- •Поняття, цілі й напрямки діяльності підприємства.
- •До інтегрованих напрямків відносяться:
- •Правові основи функціонування підприємства.
- •Класифікація та структура підприємств.
- •Добровільна та інституціональні об’єднання підприємств.
- •Ринкове середовище господарювання підприємств.
- •Функції ринку:
- •Підприємництво як сучасна форма господарювання.
- •Договірні взаємовідносини та партнерські зв’язки у підприємницькій діяльності.
- •Міжнародна підприємницька діяльність.
- •Сутність і функції процесу управління.
- •Методи управління діяльністю підприємств.
- •Організаційні структури управління підприємством.
- •Вищі органи державного управління підприємствами.
- •Поняття, класифікація та структура персоналу.
- •Визначення чисельності окремих категорій працівників.
- •Кадрова політика й система управління персоналом.
- •Оцінка персоналу як важливий елемент системи управління трудовим колективом.
- •Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів.
- •Оцінка, класифікація та структура основних фондів.
- •Спрацювання, амортизація та відтворення основних фондів.
- •Ефективність відтворення та використання основних фондів.
- •Структура, нормування та використання оборотних фондів підприємства.
- •Поняття нематеріальних ресурсів.
- •Поняття нематеріальних активів.
- •Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.
- •Загальна характеристика та нормування оборотних коштів.
- •Ефективність використання оборотних коштів.
- •Поняття, склад і структура інвестицій.
- •Визначення необхідного обсягу джерел фінансування виробничих інвестицій.
- •Формування і регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів).
- •Залучення іноземних інвестицій для розвитку та посилення ефективності діяльності суб‘єктів господарювання.
- •Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій.
- •Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень і фінансових інвестицій.
- •Інвестиційні проекти підприємств.
- •Загальна характеристика інноваційних процесів.
- •Науково-технічний прогрес, його загальні та пріоритетні напрями.
- •Поняття, напрями та об’єкти організаційного прогресу.
- •Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень.
- •Характеристика техніко-технологічної бази виробництва.
- •Організаційно-економічне управління технічним розвитком підприємства.
- •Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва.
- •Формування та використання виробничої потужності підприємства.
- •Структура та принципи організації виробничого процесу.
- •Організаційні типи виробництва.
- •Організація виробничого процесу в часі.
- •Методи організації виробництва.
- •Технічна підготовка виробництва.
- •Суспільні форми організації виробництва.
- •Поняття, види та значення інфраструктури.
- •Система технічного обслуговування підприємства.
- •1.Ремонтне господарство.
- •4. Енергетичне господарство.
- •5. Складське господарство
- •Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність підприємства.
- •Відтворення та розвиток інфраструктури підприємства.
- •Державне економічне регулювання діяльності суб‘єктів господарювання.
- •Прогнозування розвитку підприємств.
- •Методологічні основи планування.
- •Стратегія розвитку підприємства та бізнес-планування.
- •Тактичне й оперативне планування підприємства.
- •Загальна характеристика продукції.
- •Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції.
- •Матеріально-технічне забезпечення виробництва.
- •Якість і конкурентоспроможність продукції.
- •Стандартизація та сертифікація продукції.
- •Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий контроль.
- •Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та чинники зростання.
- •Система, моделі та методи мотивації трудової діяльності.
- •Сучасна політика оплати праці.
- •Застосовувані форми та системи оплати праці.
- •Доплати й надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу.
- •Участь працівників у прибутках підприємства.
- •Загальна характеристика витрат на виробництво продукції.
- •Управління витратами на підприємстві.
- •Сукупні витрати та собівартість продукції.
- •Сутність і методи калькулювання окремих виробів.
- •Ціни на продукцію: сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання.
- •Зміст і форми фінансової діяльності підприємства.
- •Формування і використання прибутку.
- •Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.
- •Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва.
- •Чинники зростання ефективності виробництва.
- •Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства.
- •Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства.
- •Основні напрями організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими.
- •Служба безпеки підприємства.
- •Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємства.
- •Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств.
- •Санація (фінансове оздоровлення) суб‘єктів господарювання.
- •Банкрутство підприємств як економічне явище.
- •Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб‘єктів господарювання.
- •Ліквідація збанкрутілих підприємств.
-
Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб‘єктів господарювання.
Оцінка ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання є важливою для успішного ведення підприємницької діяльності. Україна не має власної методики визначення ймовірності банкрутства, тому користується зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрутства.
Найпростішою є двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства:
Z = - 0.3877 – 1.0736 kзл +0.579 qпк
kзл – коефіцієнт загальної ліквідності;
qпк - частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу.
За двофакторної системи ймовірність банкрутства підприємства є дуже малою при Z < 0 і великою при Z > 1.
