52. Культурно - просвітницька діяльність «Руської трійці» на ниві духовної культури Галичини. Зміст альманаху «Русалка Дністровая»

Наприкінці 20-х років XIX ст. центр національного відродження галицьких українців перемістився з Перемишля до Львова. В цей час у середовищі прогресивно налаштованих українських студентів духовної семінарії та Львівського університету склалося літературне угруповання "Руська трійця". До нього увійшли Маркіян Шашкевич,Іван Вагилевич та Яків Головацький. Активну участь в діяльності гуртка брали Микола Устиянович і Григорій Ількевич. Культурно-просвітницька діяльність "Руської трійці" започаткувала справжнє національно-культурне відродження в Галичині. Головним девізом їх творчості стало твердження: "нарід руський — одне з головних поколінь слов'янських, ...русини Галичини є часткою великого українського народу, який має свою історію, мову і культуру".

"Руська трійця" виходила далеко за межі культурних завдань. Важливими джерелами культурно-просвітницької діяльності "Руської трійці" були не лише національно-визвольні прагнення українського народу, а й твори відродженої над Дніпром літератури. Великий інтерес діячі "Руської трійці" виявляли до народної творчості. Вони збирали і записували українські народні пісні та перекази. В 1833 р. був підготовлений їх перший рукописний збірник — "Син Русі", куди увійшли вірші руською мовою, а в 1835 р. — фольклорно-літературна збірка "Зоря"

Знаменною подією у національно-культурному відродженні Галичини був вихід у світ 1837 р. у Будимі (Будапешт) літературного альманаху "Русалка Дністровая", підготовленого діячами "Руської трійці". Він був сміливим викликом проти національного гноблення та консерватизму. Вступне слово, яке написав до "Русалки Дністрової" М.Шашкевич, закликало до культурного та літературного відродження "русинів", духовного єднання українців Галичини і Наддніпрянської України.

Важливим було й те, що в альманасі застосовано фонетичний правопис, вперше використана не церковно-слов'янська суміш, а народна мова. Всі твори друкувалися не латинкою або кирилицею, а "гражданкою". Вихід у світ "Русалки Дністрової" з радістю зустріла передова інтелігенція. Оцінюючи ідейний зміст "Русалки Дністрової", І.Франко зауважив, що "вона була на ті часи явищем наскрізь революційним".

53. Схеми н-к відродж. За Грохом, Шпорлюком та Лисяк-Рудницьким.

Чеський історик і політолог професор Празького універу М. Грох виділяє в історії кожного національного руху три основні етапи: академічний, культурний та політичний. На 1 етапі національного відродження певна етнічно-національна спільнота стає предметом уваги дослідників-етнографів, мовознавців, фольклористів.. Вони збирають і публікують народні пісні та легенди, досліджують прислів’я, вивчають релігійні вірування, звичаї й обряди народу, Складають словники, досліджують історію. Однак усе це робиться мовою іншого народу. Другий етап національно-культурного відродження – культурна фаза. Вона характерна тим, що мова, яка на 1 етапі є предметом вивчення, стає літературною мовою. Саме на ній письменники творять національну літературу, якою перекладають твори з інших мов. Народна мова як обов’язкова, поступово вводиться до народних шкіл, а згодом – і до ВУЗів. Національна мова використовується в наукових дослідженнях, застосовується у політиці, громадському житті, побуті. На третьому – політичному етапі нац. Відр відбувається організаційне оформлення політичних партій і рухів, які очолюють національно-визвольні змагання народів. Тепер нація об’єднана спільною мовою, висуває вимоги політичного самоврядування, проголошення автономії, а в кінцевому підсумку вимагає політичного самовизначення та проголошення суверенної держави. Американський вчений українського походження Р. Шпорлюк зробив спробу застосувати схему Гроха до розвитку укр. Відродження кін ХУІІІ-почХХст. Він простежує ґенезу, дає періодизацію національно-культурного відродження в Україні й виділяє три його фази – наукову, культурну і політичну. Він звертає увагу на те, що у під російській Україні культурна фаза почалася 1905 і не закінчилася навіть у 1917. Одночасно розпочалася політична фаза, яка набула прискорення в революційних обставинах 1917-1920. Однак українці не витримали іспиту з політики. Внутрішні та зовнішні фактори призвели до поразки національно-визвольних змагань. Цікаві й оригінальні думки з приводу генези та періодизації національного відродження в Україні висловив відомий представник новітньої укр. Історіографії І. Лисяк- Рудницький. Він виділив 3 етапи на шляху укр. Нац. Відродження: шляхетський(дворянський 1780-1840), народницький(1846-1880), модерністський(1890-1914). На 1 етапі н-к відродження як рушійна його сила виступило укр. Дворянство козацького походження на лівобережжі та польсько-українського шляхетства на правобережжі. На 2, народницькому, етапі провідною його силою виступила демократично налаштована укр. Інтелігенція(Шевченко вирізняється, адже його творчість пронизана нац. Ідеєю, любовю до україни та її народу). Головним гаслом було «повернутися лицем до народу». На 3, модерністському етапі генези укр. Нац-культ рух проник від інтелігенції у середовище народних мас і тривав аж до 1 св війни. Після неї сформувалися політичні партії. Вони очолили нац. Відродження, стали провідниками укр. Нац. Ідеї.