- •1.Поняття *культура* як духовного та суспільного феномену, структура культури
- •2.Українська культура як духовний та суспільний феномен, її сутність, характерні риси та ознаки
- •3.Еволюція поглядів на культуру в європейській та вітчизняній
- •4. Предмет історії української культури. Проаналізуйте головні періоди на шляху її розвитку.
- •5. Джерельна база та методологічні засади вивчення історії української культури.
- •6. Світова та національна культура. Їх сутність, характерні риси та ознаки.
- •7.Українська культура як складова світ. Культ. Передумови виник. Та джерела формуваня
- •9.Проаналізуйте міграційну та автохтонну теорії походження укр. Народу.
- •10.Матеріальна та духовна культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі
- •11. Трипільська культура як одне із автохтонних джерел української культури
- •12. Зарубинецька та Черняхівська культура дохристиянської Русі
- •13.Язичницькі релігійні вірування дохристиянської Русі
- •14.Запровадження християнства ,його вплив на духовну культуру Київської Русі
- •15.Розвиток писемності та освіти.Літературні пам’ятки Київської Русі
- •16. Проаналізуйте визначні пам’ятки архітектури Київської Русі.
- •17. Вплив християнства на монументальний живопис та іконопис Київської Русі
- •18. Літописання кр в контексті духовної к-ри.
- •19. «Повість временних літ» - визначна пам’ятка духовної культури кр
- •20. Проаналізуйте літературну пам’ятку Київської Русі «Слово о полку Ігоревім»
- •21. Здобутки матеріальної та духовної культури Галицько – Волинської Русі.
- •23. Етнокульт процеси у період формування української народності.
- •24.Діяльність культурно-освітніх осередків на ниві духовної к-ри Укр.В добу Ренес.
- •25.Поширення ідей раннього гуманізму в Україні у добу Ренесансу.
- •26. Острозька академія – новий тип вищої школи в Україні, її діяльність на ниві духовної культури
- •26. Острозька академія – новий тип вищої школи в Україні, її діяльність на ниві духовної культури
- •27. Розвиток освіти і наукових знань в Україні в добу Ренесансу
- •28. Львівська братська школа та її внесок у духовну культуру України.
- •29.Культурно-просвітницька діяльність братських шкіл у добу Ренесансу.
- •30.Церковна та культурно –просвітницька діяльність Петра Могили.Могилянська Доба в історії української культури.
- •31. Полемічна літ-ра України кін.16- і пол. 17ст.
- •32. Архітектура і образотворче мистецтво України доби Ренесансу.
- •33. «Золотий вік» львівського архітектурного Ренесансу.
- •34. Музична культура і театральне мистецтво доби Ренесансу
- •35. Культура Козацької держави та її самобутні риси
- •36. Розвиток освіти і наукових знань в Україні друга половина 17-18ст.
- •37. Києво- Могилянська академія – важливий осередок освіти і науки, її внесок у духовну культуру України.
- •38.Роль гетьмана України Івана Мазепи в розвитку духовної культури в період Козацької держави.
- •39. Козацькі літописи – визначна пам’ятка духовної культури України.
- •40.Літературна та культурно-просвітницька діяльність г.С. Сковороди у добу Пр.
- •41.Українське бароко в літературі,архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •42.Музична культура і театральне мистецтво доби бароко.Укр композиторів.
- •43.Генезис та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці XVII-початкуXXст.
- •44.Дворянський (шляхетський) період національно-культурного відродження
- •45.Зародження національної ідеї у дворянський період національно-
- •46.Народницький період національно-культурного відродження в Україні,його
- •47.Суспільно-політична діяльність Кирило-Мефодіївського братства.
- •48.Культурно-просвітницька д-сть громадівських організацій в Україні у 60-70рр XIX ст.
- •49. Модерністський період національно-культурного відродження в Україні, його особливості, характерні риси та ознаки
- •50.Ю.Бачинський та м.Міхновський- виразники української національної ідеї.
- •51.Національно-культурне відродження в Галичині в XIX - на початку XX століття. Аналіз основних періодів відродження
- •52. Культурно - просвітницька діяльність «Руської трійці» на ниві духовної культури Галичини. Зміст альманаху «Русалка Дністровая»
- •53. Схеми н-к відродж. За Грохом, Шпорлюком та Лисяк-Рудницьким.
- •54. Творча спадщина т.Г. Шевченка .
- •55.Творчий внесок і.Франка в духовну культуру українського народу.
- •56.Архітектура і образотворче мистецтво України хіх ст. Аналіз пам*яток стилю класицизму та модерну.
- •57.Музична культура України хіх ст. Творчість провідних композиторів.
- •58. Микола Лисенко – основоположник проф. Музики
- •59.Тетр. Мистецтво укр. 19ст. Д-сть провідних акторів,режисерів
- •60. Муз культ на зх. Україні. Творчість вербицького, воробкевича, вахнянина, січинського.
- •67. Лесь Курбас – видатний діяч укр. Театрального мистецтва
- •68. Суспільно-політична та культурно-просвітницька діяльність «Шістдесятників»
- •69. Творчість діячів української культури в еміграції
- •70.Художня культура України xXст.: тенденції розвитку, досягнення.
- •71.Архітектура і образотворче мистецтво України XX ст..
- •72.Театральне мистецтво України XX ст.. Кіномистецтво.
- •74. Специфіка та головні тенденцї розвитку української культури в сучасних
38.Роль гетьмана України Івана Мазепи в розвитку духовної культури в період Козацької держави.
