна, культура певного етносу, база національної культури, поєднує в собі тисячолітній спосіб мислення, традиції, звичаї, особливості поведінки і побуту, норми, право, філософію, джерело для творчості інтелектуальної національної еліти.Дуже часто ми зустрічаємо такі словостандарти, як матеріальна, духовна, фізична культура. Це поділ за різновидами діяльності, формами існування або родовою ознакою. Традиційно розрізняють два основні напрямки культури – матеріальний і духовний. Матеріальна культура охоплює всю сферу виробничої діяльності людства та її результати: як знаряддя праці, житло, предмети повсякденного побуту, одяг, будівельні споруди, засоби зв'язку, пам’ятники і монументи тощо. Духовна культура охоплює всю систему так званих духовних (тобто нематеріальних) цінностей , стосується області свідомості, пізнання, моралі, виховання, освіти, науки, мистецтва, літератури та інших сторін духовної діяльності людини. Належать релігія і міфологія, світоглядні, політичні, моральні та інші уявлення людей. Між матеріальною і духовною культурою існує тісна органічна єдність.Структура культури являє собою цілий макросвіт. Вона охоплює освіту, науку, мистецтво, літературу, міфологію, мораль, політику, право, релігію. При цьому всі її елементи взаємодіють між собою, утворюючи єдину систему такого складного явища, як культура.

2.Українська культура як духовний та суспільний феномен, її сутність, характерні риси та ознаки

Поняття “культура” складне і багатогранне. Філософи та дослідники давніх і новітніх часів цікавились цим питанням. Саме слово “к-ра” лат.походження і означає “обробіток”, “догляд”.

Сьогодні не існує загальноприйнятого визначення культури. У літературі можна знайти більш як 500 визначень поняття “культура”. Виділяють 3 наукових підходи – антропологічний(“к-ра – це спосіб існування людства”), соціологічний(к-ра охоплює не все життя, а тільки певні його сторони – мова, винаходи…) і філософський("культура — це вираження суспільства у формі літератури, мистецтва або мислення") Особливості укр. к-ри здебільшого зумовлені природно-географічними характеристиками регіону, і, з одного боку, надзвичайно сприятливого для землеробства. З іншого боку, різні ландшафтні зони українських земель та їх кліматичні умови завжди приваблювали різні народи. Це робило українську територію небезпечною для існування, прискорювало міграційні процеси, пожвавлювало культурний обмін між народами. Водночас це призводило і до винищення тих культур, які плідно розвивалися на наших землях упродовж тисячоліть. Не випадково, що такі високі культури, як трипільська, чорноліська та інші, які майже досягли у розвитку межі переходу до ранньокласової цивілізації, так і не здолали цього через нашестя диких і войовничих народів.

За характером українська культура належить до культур слов'янського типу

Тривалий час в історичній науці спостерігалося протиборство двох протилежних теорій походження українського народу — міграційної та автохтонної. Вони мали як своїх прихильників, так і опонентів. Міграційна ґрунтується на визнанні руху як керівної засади етногенетичного процесу. Згідно з цією теорією, слов'янство виникло в Прибалтиці, яка мала би бути першою батьківщиною слов'ян. Потім вони вирушили на південь у віслянський басейн, а пізніше — на схід у басейн середнього Дніпра. Внаслідок слов'яни поділилися на західних і південно-східних. Друга теорія — автохтонна, або аборигенна, стверджує, що слов'яни були незмінними жителями тієї самої території з часів неоліту. По історичній вертикалі зміцнювались культури, але етнос залишався той самий. Численні дослідження О.Шахматова, О.Преснякова, В.Хвойки, В.Грекова, П.Третьякова, Б.Рибакова, В.Петрова дають підстави вважати автохтонну теорію максимально наближеною до істини.

Те, що народ на цій території жив і займався матеріальним виробництвом, засвідчують численні писемні, археологічні, культурні пам'ятки, історичні хроніки стародавніх авторів — Йордана, Прокопія Кесарійського, Маврикія Стратега, Нестора.

Становлення культури, її традиції складались тисячоліттями. Все нові й нові факти свідчать про унікальність, своєрідність, базовість, ґрунтовність та феноменальність нашої культури. 

Ознаки:

. домінуючий вплив християн релігії на розвиток матеріал та дух укр. к-ри

. запозичення та творче переосмислення (пристосування) європейських та світових традицій, знань, досягнень

. багатогранність та різноманітність культур. середовища, що пояснюється регіональною самобутністю культури різних місцевостей (схід, захід ..)

. відображення боротьби споконвічного прагнення до незалежності та суверенітету

. тісний взаємозв’язок культур. засад з природою та любовю до землі

Риси нац. характеру і свідомості:

. почуття меншовартості по відношенню до інших народів

. спалах бунтар. гніву і прагнення до волі

. підвищена емоційність

. властивий гумор і жартівливість

. висока релігійність і потяг до християн. моральних цінностей

Здобутки, осо­бливості та характерні ознаки української національної культу­ри відтворюються на тлі культури інших народів, насамперед європейських, з якими Україна впродовж століть перебуває в тісних контактах та взаєминах.

Також основні риси культури:

-культура не є біологічною рисою, а являє собою результат навчання і досвіду

-люди причетні до культури певних соціальних груп

-к-ра передається від покоління до покоління

-к-ра пов’язана з певними символами

-к-ра - це певна система, цілісність і має власну структуру

-к-ра грунтується на здатності людей пристосовуватись до змін