44.Дворянський (шляхетський) період національно-культурного відродження

Зародки національно-культурного відродження простежуються в останній чверті XVIII ст. у середовищі українського дворянства, яке сформувалося з колишньої козацької старшини і поступово русифікувалося. На Лівобережжі з ініціативи старшини виник широкий рух за вивчення історії козацької України. З-поміж ентузіастів збирання історичної спадщини вирізнялися О.Безбородько, В.Рубан, М.Ту-манський, О.Мартос та ін. На основі опрацьованих матеріалів і документів з'явилися загальні праці з історії України.У 1846р. вийшов друком історичний анонімний твір "Історія Русі" "Історія Русів" — найвизначніший твір української національно-політичної думки кінця XVIII —початку XX ст. Він подає картину історичного розвою України від найдавніших часів до другої половини XVIII ст. Багато уваги приділено Коззачині, Хмельниччині, Гетьманщині. Історична концепція твору продовжила традиції козацьких літописів. По суті, це перша політична історія країни. Історичні дослідження привернули увагу освічених верств українського дворянства до життя народу, його побуту, звичаїв, традицій, обрядів. Саме цим пояснюється поява у Петербурзі "Опису весільних українських простонародних обрядів" Г.Калиновського. Згодом були опубліковані три збірки народних пісень М.Максимовича. До цього періоду відноситься також поява "Грамматики малорусского наречия" Олексія Павловського.Важливим чинником, що започаткував наприкінці XVIII ст. процес національного відродження України, було заснування на землях східної України університету в Харкові. В добу дворянського відродження помітно зросло зацікавлення німецькою класичною філософією. Одним із перших українських вчених, які познайомилися з творами І.Канта, був П.Лодій. Філософськими проблемами захоплювлися також М.Полетика. та М.Максимович. Національне відродження в літературі пов'язане з творчістю І.Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, Є.Гребінки, М.Костомарова, М.Шашкевича, Т.Шевченка та ін. Саме вони визнали українську мову першорядним чинником розвитку української національної культури. Важливим чинником національно-культурного відродження стала поява видань, а також публікація наукових праць.  Пізніше в Харкові з'явилися видання у формі альманахів і збірників: "Украинский альманах", "Утренняя звезда" та інші. Всі періодичні видання в Україні виходили російською мовою. Лише 1841 р. Є.Гребінці пощастило видати у Петербурзі українською мовою літературний альманах "Ластівка", який помітно вплинув на піднесення літературного життя у Східній Україні та Галичині.Важлива роль у національно-культурному відродженні належало світському театрові. Новий тип українського театру пов'язаний з діяльністю так званого кріпацького театру. Найвідомішим вважався театр поміщика Трощинського на Полтавщині. Театральні трупи також існували в Харкові, Полтаві, Ніжині, Києві, Одесі.Підвалини українського професійного театру були закладені в Харкові та Полтаві. На ниві театрального мистецтва України працював знаменитий І.Дрейсіг,а також С.Гулак-Артемовський.Паростки національно-культурного відродження у дворянський період з'явилися також на ниві архітектури, образотворчого мистецтва і музичної культури.В архітектурних спорудах панівні позиції посідав класичний стиль. На початку XIX ст. його замінив новий стильовий напрям — ампір.З поміж видатних українських архітекторів того часу вирізнялися А.Меленський, П.Ярославський.Церковне будівництво в Україні на початку XIX ст. тимчасово припинилося. Українська скульптура кінця XVIII —першої половини XIX ст. розвивалась під впливом класицизму. З-поміж видатних скульпторів того часу виділяють І.Мартоса, В.Демута-Малиновського та інших.На першу половину XIX ст. припадає зародження української національної музики. Виходять у світ перші збірки народних пісень — "Українські мелодії" М.Маркевича, "Пісні польські й руські галицького народу" В.За-леського, " та інші. Все це засвідчує, що ідеї національного відродження проникали в усі сфери духовної культури українського народу.