Більш поширеною є п’ятифакторна модель Альтмана:
Z = 3,3 K1 + 0,99K2+ 0,6K3+1,4K4+1,2K5
У цій формулі числа є коефіцієнтами регресії, що показують міру впливу фактору на індекс Z. Фактори:
K1 – прибутковість основного і оборотного капіталу (визначається діленням суми балансового прибутку на загальну вартість активів);
K2 – дохідність суб’єкта господарювання (співвідношення чистої виручки від реалізації продукції і загальної вартості активів підприємства);
K3 – визначає структуру капіталу фірми (співвідношення власного та позикового капіталу);
K4 – рівень чистої прибутковості виробництва (ділення реінвестованого прибутку(резерв + фонди соціального призначення та цільового фінансування + нерозподілений прибуток ) на загальну вартість активів);
K5 – характеризує структуру капіталу (відношення власного оборотного капіталу до загальної вартості активів).
За шкалою Альтмана: Z<1,8 – дуже висока ймовірність банкрутства; 1,81-2,6 – висока; 2,61-2,9 – достатньо ймовірна, 2,91 і вище – дуже низька.
Недоліки моделі: коефіцієнти регресії розраховувалися не для економіки України, не враховані галузеві особливості господарювання, бракує інформації для розрахунку коефіцієнту K3 через нерозвиненість вітчизняного ринку цінних паперів.
-
Ліквідація збанкрутілих підприємств.
Причини ліквідації (припинення діяльності) підприємств та організацій: 1) вартість майна боржника продовжує знецінюватися, і бракує будь-якої можливості її відновлення; 2) жодна юридична чи фізична особа не звернулася до відповідного органу із заявою про проведення реструктуризації або санації боржника; 3) жодний з поданих реструктуризаційних чи санаційних планів не було схвалено кредиторами; 4) запропонований план виходу підприємства (організації) з кризового стану з тих чи тих причин неможливо реалізувати.
Рішення про ліквідацію боржника може ухвалити суд з власної ініціативи чи на клопотання розпорядника майна, кредитора, зборів чи комітету кредиторів. Відтак Арбітражний суд приймає відповідну постанову про визнання боржника банкрутом, яка надсилається всім учасникам, причетним до цього процесу. Цією постановою призначаються також ліквідатори з представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також з Фонду державного майна, якщо банкрутом визнано державне підприємство або організацію.
Призначені арбітражним судом ліквідатори утворюють ліквідаційну комісію, яка управляє майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна; визначає ліквідаційну масу (майнові активи банкрута) і розпоряджається нею; вживає заходів для стягнення дебіторської заборгованості; реалізує майно збанкрутілого підприємства (організації) і здійснює інші заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів.
За упорядкованої ліквідації продаж активів здійснюється протягом визначеного (розумного) строку з тим, щоб одержати за них найвищу можливу ціну. Для найбільш неліквідних активів цей період може становити до двох років. Вимушена ліквідація передбачає негайний розпродаж активів, як правило, усіх одночасно (на одному аукціоні). Спеціалісти розрізняють також ліквідаційну вартість припинення функціонування активів підприємства. У цьому разі активи списуються.
Юридичні наслідки визнання підприємства банкрутом:
- припиняється підприємницька діяльність такого боржника (підприємства, організації)
- до ліквідаційної комісії переходить право розпоряджання майном банкрута і всі його майнові права та обов'язки;
- вважаються такими, що минули, строки всіх боргових зобов'язань банкрута;
- припиняється нарахування пені й відсотків на всі види заборгованості підприємства-банкрута (організації).
Рішення про продаж майна банкрута за погодженням зі зборами (комітетом) кредиторів приймає ліквідаційна комісія, яка визначає порядок продажу названого майна (склад, умови і строки придбання майна).
Усі форми продажу майна банкрута (через викуп, на аукціоні, за конкурсом) оформляються договорами купівлі-продажу, який укладається між ліквідаційною комісією від імені підприємства-банкрута та покупцем.
Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів у порядку черговості:
1)витрати, пов’язані з провадженням справи в суді;
2)витрати розпорядника майна, пов’язані з утриманням майнових активів банкрута;
3)зобов’язання щодо працівників підприємства (окрім виплат по акціях і внесків до статутного фонду);
4)державні платежі до бюджету;
5)вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
6)вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективів до статутного фонду і виплат на акції;
7)всі інші вимоги.
Після розподілу виручених з продажу майна сум між кредиторами ліквідаційна комісія складає й подає в Арбітражний суд ліквідаційний баланс. Після розгляду протестів кредиторів Арбітражний суд затверджує баланс. Ця процедура і є останньою в процесі ліквідації підприємства