- •1. Держава: поняття та ознаки
- •2.Характеристика форм державного правління
- •1) Президентська
- •3.Характеристика форм державного устрою та політичного режиму
- •4. Характеристика основних теорій походження держави
- •5.Поняття та основні ознаки права
- •6. Право як особливий вид соціальних норм
- •7.Поняття та ознаки що характеризують правову норму. Структура правової норми
- •8.Поняття джерела права та їх система
- •9.Нормативно-правові акти як джерела права
- •10. Межі дії нормативно –правових актів: у часі, у просторі, за колом осіб.
- •11.Систематизація законодавства: поняття, значення, форми.
- •12. Поняття галузі права та правового інституту.
- •13. Система права та система законодавства їх співвідношення.
- •14. Поняття і форми реалізації права.
- •15. Застосування права як особлива форма його реалізації.
- •16. Характеристика процесу стадій застосування права.
- •17. Тлумачення правових норм : поняття, види та способи.
- •18. Поняття і структура правовідносин.
- •19.Юридичні факти : поняття , означення та види.
- •20. Правомірна поведінка: поняття та її види.
- •21. Правопорушення : поняття , ознаки та види.
- •22. Склад правопорушення : поняття та зміст його елементів.
- •23. Юридична відповідальність: мета, поняття і принципи.
- •24. Види юридичної відповідальності. Заходи юридичної відповідальності.
- •25.Шлюб: поняття, ознаки, умови та порядок укладання.
- •26. Припинення та розірвання шлюбу.
- •За сумісною заявою подружжя, що не має дітей;
- •27. Майнові права та обов’язки подружжя
- •28. Особисті права та обов’язки подружжя.
- •29. Майнові права та обов’язки батьків і дітей
- •30. Поняття , предмет та метод цивільного права України
- •31. Об’єкти цивільно-правових відносин
- •32.Суб’єкти цивільного права їх загальна характеристика
- •33. Фізичні особи , як суб’єкти цивільного права України
- •34. Визнання особи безвісно відсутньою: підстави, порядок та наслідки.
- •35. Оголошення особи померлою: підстави, порядок та наслідки
- •36. Поняття та ознаки юридичної особи
- •37. Поняття та способи виникнення юридичних осіб
- •38. Підстави, порядок та способи припинення діяльності юридичних осіб
- •39. Правочин: поняття, ознаки та види
- •40. Умови дійсності цивільних правочинів
- •41. Визнання правочинів недійсними та правові наслідки виконання недійсних правочинів
- •42. Види недійсних правочинів
- •43. Поняття представництва. Сфера та межі дії п. Види п.
- •44. Поняття довіреності, форми та строк дії довіреності.
- •45. Зобов’язання:поняття, структура та види
- •46. Процес ( порядок ) укладання договору
- •47. Загальні умови виконання цивільних зобов’язань
- •48. Способи забезпечення виконання зобов’язань
- •49. Поняття та способи припинення цивільних зобов’язань
- •50. Поняття, підстави та умови цивільно-правової відповідальності
- •52. Види цивільно-правової відповідальності
- •1.Залежно від підстав її виникнення:
- •53. Поняття, предмет та метод трудового права України
- •54. Поняття, умови та види трудового договору
- •55. Порядок укладення трудового договору. Документи необхідні при прийнятті на роботу
- •56. Види змін умов трудового договору
- •57. Загальні підстави припинення трудового договору.
- •58. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника
- •59. Розірвання трудового договору з ініціативи власника
- •60. Робочий час : поняття та види
- •61. Режим та облік робочого часу
- •62.Поняття і види часу відпочинку
- •63. Відпустки : поняття та види
- •64.Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність, види дисциплінарних стягнень. Порядок їх застосування
- •65. Заохочення, як метод трудової дисципліни
- •66. Поняття, умови та види матеріальної відповідальності працівників за шкоду заподіяну підприємству, установі, організації
- •67. Поняття трудових спорів, види та порядок їх вирішення
- •68. Поняття, підстави адміністративної відповідальності
- •69. Види адміністративних стягнень їх зміст
- •70. Органи що розглядають справи про адміністративні спори
- •71. Поняття, структура та джерела кримінального права України
- •72. Підстави кримінальної відповідальності . Поняття злочину та його ознаки
- •73. Склад злочину та зміст його елементів
- •74. Покарання : поняття , його мета та види покарань у кримінальному праві.
