54. Творча спадщина т.Г. Шевченка .

Тарас Шевченко - не тільки поет, а й драматург, прозаїк, мислитель, історик, етнограф, фольклорист, художник(живописець, гравер), який залишив велику образотворчу спадщину - понад тисячу творів. Геній Шевченка надзвичайно широкий, багатогранний.

Тільки літературна спадщина Шевченка - це "Кобзар", 9 повістей, п'єса "Назар Стодоля", уривки драматичних творів, щоденник та листи.

Літературні твори Шевченка формувались поступово, рік за роком, формувало їх саме поетове життя, і все найістотніше із цього життя, з великого життя українського кріпака Тараса Шевченка - від його юності й до останнього подиху, - ввібрав у себе цей літературний моноліт.

Поезія Шевченка з'явилася на гребені віку як бунтівний голос найбільш покривджених соціальних низів, голос тих, що вже почували потребу "громадою обух сталить". Буйна волелюбність-чи не найприкметніша риса Шевченка. Верхи Шевченкової поезії-це спів свободи, уславлення свободи, цієї першої й неодмінної передумови людського поступу, добробуту й щастя. Улюблений герой Шевченкових поезій - витязь народний, повстанець гайдамака, козак-запорожець, що виступає оборонником рідного краю, носієм народної правди й честі. Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть.

Шевченкові національні ідеї були далекими від будь-якої вузькості і самозасліпленості. Ще задовго до створення Кирило-Мефодіївського товариства у передмові до поеми "Гайдамаки" (1841) Шевченко уперше висловив демократичну ідею єднання слов´янських народів. У 1845 р. у посвяті "Шафарикові" до поеми "Єретик" він пропагував, "щоб усі слав´яне стали добрими братами, і синами сонця правди..." Великий поетичний доробок Т. Шевченка як за змістом, так і за формою свідчить про геніальність поета. Вона проявилася уже з виходом у світ "Кобзаря", а також при написанні таких ліричних шедеврів, як "Дівичії ночі", "Маленькій Мар´яні", "Зацвіла в долині", "У нашім раї на землі", балад "Лілея", "Русалка", поеми "Наймичка" та ін. Надрукувавши в "Записках о Южной Руси" поему "Наймичка", Отже, аналіз творчого шляху Шевченка свідчить, що це була видатна постать. Шевченка можна знайти мотиви, де він палко заперечує саму ідею Бога. У поемі "Сон", яку він називає "комедією", читаємо: "...бо немає Господа на небі! А ви в ярмо падаєте та якогось раю на тім світі благаєте? Немає! Немає!"

Навіть невеличка за обсягом книжечка "Кобзар" вже заявила про нього як національного поета, поета великої Нації. 

55.Творчий внесок і.Франка в духовну культуру українського народу.

Яскраву сторінку в національно-культурне та духовне відродження українського народу вписав Іван Якович Франко(1856-1916). Геніальний художник слова – поет, прозаїк, драматург, перекладач, Франко був також критиком, етнографом, фольклористом, істориком, філософом, економістом, громадським і політичним діячем.

Народився в селі Нагуєвичі на Львівщині у родині коваля. Навчався в Дрогобицькій гімназії, Львівському університеті. В історії укр. літератури Івану Яковичу належить провідне місце як видатному поетові. Його поетичні збірки – класичні зразки громадянсько-політичної, філософської та інтимної лірики: «Зів*яле листя», «З вершин і низин», «Мій ізмарагд», «Із днів журби», «Semper tiro». Автор визначних поем – «Мойсей», «Іван Вишенський», «Похорон», «Панські жарти», «Смерть Каїна". Поетичне слово Франка викликає в читача почуття громадянського обов*язку перед народом, прагнення віри в краще майбутнє.

Прозові твори складають так званий цикл «Бориславських оповідань», серед яких найбільш відома повість «Борислав сміється» - перший твір в українській літературі про робітничий рух. Інші відомі художні твори: «Захар Беркут», «Перехресні стежки», «Великий шум», «Основи суспільства», драматичні твори «Украдене щастя», «Учитель», «Кам*яна душа».

Вніс великий вклад у розвиток укр. науки. Митець залишив по собі колосальну художню і наукову спадщину. 50-томне академічне видання творів Івана Яковича Франка – лише частина того, що створено великим подвижником.

В ідейному розвитку Іван Франко пройшов два етапи: І ет(80-ті рр. ХІХст)- послідовник М.Драгоманова, соціаліст ліберального напрямку; ІІ ет(з 90х рр. до кінця життя)-палкий прихильник українського демократичного націоналізму, борець за повну політичну незалежність України.

1890р. – засновує разом із Михайлом Павликом «Українсько-руську радикальну партію». Проголошувалася головна мета: пробудження свідомості мас, перетворення їх на політичну силу, з вимогами якої мусила б рахуватися австрійська влада.

Суспільні переконання митця часто йшли у розріз із позицією влади, що було підставою для його арештів і ув*язнень.