Гетьман Іван Мазепа - Державний діяч і політик найвищого ґатунку, найвправніший дипломат
тодішньої Європи, полководець і водночас поет, у поезії якого найсильнішими були патріотичні мотиви, уболівання за долю України. Різноманітна природна обдарованість поєднувалася в ньому з високою освіченістю. Жодний із гетьманів не зробив так багато, як Мазепа для розвитку культури та духовності українського народу.
Корені сучасної незалежної України повною мірою лежать у великій ідеї Мазепи.
Він був знавцем літератури, власником найкращої в Україні великої і цінної бібліотеки з інкунабулами, старовинними рукописами, раритетними виданнями на багатьох старовинними рукописами, раритетними виданнями на багатьох мовах.
За правління Івана Мазепи, для Києво-Могилянської академії було споруджено новий будинок, цей заклад вступив у період свого розквіту. Саме стараннями Івана Мазепи заклад одержав у 1694 р. звання Академії. З самого початку свого гетьманування Іван Мазепа виявив себе як великий
покровитель і меценат національної культури, мистецтва, науки, православної церкви. Всякими способами Мазепа допомагав, сприяв розвитку освіти в України. У Києві, Чернігові, Переяславі та інших містах і навіть селах фундував школи, бурси, шпиталі, наділяв маєтностями
українські монастирі, які на той час були вогнищами просвіти завдяки власним школам і друкарням. Мазепа взяв під свою опіку Києво-Могилянську Академію, дбав про її розвиток, щедро обдаровував її маєтностями. У 1693 році наново побудував братську церкву Богоявлення, поставив новий будинок для Академії, щоб поліпшити умови "всякому з малоросійських дітей, хотящему вчитись". Гетьман щедро фінансував розвиток мистецтва, зокрема архітектури й малярства, прикрасив українські міста спорудженими й реставрованими чудовими храмами, розбудував в Україні на свій кошт, а такожвикористовуючи військовий скарб близько 20 церков. Різні за виконанням,величні, розкішні споруди водночас мають і спільні риси, названі мистецтвознавцями "Мазепиним барокко".Іван Мазепа своїм коштом обновив Софіївський Собор і побудував Софійську дзвіницю. В Пустинно-Миколаївському монастирі в Києві вибудував у 1690 році нову величаву церкву св.Миколая. Поставив Мазепа також велику церкву Вознесіння в Переяславі.З ім’ям Мазепи пов’язана велика кількість кам’яних споруд, які були побудовані на межі 17-18 ст. Серед них особливу увагу привертає фортечний мур навкруги верхньої території Києво-Печерської Лаври.Ім’я Мазепи набуло розголосу навіть на Сході, де він став відомим саме через те, що робив дари. Церкві Гробу Господнього в Єрусалимі переслав срібну плиту. На його ж кошти був надрукований арабський переклад Євангелія
39. Козацькі літописи – визначна пам’ятка духовної культури України.
На початку XVIII ст з нав'язуванням до літописної традиції автори-інтелектуали з-поміж козацької старшини створили низку Історичних творів, що за тематичним спрямуванням (висвітлення головно Історії Козацької держави), а також обґрунтуванням автономістичної Ідеї були явищами одного порядку. ЦІ твори прийнято називати Козацькими літописами.Доба давньої української літератури позначилася підвищеним інтересом до історії, певною навіть її романтизацією.Це був осередок вільних та мужніх людей, які самі визначали плин свого життя і мету — служіння своєму народові. Примітно, що Січ мала велике значення не тільки для розвитку військової справи, але й для розвитку освіти та культури, для утвердження самобутності нашого народу. На Січі створювалися навіть літописи, які фіксували основні історичні події. Ці літописи писали освічені козаки.Найбільш відомими є три козацькі літописи: літопис Григорія Грабянки, літопис Самовидця (невідомого автора) і літопис Самійла Величка.Літопис Самовидця описує добу з 1648 до 1702 року і оглядово — 1703—1794 роки. Величезний проміжок часу завдяки майстерності невідомого автора показано настільки реально, що складається враження, ніби сам опиняєшся гущині описуваних подій. Так, літопис оповідає про визвольну боротьбу під проводом Богдана Хмельницького, про відому нам Раду під Ніжином 1663 року, про інші важливі події. На основі літопису Самовидця пізніше створювалися історичні твори художньої літератури, серед яких панорамне зображення подій 1663 року — роман П. Куліша «Чорна рада», який вважається шедевром українського історичного роману. "Літопис Самовидця" цінний тим, що описи багатьох подій у ньому зроблені дуже реалістично.Літопис Грабянки охоплює чи не всю історію українського козацтва — з самих часів його виникнення і аж до 1709 року. Цей твір цікавий нам і тим, що до нього включено велику кількість історичних документів, які допомагають нам не тільки краще уявити описувану доби, але й впевнитися у правдивості всіх описуваних подій.Літопис Самійла Величка описує 1648—1700 роки. Автор не тільки викладає факти, але й уводить до твору своє власне ставлення до зображуваного. Велися міжусобиці в лавах козацької старшини, він закликав до припинення боротьби за владу і до орієнтації на потреби народу та країни. Автори літописів уводять до своїх творів перекази та легенди тих часів, народну творчість, думи та пісні. Це робить літописні твори цінними не тільки як історичні документи певної епохи, але і як справжні енциклопедії життя нашого народу тих часів. Мова літописів жива та барвиста, автори широко використовують приказки, народні фразеологізми, навіть художні прийоми, коли описують історичні події. Це робить твори емоційними та цікавими. Доба козаччин прекрасний період нашої історії, ми маємо пишатися тим, що і в наших жилах тече кров когось із героїчних та безстрашних особистостей минулого. Але щоб краще зрозуміти цю добу варто ознайомитись із козацькими літописами. Козацькі літописи ніби завершують літописний етап української Історіографії.