28. Львівська братська школа та її внесок у духовну культуру України.

Особливий вплив на розвиток освіти,культури мали братства, своєрідні національно-культурні організації.Об*єднували міщан,ремісників,виступали на захист української православної церкви. 1544 р. згадка про заснування у Львові братства при церкві св.Ми-колая. Вони опікувалися освітою, контролювали церкву, для немічних і самотніх організовували шпиталі — гопісси, де утримання й опіка здійснювалась за рахунок громадян, а також забезпечувалось гідне християнина поховання померлого. Із каси взаємодопомоги надавалися позики згідно з потребами членів громади — на будівництво, розгортання цеху чи торгівлі, на освіту дітей за кордоном громадян — організовували школи, доступні для всіх верств населення, учителів тощо. Братства, дбаючи про спільне благо, водночас турбувалися про кожну людину.В братському русі, який охопив територію західноукраїнських земель і торкнувся навіть Києва, активністю вирізнялося Львівське Ставропігійське, Луцьке Хрестовоздвиженське та Київське братства.На збереження традицій культури була спрямована наукова і видавнича діяльність братств. Львівське Ставропігійське братство було засноване у 1439р. при Успенській церкві.Зберігся опис бібліотеки Львівського братства, де були книги з поетики, риторики, логіки, граматики, історії, зокрема кращі зразки творів античних авторів — Платона, Арістотеля, Цицерона. Львівське братство викупило друкарню Івана Федорова, і тут були видані перший український Буквар та книги для читання — Апостол і Часослов( 1574 ), а під авторством Лаврентія Зизанія книгу — "Граматика словенска"(1596р.). Найактивнішими міщанами, що забезпечували діяльність Львівського братства, були брати Юрій та Іван Рогатинці, Дмитро й Іван Красовські, Лука Губа, Микола Добрянський, Констянтин Корнякт. Братство мало меценатів — князів Костянтина Острозького, Адама Вишневецького, Анну Потоцьку та ін. Львівське братство, зокрема, було вельми активним — воно не лише утримувало школу і друкарню, забезпечувало книговидання, функціонування шпиталів, а й збудувало чудовий архітектурний ансамбль Успенської церкви у Львові. Запрошені з Італії будівничі надали ансамблю (1580— 1637 pp.), що складався з каплиці, дзвіниці й храму, виразно ренесансного вигляду. Це символізувало утвердження національної самобутності української громади на своїй землі. У 1586 році було засновано Львівську братську школу,де готували вчителів та священиків. У різний час ректорами й учителями тут були:  С. Зизаній,  Л. Зизаній, Ф. Касіянович, І.Борецький, П. Беринда, Г. Дорофеєвич,  І. Трофимович-Козловський, С. Косов,В. Ушакевич та ін. Гетьман  П. Сагайдачний заповів значні кошти на потреби школи. Л. Б. Ш. мала значний вплив на розвиток освіти не лише на Русі-Україні, а й у Білорусі, Молдові, Волощині та інших країнах. Вона виховала чимало видатних громадських і культурних діячів. З другої половини 17 ст. занепала, припинила існування в кінці 18 ст.

29.Культурно-просвітницька діяльність братських шкіл у добу Ренесансу.

Особливий вплив на розвиток освіти,культури мали братства, своєрідні національно-культурні організації.Особливо інтенсивно подібні громади утворювалися в останній третині XVI ст. —після Люблінської унії. 1569 р. і в період підготовки Берестейської унії 1596 р. У відповідь на засилля єзуїтських колегій, на католицьку пропаганду вищості латинського обряду й верховенства Папи Римського у християнській церкві братські громади взяли на себе відповідальність за стан Православної церкви, а також традиції української культури. Внаслідок політики католицької Речі Посполитої, через брак належної освіти ієрархії та через симонію — продаж високих посад у церкві часто непридатним до служіння людям, Православна церква втратила роль оберега традицій культури. Ініціатива перейшла до світських організацій заможних міщан і селян — ремісників, купців, дрібних власників, занепокоєних майбутнім своєї культури. Так, окремі організації зливаються у потужний братський рух, який у багатьох відношеннях знаменує розвиток української культури у другій половині XVI —першій третині XVII ст. Вони опікувалися освітою громадян — організовували школи, доступні для всіх верств населення, учителів і підручники для яких оплачували з громадської казни, контролювали церкву,організовували для немічних і самотніх шпиталі — госпіси, де утримання й опіка здійснювалась за рахунок громадян, а також забезпечувалось гідне християнина поховання померлого. Із каси взаємодопомоги надавалися позики згідно з потребами членів громади — на будівництво, розгортання цеху чи торгівлі, на освіту дітей за кордоном тощо. Братства, дбаючи про спільне благо, водночас турбувалися про кожну людину. В братському русі активністю вирізнялося Львівське Ставропігійське, Луцьке Хрестовоздвиженське та Київське братства. Збереглися статути і братських громад, і особливо братських шкіл, які вражають гуманістичним змістом, турботою про людину та її гідне життя. Львівське братство викупило у лихваря друкарню Івана Федорова, і тут були видані перший український Буквар та книги для читання — Апостол і Часослов, а під авторством Лав-рентія Зизанія дві книги — "Граматика словенска"(1596 p.). Найактивнішими міщанами, що забезпечували діяльність Львівського братства, були брати Юрій та Іван Рогатинці, Дмитро й Іван Красовські, Лука Губа, Микола Добрянський, Констянтин Корнякт. Братство мало меценатів — князів Костянтина Острозького, Адама Вишне-вецького, Анну Потоцьку та ін.На зразок Львівського, яке було хронологічно старшим, діяли Луцьке, Київське й інші братства. Братства жваво обмінювалися книгами, досвідом наукової та освітньої роботи, учителями, громадськими здобутками — все це сприяло зміцненню потуги братського руху в його прагненні утверджувати, розвивати традиції української культури.У 1586 було засновано Львівську братську школу,де готували вчителів та священиків.У 1615 році було засновано Київське братство,куди П.Сагайдачний увійшов з усім своїм кошем. Наприкінці 16-поч. 17ст. братські школи діяли у Луцьку, Галичі, Рогатині, Стрию, Перемишлі та інших містах. Всі вони будувались за принципами Львівської братської школи, яка їм завжди допомагала.Із середовища братського руху вийшли відомі церковні та громадські діячі — Иов Борецький, Памва Беринда, Гаврило До-рофієвич, Захарія Копистенський, Сильвестр Косов, Ісайя Копин-ський, брати Стефан і Лаврентій Зизанії, Мелетій Смотрицький, Кирило-Транквіліон Ставровецький, Петро Могила та ін. Багато з них стали талановитими письменниками-полемістами.