47. Технічна підготовка виробництва.

Технічна підготовка виробництва – комплекс робіт, який передує виробництву нової продукції:

• науково-дослідні роботи – з’ясовуються можливості , принципи та методи створення нової або модернізації старої продукції.

• конструкторська підготовка виробництва – створення нової або вдосконалення продукції, що виготовляється.

• технологічна підготовка виробництва – охоплює сукупність робіт із забезпечення технологічної готовності підприємства до виготовлення продукції належної якості і в належному обсязі.

• організаційно-планова підготовка виробництва – адаптація виробничої та організаційної структур підприємства до умов виготовлення нової продукції, забезпечення потрібним обладнанням, перепланування технологічних схем і розміщення устаткування в підрозділах, розробка календарно-планових нормативів тощо.

Технологічна підготовка включає:

• забезпечення технологічності конструкції виробу (властивість, яка дає змогу виготовляти, обслуговувати та ремонтувати виріб з оптимальними витратами часу й коштів)

• розробка технологічних процесів і методів контролю (визначення технологічних маршрутів деталей і складальних одиниць у процесі їхнього виготовлення)

• проектування та виготовлення технологічного оснащення (залежить від конструктивно-технологічних особливостей виробу, типу виробництва)

• наладка і впровадження технологічних процесів (здійснюється в цехах основного виробництва в міру готовності технологічної документації).

48. Суспільні форми організації виробництва.

До суспільних форм організації виробництва належать:

• концентрація виробництва – усуспільнення виробництва через збільшення розмірів підприємств, зосередження робочої сили, засобів виробництва і випуску продукції на все більш великих підприємствах (інтеграційних структурах);

• деконцентрація – розукрупнення існуючих великих підприємств;

• спеціалізація виробництва – процес зосередження діяльності підприємства на виготовленні певної продукції;

• конверсія виробництва характеризує істотне (повне) перепрофілювання частини (усього) виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища чи глобальних чинників розвитку економіки;

• кооперування – форма виробничих зв’язків між підприємствами різних галузей, що спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції;

• комбінування виробництва – процес органічного поєднання в одному підприємстві (комбінаті) кількох виробництв, які належать до різних галузей промисловості або народного господарства в цілому;

• диверсифікація виробництва передбачає одночасний розвиток кількох (багатьох) технологічно не пов‘язаних видів виробництва, у значному розширенні номенклатури та асортименту продукції підприємства.

49. Поняття, види та значення інфраструктури.

Інфраструктура (від лат. infra — нижче, та structura — побудова, розмiщення) — це сукупність складових частин будь-якого об’єкта, що мають підпорядкований (допоміжний) характер i забезпечують умови для нормальної роботи об’єкта в цілому.

Інфраструктура підприємства - це комплекс цехів, господарств i служб підприємства, які забезпечують необхiднi умови для функціонування підприємства в цілому. Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури.

До виробничої інфраструктури підприємства належать пiдроздiли, які не беруть безпосередньо участі у творенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхiднi для роботи основних виробничих цехів. Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально-побутових i культурних потреб працівників підприємства.

У цілому успішне господарювання в ринкових умовах неможливе без збалансованого розвитку як основного виробництва, так i виробничої та соціальної інфраструктур підприємства.