- •1.Поняття *культура* як духовного та суспільного феномену, структура культури
- •2.Українська культура як духовний та суспільний феномен, її сутність, характерні риси та ознаки
- •3.Еволюція поглядів на культуру в європейській та вітчизняній
- •4. Предмет історії української культури. Проаналізуйте головні періоди на шляху її розвитку.
- •5. Джерельна база та методологічні засади вивчення історії української культури.
- •6. Світова та національна культура. Їх сутність, характерні риси та ознаки.
- •7.Українська культура як складова світ. Культ. Передумови виник. Та джерела формуваня
- •9.Проаналізуйте міграційну та автохтонну теорії походження укр. Народу.
- •10.Матеріальна та духовна культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі
- •11. Трипільська культура як одне із автохтонних джерел української культури
- •12. Зарубинецька та Черняхівська культура дохристиянської Русі
- •13.Язичницькі релігійні вірування дохристиянської Русі
- •14.Запровадження християнства ,його вплив на духовну культуру Київської Русі
- •15.Розвиток писемності та освіти.Літературні пам’ятки Київської Русі
- •16. Проаналізуйте визначні пам’ятки архітектури Київської Русі.
- •17. Вплив християнства на монументальний живопис та іконопис Київської Русі
- •18. Літописання кр в контексті духовної к-ри.
- •19. «Повість временних літ» - визначна пам’ятка духовної культури кр
- •20. Проаналізуйте літературну пам’ятку Київської Русі «Слово о полку Ігоревім»
- •21. Здобутки матеріальної та духовної культури Галицько – Волинської Русі.
- •23. Етнокульт процеси у період формування української народності.
- •24.Діяльність культурно-освітніх осередків на ниві духовної к-ри Укр.В добу Ренес.
- •25.Поширення ідей раннього гуманізму в Україні у добу Ренесансу.
- •26. Острозька академія – новий тип вищої школи в Україні, її діяльність на ниві духовної культури
- •26. Острозька академія – новий тип вищої школи в Україні, її діяльність на ниві духовної культури
- •27. Розвиток освіти і наукових знань в Україні в добу Ренесансу
- •28. Львівська братська школа та її внесок у духовну культуру України.
- •29.Культурно-просвітницька діяльність братських шкіл у добу Ренесансу.
- •30.Церковна та культурно –просвітницька діяльність Петра Могили.Могилянська Доба в історії української культури.
- •31. Полемічна літ-ра України кін.16- і пол. 17ст.
- •32. Архітектура і образотворче мистецтво України доби Ренесансу.
- •33. «Золотий вік» львівського архітектурного Ренесансу.
- •34. Музична культура і театральне мистецтво доби Ренесансу
- •35. Культура Козацької держави та її самобутні риси
- •36. Розвиток освіти і наукових знань в Україні друга половина 17-18ст.
- •37. Києво- Могилянська академія – важливий осередок освіти і науки, її внесок у духовну культуру України.
- •38.Роль гетьмана України Івана Мазепи в розвитку духовної культури в період Козацької держави.
- •39. Козацькі літописи – визначна пам’ятка духовної культури України.
- •40.Літературна та культурно-просвітницька діяльність г.С. Сковороди у добу Пр.
- •41.Українське бароко в літературі,архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •42.Музична культура і театральне мистецтво доби бароко.Укр композиторів.
- •43.Генезис та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці XVII-початкуXXст.
- •44.Дворянський (шляхетський) період національно-культурного відродження
- •45.Зародження національної ідеї у дворянський період національно-
- •46.Народницький період національно-культурного відродження в Україні,його
- •47.Суспільно-політична діяльність Кирило-Мефодіївського братства.
- •48.Культурно-просвітницька д-сть громадівських організацій в Україні у 60-70рр XIX ст.
- •49. Модерністський період національно-культурного відродження в Україні, його особливості, характерні риси та ознаки
- •50.Ю.Бачинський та м.Міхновський- виразники української національної ідеї.
- •51.Національно-культурне відродження в Галичині в XIX - на початку XX століття. Аналіз основних періодів відродження
- •52. Культурно - просвітницька діяльність «Руської трійці» на ниві духовної культури Галичини. Зміст альманаху «Русалка Дністровая»
- •53. Схеми н-к відродж. За Грохом, Шпорлюком та Лисяк-Рудницьким.
- •54. Творча спадщина т.Г. Шевченка .
- •55.Творчий внесок і.Франка в духовну культуру українського народу.
