77. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.

Базою оцінки фінансово-економічного стану підприємства є звіт про фінансові результати діяльності і баланс – підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату.

Баланс складається з активу і пасиву. Актив балансу: необоротні активи, оборотні активи, витрати майбутніх періодів. Пасив балансу: власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання, доходи майбутніх періодів.

Оцінку фінансово-економічного стану підприємства проводять по чотирьох основних групах показників:

1. Прибутковість:

-валовий прибуток;

-чистий прибуток;

-рентабельність (активів, власного капіталу, акціонерного капіталу, продукції, одного виробу)

2. Ділова активність:

- оборотність активів;

- оборотність товарно-матеріальних запасів;

- середній термін оплати дебіторської заборгованості;

- середній термін оплати кредиторської заборгованості;

3. Фінансова стійкість:

- коефіцієнт автономії;

- коефіцієнт забезпеченості боргів;

- фінансовий важіль (ліверидж);

4. Платоспроможність:

- коефіцієнт загальної ліквідності;

- коефіцієнт термінової ліквідності;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Прибутковість підприємства вимірюється прибутком і рентабельністю (відношення прибутку до витрат ресурсів).

Ділова активність включає практично всі показники і аспекти роботи підприємства.

Фінансова стійкість підприємства характеризуєть­ся співвідношенням власного й залученого капі­талу.

Платоспроможність визначає здатність підприємства своєчасно розраховуватися з боргами.

78. Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва.

Ефективність виробництва – це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

Ефективність (продуктивність) = Результати/Ресурси (витрати)

Розрізняють:

• кінцевий результат процесу виробництва, що вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формі;

• кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства, для якого результатом процесу виробництва є чиста продукція, а фінансовим результатом комерційної діяльності – прибуток.

Видова класифікація ефективності виробництва (діяльності) за окремими ознаками:

1. Одержаний результат (економічна; соціальна);

2. Місце одержання ефекту (локальна; народногосподарська);

3. Метод розрахунку (абсолютна; порівняльна);

4. Ступінь збільшення ефекту (первинна; мультиплікаційна; синергічна);

5. Структура організації виробництва (робочого місця; виробничого підрозділу; підприємства в цілому);

6. Тип економічного зростання виробництва (екстенсивного розвитку; інтенсивного розвитку);

7. Напрям інноваційно-інвестиційної діяльності (науки, техніки і технології; організаційно-управлінських інновацій; інвестиційних проектів і програм);

8. Характер витрат (поточних витрат; одноразових (капітальних) витрат);

9. Об‘єкт оцінки (повна; часткова; чинникова);

10. Масштаб міжнародного співробітництва (зовнішньоекономічної діяльності фірми; діяльності спільних підприємств і транснаціональних корпорацій).

Вимірюється ефективність виробництва за допомогою значної кількості показників, які можна розбити на наступні групи:

• узагальнюючі показники (рівень задоволення потреб ринку, виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів, рентабельність виробництва, тощо);

• показники ефективності використання живої праці (персоналу) – темпи зростання продуктивності праці, трудомісткість одиниці продукції, частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці тощо;

• показники ефективності використання виробничих фондів (загальна фондовіддача, фондомісткість одиниці продукції, рентабельність основних фондів тощо);

• показники ефективності використання матеріальних ресурсів (матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, коефіцієнт використання найважливіших видів сировини і матеріалів, витрати палива і енергії на 1 грн. чистої продукції, економія матеріальних витрат, коефіцієнт вилучення корисних компонентів із сировини);

• показники ефективності використання фінансових коштів (оборотність оборотних коштів, рентабельність оборотних коштів, рентабельність інвестицій тощо);

• показники якості продукції (економічний ефект від поліпшення якості продукції, частка продукції, яка відповідає кращим світовим і вітчизняним зразкам, тощо).

Критерій — це головна відмітна ознака й визначальна міра віро­гідності пізнання суті ефективності виробництва (діяльності), відпо­відно до якого здійснюється кількісна оцінка рівня цієї ефективності. Правильно сформульований критерій має якнайповніше характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути єдиним для всіх ланок суспільного виробництва чи господарської діяльності.

До важливих узагальнюючих показників ефективності вироб­ництва (діяльності) належить також частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва. Це зумовлюється тим, що за ринкових умов господарювання вигіднішим економічно й соціаль­не є не екстенсивний (через збільшення застосовуваних ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок ліпшого використання наявних ресурсів) розвиток виробництва.

Народногосподарський ефект використання одиниці продукції як узагальнюючий показник ефективності того чи того виробниц­тва обчислюється як приріст чистого прибутку (доходу), тобто як приріст загального ефекту (збільшення прибутку внаслідок зрос­тання обсягу виробництва і продуктивності праці, економії експ­луатаційних витрат та інвестиційних ресурсів тощо) за відраху­ванням вартості придбаної (купленої) продукції виробничо-техні­чного призначення.