3.Еволюція поглядів на культуру в європейській та вітчизняній

"культура" як самостійна лексична одиниця існує лише з XVIII ст.Лат. слово cultura означало обробку землі, її культивування. Мислителі Античності вживають це слово як «обробка землі» і «виховання душі». Ст.греки тлумачили як виховання, навчання громадянина поліса, так і культуру взагалі, — тобто те, що відрізняло греків від «диких», «некультурних» народів — «варварів». На думку Цицерона (рим філос) дух, розум необхідно плекати так, як селянин плекає землю.В епоху Середньовіччя cultura трактувалось як подолання людської двоїстості (дуалізму) – боріння духу і плоті й умертвіння цієї останньої як умова духовного звільнення. (щастя не у пізнанні себе, а у пізнанні Бога)За часів Нового часу культура розглядалась, передусім, як феномен духовного порядку, наслідок і вияв творчої діяльності в галузі науки, мистецтва, релігії, права тощо. Матеріально-виробнича діяльність поняттям культури не охоплювалась.Погляд на культурно-історичний процес як на поширення знань, освіти, удосконалення розуму був притаманний і гуманістам епохи Відродження, і мислителям доби Просвітництва. (М.Ф.Вольтер, А.Тюрго, М.Кондорсе). В межах Просвітництва виникає і критика існуючої "культури" та її носіїв. Так, Жан Жак Руссо протиставляв зіпсованості та моральній розбещеності "культурних" європейських націй простоту і чистоту вдачі народів, які перебувають на патріархальній стадії розвитку.Нім. філос. І.Кант пов'язував основу культури не стільки з розумом, скільки зі сферою моральності.  Нім. Шіллер - завдання культури полягає у розвитку та гармонійному примиренні фізичної і моральної природи людини, чуттєвого та розумного, насолоди й обов'язку. Панування «Розуму» і становить основну ознаку нової і новітньої європейської культури – культури модернізму. XІX-XX ст (Розум - причина всіх досягнень і бід цивілізації). У XІX Фрідріх Ніцше (1844-1900), переконаний, що за своєю природою людина є ворожа культурі, що культура є злом і створена для поневолення людей. Особливо негативну роль в історії людства,відіграло християнство яке дозволяє виживати «слабким» індивідам й народам. А це неминуче веде людство до деградації й загибелі. Зігмунд Фрейд (1856-1939). У своїх роботах він підкреслював, що людина постійно страждає від протиріч між власними жаданнями й нормами культури,а це призводить до хвороб, суперечок…М.Бердяев (1874—1948 pp) -  культура має релігійні Засади.За визначенням М. Драгоманова у XIX ст формується феномен національної свідомості, Шептицький,Огієнко: церква відіграла провідну роль у збереженні й плеканні культурної та національно-державної традиції. І. Огієнко поділяв її на матеріальну і духовну. «Із занепадом національної мови занепадає національна культура, гине нація, а з нею - і державницька ідеологія»XIX ст. Леся Українка, І.Франко, М.Коцюбинський та інші — пов'язували історію культури з діяльністю народних мас, осмислювали культуру в контексті національно-визвольної та соціальної боротьби. Для них притаманна глибока гуманістична спрямованість, історичний оптимізм, віра в національно-культурне відродження України.