24.Діяльність культурно-освітніх осередків на ниві духовної к-ри Укр.В добу Ренес.

Після підписання Люблінської унії,яка призвела до погіршення становища православної церкви,утисків православного населення і масового переходу української шляхти і магнатів,православними залишились лише декілька родів.К.Острозький,І.Вишневецький,Н.Сангушко,О.Чарторийський взялись дбати за збереження укр.мови,традицій та релігії.Вагомий внесок у розвиток духов.к-ри вніс Острозький духов.осередок-1576 р.До нього входили:Герасим і Мелетій Смотрицькі,І.Федоров,Д.Наливайко, Х.Філалет та інші.Із діяльністю Острозького осередку пов’язаний важливий етап у розвитку укр.духовної к-ри.У 1581 р.острозькі книжники здійснили переклад Бібліїна старослов’янську мову(Острозька Біблія).Також було написано багато талановитих праць:”Ключ царства небесного”Г.Смотрицького,”Отпис на лист...отца Іпатія” Клирика Острозького,”О єдиной істинной православной вірі”Василя Сузарзького та інші.Під час їхньої діяльності в Острозі була ств.вища острозька школа-Острозька академія.Термін навчання тривав 7 років,викладали риторику,граматику,діалектику, а також геометрію,арифметику,музику,астрономію.Значна увага приділялась старослов’янській та грецькій мовам,а латинській – менше.Вона виховала відомих діячів: Сагайдачний,Вишенський,М.Смотрицький,який ств.першу граматику старослов’янської мови(1619 р.)Внаслідок припинення фінансування осередку,його діяльність 1636 р.занепадає. Традицію Острозького осередка продовжив учений гурток Києво-Печерської Лаври. Ств.Є.Плетенецький,який скликав до гуртка учених з всієї України.До гуртка належ. Л.Зизаній,Й.Кирилович.У роботі гуртка брав участь і майбутній митрополит Йов Бо-рецький,а також П.Беринда,Т.Земка та інші.У 1627 архімадритом Лаври став Петро Могила.Центром осередку була друкарня,основним її завданням вважалася публікація джерел:творів святих отців,підручників для школи,полемічних та художніх творів.Це була найбільша та найпотужніша друкарня в Україні.В ній надрукували „Часослов”(1616) призначений для шкільного навчання,переклали з грецької мови „Анфологіон”(1619).Важливе місце поряд перекладами належить творам членів гуртка.Подією в культурному житті України можна вважати видрукуваний 1627 р. „Лексикон славенорусскій і імен толкованіє”П.Беринди.Призначений для навчання молоді,цей посібник знайомив з християнськоюй античною к-ою,яскраво засвідчив гуманізацію та раціоналізацію укр.ментальності.Особливо розквітнув осередок Лаври в часи урядування П.Могили(1627-1646).Він мріяв ств.міцну українську державу і київську самостійну церкву.

25.Поширення ідей раннього гуманізму в Україні у добу Ренесансу.

Поширення ідей гуманізму в Україні в першій половині XVI ст. було спричинене соціально-економічним прогресом, що розпочався на українських землях наприкінці XV ст. і був зумовлений переходом феодалізму у фазу розвитку простого товарного виробництва. Піднесенню культури й освіти в Україні сприяв розвиток міст, їх економічної незалежності у зв´язку із запровадженням магдебурзького права.У цей час посилюється інтерес до рідної культури, історії, мови; пробуджується національна свідомість народу; активнішого розвитку набувають освіта і наука, передусім мережа шкіл. Оскільки вищих і середніх навчальних закладів в Україні тоді не існувало, багато українських юнаків по закінченні місцевих шкіл їхало до польських і західноєвропейських університетів. Там вони не лише здобували вищу освіту, а й переймалися передовими, передусім гуманістичними, ідеями. З часом ці ідеї вони переносили на рідний ґрунт, на якому вже сформувалися необхідні для їх сприйняття, функціонування і розвитку передумови .Політичне становище на західноукраїнських землях, попри соціальний і національний гніт, було набагато стабільнішим, ніж на решті території України, знекровленої постійними набігами татарських і турецьких нападників. Тому саме в західноукраїнських містах зосереджувалося науково-культурне життя. Розвиток ремесел, товарно-грошових відносин, міст зумовив появу в тогочасному суспільстві передбуржуазного прошарку. Серед населення третього стану з´являється контингент, безпосередньо не прикріплений до землі (міщани, козацтво, частина селян), підвищується його роль у суспільних рухах, визначенні політичної орієнтації, формуванні нових ідей. Виховані у цьому середовищі представники інтелігентних професій формулювали нові ідеї, концепції, учення, які консолідувалися в ідеологію людей третього стану. Ці ідеї засвідчили тенденції відходу від провідного і панівного церковно-теологічного світогляду, критику його положень, догматичних тверджень, але ще не були запереченням цього світогляду загалом.Ренесансну культуру в її західноєвропейському варіанті розвивали ранні українські гуманісти останніх десятиліть XV ст. у межах елітарної течії з характерною для неї витонченою інтелектуалізованістю, переважно наднаціональним і позавіросповідним характером, вона виражала спрямовану на секуляризацію (звільнення від релігійного впливу) суспільну свідомість світської феодальної верхівки. Наприкінці XVI — у першій третині XVII ст. її розвиток був продовжений на значно ширшому соціальному ґрунті новим поколінням гуманістів, що, як і попередники, орієнтуючись на смаки і запити світської інтелігенції, конфесійно належачи до різних віросповідань, осмислювали актуальні проблеми українського суспільства. Їх надбання однаковою мірою належать як українській, так і польській культурі. Завдяки їм ренесансний гуманізм в Україні набув найзрілішої форми.