20. Проаналізуйте літературну пам’ятку Київської Русі «Слово о полку Ігоревім»

Справжнім шедевром давньоруської літератури є «Слово о полку Ігоревім», створене невідомим автором близько 1187р. За художнім рівнем цей твір не має аналогів у візантійській та європейській літературах. Джерелом для цього літературного шедевру стала усна народна творчість, відображала художню культуру русичів. «Слово о полку Ігоревім» присвячене опису невдалого походу руських князів під проводом новгород – сіверського князя Ігоря Святославовича проти половців 1185р. Автор яскраво змальовує образи князів Ігоря, Романа, Мстислава, Всеволода, Святослава.За жанром – це радше не слово – хвала, а слово – жаль з приводу страждань Руської землі, з приводу загибелі руської дружини,яку було принесено в жертву княжому прагненню слави і військової здобичі. Великою тугою сповнений ліричний монолог Ярославни, який надихав багатьох українських, російських поетів до створення шедеврів у перекладах і переспівах цього уривку поеми. Найбільшою загадкою залишається постать автора – вихідця з князівського середовища, полум’яного патріота, широко обізнаної людини. На думку дослідників, одним з найвірогідніших претендентів на авторство твору є рідний брат Ярославни, галицький князь – ізгой, перебував під час Ігоревого походу поруч з сестрою у Путивлі. Остаточно визначити автора навряд чи коли – небудь вдасться.

21. Здобутки матеріальної та духовної культури Галицько – Волинської Русі.

Галицько-Волинське князівство в силу свого географічного положення та історичної долі знаходилося під впливом різних культур — європейського католицизму і православ'я. Це спричинило повстання нової галицько-волинської культури, яка успадкувала традиції Київської Русі й увібрала у себе багато новацій сусідніх держав. На сьогодні більшість відомостей про цю культуру маємо з писемних і археологічних джерел.

Головними культурними центрами князівства були великі міста і православні монастирі, які водночас відігравали роль основних освітніх центрів держави. Провідну роль у культурному житті країни займала Волинь, а саме місто Володимир. Місто прославилося завдяки діяльності князя Василька, якого літописець згадував як «книжника великого і філософа, якого не було у всій землі і після нього не буде». Цей князь розбудував Берестя і Кам'янець, створив власну бібліотеку, спорудив чимало церков по всій Волині, яким дарував ікони і книги. Другим за значенням культурним центром був Галич, відомий своїм митрополичим собором, церквою св. Пантелеймона, а також пам'ятками письменства — Галицько-Волинським літописом та Галицьким євангелієм. До найбільших і найвідоміших монастирів князівства входили Богородичний та Спаський монастирі.

Про архітектуру князівства відомо небагато. Писемні джерела описують переважно церкви. Даних археологічних розкопок також не вистачає для точної реконструкції тогочасних споруд. Залишки храмів Галицько-Волинського князівства в поєднанні з записами літопису дають змогу стверджувати, що на західно руських землях залишалися міцними традиції руської архітектури Київської доби, але відчувалися нові віяння західноєвропейських архітектурних стилів.

Образотворче мистецтво князівства знаходилось під сильним впливом візантійського. Галицько-Волинські ікони особливо цінувалися у Західній Європі. Чимало з них потрапило до польських храмів після завоювання князівства. Мистецтво іконопису галицько-волинських земель мало спільні риси з московською іконописною школою 14 — 15 століть. Моду у декоративному мистецтві, особливо у обробці зброї і військових знарядь, диктували азійські країни.

Починаючи з 13 століття на території князівства поширилася нова для Русі культура західноєвропейського лицарства. Відомо, що галицько-волинські князі неодноразово проводили лицарські турніри, які називалися «іграми». Разом з різними запозиченнями у військовій справі, розвитком міждержавної торгівлі та проведенням зовнішньої політики, на руських землях поширились латина, універсальна мова західноєвропейського цивілізаційного простору.

22.Укр.Ренесанс у духов.культурі,його особливості та періодизація.

Український Ренесанс-перехідний етап від середньовічної культури,яка була пронизана ідеями християнства до нового часу.

Він передбачав:

1.Поширення ідей гуманізму.2.Яскраво виражений антропоцентризм ренесансного мислення.3.Поширення загальнолюдських цінностей,які несла в собі світова к-ра.

У розвитку Ренесансного гуманізму є періоди:

1.Витоки ренес.гуманізму(2 пол.15ст.-сер.16ст.)-ранній гуманізм.

Ю.Дрогобич-„Прогностична оцінка року Божого”1483 р.;П.Русин;С.Оріховський

„Дві промовини про турецьку загрозу”(Краків 1543-1544),”Про целібат”;Лукаш з Нового Міста.

2.(2пол. 16ст.- поч. 17ст.)Відбувається інтенсивна розробка раннього гуманізму з першими реформаційними ідеями,активно формується самосвідомість укр.народу,

патріотизму.

3.(2пол. 17ст.- поч.18ст.)розп.весь комплекс гуманістичних ідей,але у значно меншому переплетенні з реформаційними ідеями.

Особливості українського Ренесансу:

1.Пошир.провідними діячами культури укр.ідей гуманізму(Ю.Дрогобич,П.Русин,Ви-

шенський,Лукаш з Нового Міста)

2.Яскраве вираження антропоцентризму

3.Пробудження інтересів до загальнолюдських цінностей.

4.Яскравовиражений національний характер.

5.Період відродж.співпадає з періодом реформацій.

6.Україна не мала своєї власної державності.

7.Націонал.еліта намагалась ств.націонал.сист освіти.

8.Процес укр.відродження проходив у період протистояння католицизму.