- •75. Обставини що виключають суспільну небезпеку і протиправність діяння: необхідна оборона та крайня необхідність
- •76. Стадії вчинення умисного злочину
- •77. Поняття та види співучасті у злочині
14. Поняття і форми реалізації права.
Реалізація права – це втілення положень правових норм у фактичній поведінці діяльності суб’єктів права;
- це різноманітний процес практичного здійснення правових вимог у діяльності тих або інших суб’єктів. Саме через реалізацію НП досягається результат зміст якого був закладений законодавцем при виданні НП.
Реалізація НП здійснюється за різних форм:
1.дотримання права - це форма реалізації права , яка знаходить свій вираз в узгодженні суб’єктами своєї поведінки з нормами заборонами. Суб’єктами утримання від поведінки яка заборонена (пасивна поведінка)
2.виконання права – це форма реалізації що знаходит свій вираз у діях суб’єктів щодо здійснення субєктами зобов’язан. припису права (активна поведінка)
3.використання права – це форма реалізації права що полягає у здійсненні тими або іншими суб’єктами повноважень наданих їм НП (або використання або утримання)
4.застосування права – активно-владна діяльність компетентних державних органів щодо встановлення в рамках юридичних норм індивідуальних правил поведінки персоніфікованих суб’єктів права
Вимогами щодо правильного застосування права є :
Законність; Обґрунтованість; Доцільність
Відсутність правової норми для врегулювання певної групи суспільних відносин є прогалиною в праві, яка усувається шляхом застосування аналогії закону й аналогії права.
Аналогія закону – це вирішення справи (за наявності прогалини у праві) на основі норми, яка регулює найбільш подібні суспільні відносини.
Аналогія права - вирішення справи ( за наявності прогалини у праві та відсутності аналогічної правової норми) на основі принципів відповідної галузі права або цієї системи права в цілому .
15. Застосування права як особлива форма його реалізації.
Застосування норм права є особливою формою його реалізації. Це — державно-владна, організаційна діяльність компетентних органів держави й посадових осіб із реалізації правових норм стосовно конкретних життєвих випадків через винесення індивідуально-конкретних правових наказів (приписів).
Для цієї форми реалізації характерними є специфічні ознаки, а саме:
• цей вид діяльності здійснюється компетентними органами, що наділені державно-владними повноваженнями;
• застосування права здійснюється в чітко визначених законом процесуальних формах;
• вона має державно-владний характер: рішення ухвалюється на підставі однобічного волевиявлення компетентного органу; правові приписи обов'язкові до виконання та в необхідних випадках забезпечуються примусовою силою держави;
• це — організуюча діяльність, оскільки створює відповідні умови для більш повної реалізації правових норм;
• вона відображає елементи творчості, що означає неформальність рішення у кожному конкретному випадку;
• зміст діяльності полягає у винесенні індивідуально-конкретних, зазвичай обов'язкових до виконання, рішень, які за сутністю відрізняються від правових приписів загального характеру (тобто нормативно-правових актів);
• у цій діяльності органи правозастосування виступають суб'єктами управління; особи, відносно яких застосовується право, — об'єктами управління; винесені рішення (правозастосовні акти) — засобами управління.
Випадки реалізації права у формі застосування:
• коли правовідносини не можуть виникнути у суб'єктів права без державно-владної діяльності компетентних органів держави або їхніх посадових осіб (призов на дійсну військову службу, зарахування до навчального закладу, зайняття нової посади);
• за наявності спору чи якихось перепон на шляху до здійснення суб'єктивного права (розділ майна подружжя в судовому порядку, спір Із приводу права на спадщину);
• коли особа притягається до юридичної відповідальності за скоєне правопорушення. До правозастосовної діяльності ставляться такі вимоги:
• законність (здійснення в суворо встановленому законодавством порядку);
• обґрунтованість (винесення рішення лише на підставі повного та всебічного вивчення обставин справи);
• доцільність (урахування особливостей конкретної ситуації, за якої відбувається правозастосування, а також особливостей особи, стосовно до якої виноситься рішення);
• справедливість (рішення ухвалюється на підставі норм права, але до уваги беруться й існуючі в суспільстві норми моралі).