- •56.Архітектура і образотворче мистецтво України хіх ст. Аналіз пам*яток стилю класицизму та модерну.
- •57.Музична культура України хіх ст. Творчість провідних композиторів.
- •58. Микола Лисенко – основоположник проф. Музики
- •59.Тетр. Мистецтво укр. 19ст. Д-сть провідних акторів,режисерів
- •60. Муз культ на зх. Україні. Творчість вербицького, воробкевича, вахнянина, січинського.
- •67. Лесь Курбас – видатний діяч укр. Театрального мистецтва
- •68. Суспільно-політична та культурно-просвітницька діяльність «Шістдесятників»
- •69. Творчість діячів української культури в еміграції
- •70.Художня культура України xXст.: тенденції розвитку, досягнення.
- •71.Архітектура і образотворче мистецтво України XX ст..
- •72.Театральне мистецтво України XX ст.. Кіномистецтво.
- •74. Специфіка та головні тенденцї розвитку української культури в сучасних
9.Проаналізуйте міграційну та автохтонну теорії походження укр. Народу.
Тривалий час перевага надавалася міграції. Роль і значення аборигенного фактора або замовчувалися, або зводилися нанівець. Усі набутки українського народу, зокрема в культурі, подавались як випадкове явище, перехідний стан розвитку російської культури. Із такою тезою не погоджувались окремі вчені,проте їхній голос був або заборонений, або не почутий. Наукові розвідки з питання етногенезу слов'ян, зокрема українців, були поодинокими, а з проблем культурогенезу і сьогодні немає жодної ґрунтовної праці.Тривалий час в історичній науці спостерігалося протиборство двох протилежних теорій походження українського народу - міграційної та автохтонної. Згідно з першою теорією, слов'янство виникло в Прибалтиці, яка мала би бути першою батьківщиною слов'ян. Потім вони вирушили на південь у віслянський басейн, а пізніше - на схід у басейн середнього Дніпра. Внаслідок слов'яни поділилися на зх і пд.-сх.Друга теорія- автохтонна, або аборигенна, стверджує, що слов'яни були незмінними жителями тієї самої території з часів неоліту. По історичній вертикалі зміцнювались культури, але етнос залишався той самий. дослідження О.Шахматова, О.Преснякова, В.Хвойки, В.Грекова, П.Третьякова, Б.Рибакова, В.Петрова дають підстави вважати автохтонну теорію максимально наближеною до істини.Те, що народ на цій території жив і займався матеріальним виробництвом, засвідчують численні писемні, лінгвістичні, археологічні, культурні пам'ятки, а також прямо й опосередковано історичні хроніки стародавніх авторів - Йордана, Прокопія Ке-сарійського, Менандра Протиктора, Феофілакта Сімоката, Маврикія Стратега, Нестора.Отже, слов'яни - це автохтони, а їх прабатьківщиною було межиріччя Одри і Вісли, або середнє Наддніпров'я. Зазначимо, що "Повість временних літ" виводить праукраїнські слов'янські племена з-над Дунаю. Тезу про "дунайську епоху" в житті праукраїнських слов'ян висунув ще М.Драгоманов у 70-х роках XIX ст., а М.Грушевський називає добу українського розвитку (IV-IX ст.н.е.) "чорноморсько дунайською".Висувалася також як компромісна гіпотеза про прабатьківщину слов'ян між Дніпром і Віслою. Ю.Кухаренко, І.Русанова вважали, що вона - на зх Поліссі; І.Ляпушкін - на Прикарпатті; І.Вернер - у верхів'ях Дніпра, Десни й Угри; А.Попов - у нижній течії Дунаю; М.Рудницький - на пд узбережжі Балтійського моря.Отже, на підставі аналізу пам'яток, джерел, історичних хронік і наукових розвідок можна визначити спільні ознаки на користь автохтонного походження.Головні з них такі: спільний фізично-етнічний тип; мовний фактор, ґрунтовно досліджений і вивчений мовознавцями, зокрема топоніми і гідроніми; археологічні пам'ятки, які мають спільні риси, характерні тільки для однієї території;основні види господарської діяльності-землеробство і скотарство, що спостерігаються по всій історичній вертикалі; мистецькі твори, зокрема кераміка, які мають характерні ознаки лише певного географічного ареалу; світоглядно-обрядова система, що сформувалась і функціонувала впродовж тривалого часу в праслов'янських і слов'янських народів.