52. Відтворення та розвиток інфраструктури підприємства.

Капітальне будівництво — це процес створення нових, реконструкції, розширення й технічного переоснащення діючих виробничих та інфраструктурних об'єктів підприємств або інших первинних суб'єктів господарювання.

До сфери капітального будівництва відносять:

1) спорудження будівель та об'єктів виробничого та соціального призначення;

2) монтаж виробничого й невиробничого устаткування та інших засобів праці й соціальної діяльності;

3) проектно-пошукові та інші підготовчі роботи, пов'язані зі спо­рудженням нових і реконструкцією функціонуючих об'єктів вироб­ничого й соціального призначення;

4) капітальний і відновлюваний ремонти будівель і споруд ви­робничого та соціального призначення.

Планування обсягів капітального будівництва на підприємстві здійснюється в такій послідовності:

1. Уточнюються розрахунки балансу виробничих потужностей підприємства за відповідною номенклатурою продукції. З цією метою перевіряються: наявність виробничих потужностей на початок планового періоду; розрахунки їхнього використання; строки освоєн­ня проектних потужностей об'єктів, що їх було раніше введено в дію.

2. Оцінюються можливості приросту виробничих потужностей за рахунок проведення організаційно-технічних заходів, технічного переоснащення та реконструкції.

3. Визначаються необхідні обсяги введення в дію нових виробничих потужностей за рахунок розширення діючих виробничих об'єктів чи нового будівництва. Вони розраховуються як різниця між запланованим збільшенням обсягів виробництва відповідної продукції та максимально можливим приростом потужностей на діючих виробничих об'єктах за рахунок їхнього технічного переоснащення й реконструкції.

Кошторисна вартість будівництва — це виражені в грошовій формі нормативні (проектні) витрати на: будівельно-монтажні роботи; придбання устаткування, інструменту, інвентарю; проведення проектно-пошукових робіт; покриття інших витрат, пов'язаних з будівництвом.

Конкретизація завдань плану капітального будівництва і дове­дення цих завдань до виконавців здійснюється за допомогою титульних списків будівель. Титульний список — це плановий документ, в якому встановлено строки початку й закінчення будівництва (розширення, реконструкції) об'єктів, їхню потужність, загальні витрати на спорудження, на будівельно-монтажні роботи, щорічні розміри введення в дію основних фондів, названо підрядні та проектні організації, що виконуватимуть відповідні роботи, а також постачальників устаткування .

53. Державне економічне регулювання діяльності суб‘єктів господарювання.

Ступінь втручання держави в процеси формування стратегії і тактики народного господарства в цілому, його окремих ланок, включаючи підприємства та інші суб‘єкти господарювання є сутністю такої державної функції як функція регулювання економіки.

Мета – досягнення найбільш ефективного, соціального, наукового й культурного розвитку країни. Досягається завдяки використанню економічних та адміністративних методів.

Принципи державного регулювання: мінімальне втручання державних органів у економічні процеси, вплив відповідних владних структур на розвиток соціально-економічних процесів за допомогою встановлюваних державою економічних регуляторів і нормативів.

Основні економічні функції:

• забезпечення сприятливої правової бази та суспільної атмосфери,

• визначення глобальної стратегії розвитку країни, індикативне макроекономічне планування,

• узгодження і стимулювання пріоритетних напрямів інноваційних процесів та інвестиційної діяльності,

• перерозподіл ресурсів, стабілізація економіки та соціальний захист населення,

• моніторинг та регулювання процесів охорони і відтворення навколишнього природного середовища.

Цільові прогнози, плани і програми реалізуються переважно через фінансові засоби регулювання і передусім через бюджетне планування (державний бюджет і національні цільові фонди).

Державний бюджет – це затверджений у законодавчому порядку розпис доходів і видатків держави здебільшого на один рік.

Ефективне управління грошовим обігом і кредитом забезпечує грошово-кредитна система. Грошова підсистема – це встановлена державою форма організації грошового обігу. Кредитна підсистема – сукупність кредитних відносин та інститутів, котрі організують функціонування цих відносин.

Кредитними називаються ті відносини, що складаються з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, бюджету та населення.

Кредит характеризує економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою заздалегідь встановленого відсотка за користування нею. Принципи кредитування: цільовий характер, точне встановлення строку повернення, матеріальне забезпечення, плата за користування.

Форми кредиту:державний, банківський, комерційний.

Інструментом здійснення регулюючої функції держави є податкова система – сукупність податків, що стягуються в державі, методів їхнього розрахунку і стягнення, а також сукупність відповідних державних органів, які здійснюють цю діяльність.

Згідно з Податковим кодексом в Україні запроваджено низку податків, зборів та обов‘язкових платежів. При цьому відповідні податки й платежі зараховуються частково або повністю до бюджетів різних рівнів.