35. Культура Козацької держави та її самобутні риси

Духовна культура українського народу досягла високого рівня в період існування козацької держави.Високорозвинута самобутня культура Січі мала величезний вплив на національну свідомість українського народу.Запорізька Січ формувалася із втікачів із кріпацтва,національних чи регілійних переслідувань. Кожен приносив щось своє, особливості культури і мистецтва свого народу.Козацька держава - явище унікальне і неповторне.Її феномен має барокове забарвлення. «Химерний» стиль був породжений непростими,бурхливими соціально-історичними обставинами. В ньому завжди поряд добро і зло, любов і ненависть, Бог і диявол, життя і смерть. Запорожці були професійними воїнами ,одне з основних завдань-оборона церкви і віри, звідси - засвоєння чернечих звичаїв і традицій.Спосіб життя козацтва,постійні екстримальні ситуації,бурхливі пригоди сповнювали людську душу суперечливими пристрастями.Глибока релігійність та духовність разом із нестримним потягом до волі,запальним темпераментом дають підставу характеризувати козацьке середовище як типово барокове,зіткане протиріч і суперечностей,чеснот і вад. Запорізький уряд на чолі з кошовим отаманом постійно виявляв піклування про створення розгалуженої системи освіти.Існуло 3 типи шкіл: січові, монастирські та церковно-парафіяльні.У січових - діти,які за певних обставин опинилися на Січі.Їх навчали читанню,співу,письму,а також основ військового мистецтва.Монастирська-хлопців навчали грамоти,письма і молитов та Закону Божого.Церковно-парафіяльні школи діяли при всіх січових парафіяльних школах.Їх ще називали школами «вокальної музики» та «церковного співу».Найвідоміша-школа в слободі Орловщина.Школи продовжували традиції братських шкіл.Навчання поєднувалося з вихованням.Навчання велось українською мовою.Високого рівня досягла освіта на Гетьманщинні. У 1740р.діяло 866 початкових шкіл,у яких в обсязі трирічного курсу викладалися основи читання і письма. Тут більшість шкіл контролювали єзуїти,а польська початкова школа для селян була практична недоступною. Велику роль відігравала музика, спів і танці.Отже, культура козацької держави була багатогранною і самобутньою. Художні вподобання, демократичні настрої козацького середовища визначили колорит козацького розвитку української духовної культури.

36. Розвиток освіти і наукових знань в Україні друга половина 17-18ст.

Рівень духовної освіти будь-якого народу визначається насамперед станом освіти і поширенням наукових знань. Розвиток їх в Україні у другій половині 17-18ст- яскраве свідчення духовного прогресу укр.народу. Важливим осередком духовної культури була Києво-Могилянська академія. Водночас діяла широка мережа початкових шкіл, народних училищ, гімназій і середніх спеціальних навчальних закладів( колегіумів) , у яких навчалися діти старшин, шляхти і духовенства, а також заможних прошарків міщан, козаків і селян. У Лівобережній і Слобідській Україні розвиток освіти здійснювався на основі загального-сійської реформи. В 1786 був затверджений статут народних училищ, які поділялися на головні і малі. Головні з 4-річним терміном навчання призначалися для дітей дворян. Вони були відкриті в Києві, Чернігові,Харкові, Катеринославі й інших містах. У перших двох класах учні вивчали основи граматики, арифметики, Свяого Письма та малювання, в 3 і 4 – загальні розділи рос.та європ.історії, географії, фізики, архітектури. Малі училища створювалися у повітових містах для дітей купців, заможних міщан, урядовців. Їх навчальна програма від-повідала першим двом класам головних училищ. Навчальні програми головних і малих народних училищ передбачал обов’язкове вивчення рос, лат.та однієї західноєвропейської мови. На посади вчителів народних училищ призначали випускників Петербурзької учительської семінарії та Києво-Могилянської академії. На Правобережжі та західноукр. землях,що перебували під владою Польщі діяли братські школи. Але вони поступово втрачали провідну роль у розвитку освіти порівняно з попереднім періодом. На цих землях уряд Речі Посполитої посилено провоив політику полонізації укр..народу. В Галичині і на Правобережжі існували єзуїтські колегії. Навчання в них проводилось польською і лат мовами. У 1661 грамотою короля Яна Казимира Львівська єзуїтська колегія була реорганізо-вана в університет. Львівська і Луцька братська школи ослабли. Після занепаду братських шкіл в Галичині справу розвитку шкільництва перейняли ченці-василіяни. Василіанські школи підпорядковувались Коісії народної едукації. У їх розпо-рядженні були шкільні будинки та майно ліквідованого єзуїтського ордену. Доступ до навчання в таких закладах мали лише діти шляхти. У школах панувала сувора дисципліна, велика увага приділялась релігійному вихованню. Після входження Галичини 1772 до складу Австрії було проведено шкільну реформу. Згідно з нею встановлювалось 3 типи державних шкіл. У Львові було засновано трирічну нормальну школу. В ній навчалися діти шляхти, міщан і духовенства. У великих окружних містах діяли головні школи. В маленьких містах діти навчалися у тривіальних школах. Мови навчання- нім і лат. У 1787 у головних і тривіальних школах запроваджено вивчення укр. Мови. Початкові школи існували при церквах і монастирях і на Закарпатті, в Ужгороді, Тибові, Требитові. Навчання велось лат мовою. Школи з укр. Мовою були лише в кількох населених пунктах- Ужгороді, селах Парич і Будевля. В них навчались діти заможних селян, міських ремісників і нижчого духовенства. В розвитку освіти важлива роль належала колегіумам – середнім навч.закладам, що здійснювали підготовку служителів релігійного культу, службовців держ.установ, учителів початк.класів. в них навчалися діти старшин, духовенства, заможних міщан і козаків. 1 1700 у Чернігові було відкрито Малоросійський колегіум,навчання в якому тривало 6 р. викладання велося слов’янською, польською та лат мовами. Вивчали і грецьку. Переяславський колегіум почав працювати 1738. Його завдання – підготовка духовенства для церков Правобережної України. Тут викладав великий філософ Сковорода, але складений ним курс лекцій суперечив канонам церкви, той змушений був залишити викладацьку роботу. Важливим освітнім і науковим осередком на Слобожанщині став Харківський колегіум, заснований 1721. Навчальна програма подібна до програм московського університету і Петербурзької академії. Тут викладали граматику, риторику, піїтику, філософію,класичні мови, теологію, нім і франц мови. В 1765 були відкриті додаткові класи, де викладалися географія, інженерна й артилерійська справа.