67. Застосовувані форми та системи оплати праці.

В умовах становлення ринкових відносин на багатьох підприємствах знайшла застосування безтарифна система оплати праці. Фактична заробітна плата кожного працівника підприємства є часткою у фонді оплати праці всього колективу або колективу окремого підрозділу і залежить від кваліфікаційного рівня працівника, коефіцієнта трудової участі і фактично відпрацьованого часу. Для управлінського персоналу безтарифна система опла­ти праці передбачає коригування їхнього заробітку залежно від обсягу реалізації продукції.

Контрактна система оплати праці ґрунтується на укладанні договору між роботодавцем і виконавцем, в якому обумовлюються режим та умови праці, права і обов'язки сторін, рівень оплати праці та інше. Договір може опла­чувати час знаходження виконавця на підприємстві, фірмі (погодинна оплата праці) або конкретне виконане завдання (відрядна оплата).

Основою органiзацiї оплати працi є тарифна система оплати працi, яка включає тарифнi сiтки, тарифнi ставки, схеми посадових окладiв i тарифно-квалiфiкацiйнi характеристики (довiдники). Тарифна система оплати працi використовується для розподiлу робiт залежно вiд їх складностi, а працiвникiв - залежно вiд їх квалiфiкацiї та за розрядами тарифної сiтки.

Тарифна сітка є сукупністю кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.

Розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної плати, нижче якого не може проводитись оплата за фактично виконану працівником норму праці.

Основними вимірниками результатів праці є кількість виготовленої продукції належної якості або витрачений робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких працівник був фактично зайнятий на підприємстві. Такому поділу вимірників затрат праці відповідають наступні дві форми заробітної плати — відрядна та погодинна.

Відрядна заробітна плата передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу і застосовується за умов: існують кількісні показники роботи, які безпосередньо залежать від конкретного робітника; існує можливість точного обліку обсягів виконаних робіт; існують можливості у робітників конкретної виробничої дільниці збільшити виробіток або обсяг виконаних робіт; існує можливість використання технічного нормування праці. У рамках відрядної форми розрізняють наступні системи оплати праці:

1. Пряма відрядна оплата

2. Відрядно-преміальна заробітна плата передбачає, що заробіток робітника складається з відрядного заробітку та премії за досягнення певних результатів.

3. Відрядно-прогресивна заробітна плата передбачає оплату робіт, виконаних у межах установленої норми за звичайними відрядними розцінками, а робіт, виконаних понад нормативний рівень — за підвищеними розцінками залежно від ступеня виконання завдання.

4. Непряма відрядна оплата передбачає, що заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, і від результатів праці робітників, яких він обслуговує. Вона застосовується для оплати тих категорій допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників, кранівників), праця яких не піддається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників.

5. Акордна система полягає в тім, що робітникові або групі робітників розцінки встановлюються не за окремі операції, а за весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку його виконання.

6. Колективна (бригадна) відрядна оплата праці. Використовується в тому випадку, коли характер обладнання чи специфіка технології потребують зусиль групи працівників різної кваліфікації. При використанні цієї системи спочатку розраховується заробіток всієї бригади як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним із методів (метод годино-коефіцієнтів, метод коефіцієнта виконання норм).

Погодинна оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань. Погодинна оплата застосовується за умов: часта зміна операцій; відсутня можливість збільшення випуску продукції, тобто робітник не може вплинути на збільшення випуску; виробничий процес строго регламентований. В рамках погодинної оплати розрізняють такі системи:

1. Проста погодинна оплата

2. Почасово-преміальна передбачає, що окрім тарифного заробітку робітник одержує премію за досягнення певних кількісних або якісних показників.

3. Почасово-преміальна система з використанням нормованих завдань. За застосування цієї системи заробіток може складатися з трьох частин:

• погодинного заробітку, що розраховується пропорційно відпрацьованому часу, і доплат за професійну майстерність та умови (інтенсивність) праці;

• додаткової оплати за виконання нормованих завдань, що нараховуються у відсотках до погодинної оплати за тарифом (наприклад, за поєднання операцій);

• премії за зниження трудомісткості виробів або робіт.

Оплата праці керівників, спеціалістів та службовців конкретних підприємств здійснюється за встановленими державою посадовими окладами згідно штатного розкладу з урахуванням застосовуваної системи стимулювання високоефективної роботи чи за контрактною (договірною) системою роздержавлених підприємств (організацій). Система посадових окладів є різновидом погодинно-преміальної системи. За цією системою оплачується праця працівників, робота яких має стабільний характер.

Посадовий оклад — це абсолютний розмір заробітної плати, встановлений відповідно до конкретної посади за штатним розкладом. Він може визначатися у певному діапазоні — від мінімального до максимального значення у межах однієї посади.