Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Yekonomika_pidpr - копия.doc
Скачиваний:
31
Добавлен:
24.12.2018
Размер:
622.08 Кб
Скачать
  1. Сутність і методи калькулювання окремих виробів.

Калькуляція собівартості являє собою визначення витрат за статтями собівартості.

Об'єктом калькулювання є продукція чи послуги, собівартість яких обчислюється.

Калькуляційною є одиниця кількісного вимірювання продукції (штуки, тонни, метри тощо).

Калькуляція собівартості включає:

І. Сировина і матеріали.

II. Енергія технологічна.

III. Основна та додаткова заробітна плата основних виробничих робітників, відрахування на соціальне страхування.

IV. Утримання та експлуатація машин і механізмів (амортизаційні відрахування на машини та устаткування; витрати на електроенергію, пальне, мастильні матеріали для машин та устаткування; витрати на придбання технологічного інструменту, запасних частин та агрегатів для устаткування; витрати на ремонт та технологічне обслуговування; витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу).

V. Загальновиробничі (накладні) витрати (управління, виробниче і господарське обслуговування в межах виробництва; заробітна плата з відрахуваннями на соціальні потреби працівників управління, спеціалістів, службовців; амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах; охорона праці; техніка безпеки, охорона, протипожежна безпека; досліди, випробування, винахідництво; підготовка кадрів, адміністративні та канцелярські витрати; відрядження; обов'язкові платежі (страхування майна, платежі за забруднення навколишнього середовища); придбання патентів, ліцензій тощо).

VI. Підготовка і освоєння виробництва (освоєння нових підприємств, виробництв, цехів; підготовка і освоєння нової продукції).

VII. Позавиробничі витрати (витрати на маркетингові дослідження; рекламу продукції; заходи щодо стимулювання збуту).

Деякі з цих витрат є прямими і їх можна обчислити безпосередньо на окремі вироби (витрати на тару, пакування, транспортування, рекламу), а деякі — непрямими (витрати на аналіз та дослідження ринку; комісійні виплати організаціям збуту). Такі витрати розподіляються між виробами на основі певної бази розподілу.

Основні методи калькулювання собівартості:

- позаказний метод (витрати на виробництво розраховуються по замовленням на виріб чи на групу виробів. Фактична собівартість замовлення визначається по закінченні виготовлення виробів чи робіт, що відносяться до цього замовлення, шляхом підсумовування усіх витрат по даному замовленню. Для визначення собівартості одиниці продукції загальна сума витрат за замовленням поділяється на кількість випущених виробів);

- попередільний метод калькулювання собівартості знаходить застосування в масовому виробництві з коротким, але закінченим технологічним циклом. Продукція, що випускається підприємством, однорідна по вихідному матеріалу і характеру обробки. Облік витрат при цьому методі здійснюється по стадіях (фазам) виробничого процесу;

- нормативний метод обліку і калькулювання (витрати на виробництво поділяються на дві частини: витрати в межах норм і відхилення від норм витрат. Все витрати в межах норм враховуються без групування, за окремими замовленнями. Відхилення від встановлених норм враховуються по їх причинам и винуватцям, що дає можливість оперативно аналізувати причини відхилень. При цьому фактична собівартість виробу при нормативному методі обліку визначається шляхом сумування витрат по нормам і витрат в результаті відхилень і змін поточних нормативів).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]