27. Ефективність використання оборотних коштів.

Для оцінки ефективності використання оборотних коштів використовують показники:

1. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції (РП) до середньорічного залишку оборотних коштів (S):

К_об.=,оборотів/рік (7.10)

2. Коефіцієнт завантаження оборотних коштів – величина, обернена коефіцієнту оборотності. Він показує, скільки оборотних коштів припадає на кожну одиницю реалізованої продукції.

К_зав. = . (7.11)

3. Тривалість одного обороту оборотних коштів (швидкість обороту) показує тривалість одного обороту оборотних коштів в днях і визначається:

Т_об. = , дні (7.12)

4. Рентабельність оборотних коштів – відношення прибутку підприємства (валового або чистого) до суми його оборотних коштів.

Способи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства:

• оптимізація запасів ресурсів і незавершеного виробництва;

• скорочення тривалості виробничого циклу;

• поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення;

• прискорення реалізації товарної продукції тощо.

Унаслідок прискорення оборотності оборотних коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють вивільнення:

• абсолютне (має місце, якщо фактичні залишки оборотних коштів (S_зв.) менші, ніж норматив або залишки попереднього періоду (S_баз.) при умові збереження обсягів реалізації за звітний період.):

∆S_абс.= S_зв. - S_баз. (7.13)

• відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми оборотних коштів завдяки поліпшенню їхнього використання):

∆S_від.= (Т_баз. - Т_звіт.), (7.14)

де РП_зв. – обсяг реалізованої за звітний рік продукції;

Т_баз., Т_звіт. - тривалість одного обороту оборотних коштів відповідно у базисному та звітному періодах.

28. Поняття, склад і структура інвестицій.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об‘єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно;

- майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих („ноу-хау”);

- права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

Юридичні та фізичні особи, що здійснюють вкладення капіталу (інвестування), називаються інвесторами.

Інвестиції поділяються:

1. Зовнішні (іноземні):

а) прямі;

б) портфельні.

2. Внутрішні (вітчизняні):

• реальні:

а) валові;

б) чисті;

• фінансові.

Реальні інвестиції – це вкладення капіталу у різні сфери діяльності і галузі національної економіки з метою створення нових та оновлення існуючих основних фондів. Реальні інвестиції називаються виробничими, оскільки вони спрямовані у виробництво, але частіше їх називають просто капітальними вкладеннями.

Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у фінансові інструменти, серед яких переважають цінні папери, із метою одержання доходу (прибутку) в майбутньому.

Капітальні вкладення – це кошти, що направляються на розширене відтворення основних фондів та об‘єктів соціальної інфраструктури підприємства. Вони складаються із затрат на реконструкцію, розширення, технічне переоснащення діючих та спорудження нових підприємств, заміни основних фондів, що вибули, новими.

До складу капітальних вкладень входять:

1. Вартість будівельно-монтажних робіт;

2. Вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування, а також інструментів та інвентарю, які включаються до складу основних фондів.

3. Витрати на проектно-пошукові роботи, вартість земельних ділянок, витрати на технічний нагляд, підготовку експлуатаційних кадрів, вартість придбаних ліцензій і патентів, інші витрати, пов‘язані із підготовкою до будівництва та експлуатації об‘єкта.

В залежності від класифікаційних ознак та напрямів використання капіталовкладень розрізняють таку їх структуру:

1. Галузеву;

2. Територіальну;

3. Технологічну;

4. Відтворювальну;

5. Структуру за формами власності.