-
Структура та принципи організації виробничого процесу.
Виробничий процес – це сукупність взаємозв‘язаних дій людей, засобів праці, та природи, потрібних для виготовлення продукції.
Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес – сукупність дій зі зміни та визначення стану предмета праці.
Виробничі процеси поділяються:
-
В залежності від їх ролі у виготовлені продукції (основні, допоміжні, обслуговуючі);
-
За перебігом в часі (дискретні, безперервні.);
-
За ступенем автоматизації (ручні, механізовані, автоматизовані, автоматичні).
Основною структурною одиницею виробничого процесу є операція.
Операція – це закінчена частина виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці, над тим самим предметом праці без переналагоджування устаткування.
Тривалість виробничого циклу – це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію. Основні складові частини тривалості виробничого процесу характеризують його структуру.
Виробничий цикл складається з двох частин – технологічного періоду та перерв.
Час виробництва включає: час на виконання технологічних операцій, допоміжних, природних процесів.
Друга частина виробничого циклу – перерви.
Для виробів із тривалим циклом величина виробничого циклу обчислюється в календарних днях, у цьому разі враховуються усі перерви. Короткі цикли (до 5 днів) обчислюються в робочих днях без урахування вихідних. У багатьох випадках виконання допоміжних операцій збігається з часом перерв, особливо перерв чекання. Тоді величина циклу є меншою на суму його складових. Це треба враховувати під час обчислення загальної тривалості циклу.
Раціональна організація виробничого процесу в просторі і часі потребує дотримання певних принципів під час його проектування та організації:
-
принципу спеціалізації
-
принципу пропорційності
-
принцип паралельності
-
принцип прямоточності
-
принцип безперервності
-
принцип ритмічності
-
принцип автоматичності
-
принцип гнучкості
-
принцип гомеостатичності
-
Організаційні типи виробництва.
Тип виробництва – це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є три типи виробництва :
-
Одиничне виробництво – широка номенклатура продукції, малий обсяг випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких здебільшого не передбачається. Характерні риси: неповне завантаження окремих видів обладнання і цехів, більшість замовлень не повторюється, робочі місця мають технологічну спеціалізацію тощо.
-
Серійне виробництво – має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) і сумарний їхній випуск може бути досить значним. Повторюваність виготовлення одних і тих виробів сприяє використанню (поряд з універсальним) спеціального обладнання, інструменту, що створює умови для підвищення рівня спеціалізації робочих місць. В залежності від широти номенклатури, величини партій , періодичності їхньої обробки серійне виробництво поділяється на дрібносерійне, середньосерійне, великосерійне. Різновиди серійного виробництва на підприємстві розрізняють в залежності від кількості детале–операцій, закріплених за робочим місцем. Показником різновиду серійного виробництва слугує коефіцієнт серійності (Ксер) – коефіцієнт закріплення операцій:
Ксер=
,
(11.1)
де Чд.о. – кількість детале-операцій, які виконуються в даному цеху або на дільниці, одиниць;
Оц. – кількість одиниць обладнання в цеху, на дільниці.
-
Масове виробництво – вузька номенклатура продукції, великий обсяг безперервного й тривалого виготовлення однакових виробів.
Техніко-економічні показники діяльності підприємства знаходяться в прямій залежності від типу виробництва. Найкращі техніко-економічні показники має поточно-масове виробництво. Пояснюється це високим рівнем спеціалізації, постійною номенклатурою виробів, значним обсягом їх випуску.
Від типа виробництва в значній мірі залежить вибір методів його організації.