45.Зародження національної ідеї у дворянський період національно-

Зародки національно-культурного відродження простежуються в останній чверті XVIII ст. у середовищі українського дворянства, яке сформувалося з колишньої козацької старшини і поступово русифікувалося. В цей період у дворянства пробудився інтерес до історичного минулого народу, його побуту, звичаїв і обрядів, мистецьких здобутків. На Лівобережжі з ініціативи старшини виник широкий рух за вивчення історії козацької України. Розпочалося збирання історичних матеріалів — літописів, хронік, грамот. Поступово формувалася українська національна ідея. З-поміж ентузіастів збирання історичної спадщини вирізнялися О.Безбородько, В.Рубан, М.Туманський, О.Мартос та ін. На думку Івана Крип'якевича, українська національна ідея в останні десятиліття XVIII ст. почала життя з історичних розвідок історії народу, історії козацтва. Це засвідчують праці О.Рігельмана, В.Рубана, О.Безбородька. Національна ідея особливо виразно зазвучала у тих працях, де йшлося про привілеї, вольності, звичаї, права "шляхти, гетьмана війська запорозького, духовного стану, міщанства і всього народу". В першій чверті XIX ст., коли серед української інтелігенції посилювалася ідея національного пробудження, вийшов друком відомий історичний анонімний твір "Історія Русі". Видавець цього твору Й.Бодянський приписав його білоруському архієпископові Г.Кониському. З таким твердженням не всі погодилися. Одні дослідники дотримувалися думки, що автором твору був О.Безбородько, інші — батько і син Полетики."Історія Русів" — найвизначніший твір української національно-політичної думки кінця XVIII —початку XX ст. Він виконав важливу роль у формуванні національної свідомості українців. "Історія Русів" подає картину історичного розвою України від найдавніших часів до другої половини XVIII ст. Багато уваги приділено Коззачині, Хмельниччині, Гетьманщині. Історична концепція твору продовжила традиції козацьких літописів. По суті, це перша політична історія країни, її пронизує ідея автономізму, республіканізму, протесту проти національного поневолення.

46.Народницький період національно-культурного відродження в Україні,його

Народницький період(1840-1880) знаменитий тим, що в інтелігенції викристалізувалась концепція про Україну,як «етнічну національність». Гасло періоду - «повернутись лицем до народу». Характерні риси періоду:1.керівництво національним рухом переходить до нової інтелігенції;2.центрами національно відродження стають Кирило-Мефодіївське братство,Харківський і Київський університети;3.провідна роль у процесі відродження в Україні належить Т.Шевченкові. Народницьку добу можна поділити на 2 періоди:1.романтичний-діяльність кир.-мефод. Брат.(50рр) та позитивістський – діяльність членів старої громади(60-80рр). Здобутки народницького періоду:1)заснування Південно-західного відділу Російського географічного товариства у Києві(1873р.),що проводило дослідження в галузі укр.мови,історії,етнографії,фольклору. 2)після придушення польського повстання 1830-1831 на Правобережжі центр антикріпосницького руху переходить у Київ.Тут навколо Київького університету згуртувалось М.Костомаров,П.Куліш,В.Білозерський, П.Маркевич та ін. В грудні 1845 Гулак і Костомаров заснували таємну організацію Кир.-Мефод.брат.,до якого пізніше увійшов Т.Шевченко.Програмний документ братства-«Книга буття укр.народу»:всі слов янські народи мають право вільно розвивати свою культуру, повині утворити слов янську федерацію, подібно на те,що є у США, Центром мав стати Київ.Товар. проіснувало 14 місяців.3)після закриття братства центр руху перемістився у Петербург,де перебували всі кир.-мефодіївці.Тут була відкрита друкарня(допомогли Тарновський і Галаган),яка друкувала твори І. Котлярев., Шевченка,Куліша.У 1861-1862 видався українською мовою щомісячний журнал «Основа»(ред.Білозерський),в якому Костомаров виклав концепцію про «дві руські народності».4)створений рух хлопоманів. Керівник-В.Антонович.Мета-ліквідація царизму,встановлення демократичної республіки.5)на поч. 60-х виникають громади.Перша створена у Києві під керівн. В.Антоновича.Згодом вони виникають у Харкові,Полтаві,Одесі,Чернігові.Активні учасники: М.Зібер, М.Драгоманов, П.Житецький, П.Чубинський, М.Старицький, Т.Рильський, Ф.Вовк, М.Лисенко, О.Кониський. . Їх об’єднувала віра в досягнення національного самовизначення.Вели українознавчі дослідження й займались вивченням та пропагандою історії та етнографії України, складанням україно-російського словника,створювали недільні школи.Валуєвський циркуляр та Емський указ заборонили будь-яку народн. д-сть.,70 рр. – нове відродження громадівського руху.6)драгоманов обстоює ідею нац. автономії.невдовзі емігрує до Женеви,де видав альманах «Громада».7)Література: «Історія Малоросии» Маркевича, дослідження Костомарова(«Б.Хмельницький», «Руїна»), П.Куліш («Записки о южной Руси»);О.Потебня «Думка і мова»,мовознавчі праці-Житецький, Кримський.8)Театр:п єса «Назар Стодоля»Шевченка, «Запорожець за Дунаєм» С.Гулак-Артемовський.У 1882р-створено професійний театр при участі Кропивницького. 9)Архітектура:Володимирський собор м.Київ(Беретті,Ніколаєв) ,оперний театр(В.Шретер).9)Скульптура: «Скіф» Л.Позен,пам ятник Б.Хмельницькому(Микешин).10)Композитори-Лисенко «Різдвяна ніч»,Людкевич,Леонтович.11)Обр.мист.-Васильківський «Козача Левада»;12)музика-Сокальський(опера «Мазепа»),Аркас-опера «Катерина»