49. Поняття та способи припинення цивільних зобов’язань

Під припиненням зобов’язання слід розуміти припинення існування прав та обов’язків його учасників, які становлять зміст зобов’язання. Зобов’язання може бути припинено не тільки тоді, коли його мета досягнута, тобто при виконанні зобов’язання, а й тоді, коли ця мета не досягнута. Наприклад, у зв’язку з неможливістю виконання, при прощенні боргу. Для припинення зобов’язання необхідна наявність певної підстави – юридичного факту, з настанням якого закон або договір пов’язують припинення зобов’язання. У главі 19 ЦКУ містяться загальні способи припинення зобов’язань: виконання, зарахування, збіг боржника і кредитора в одній особі, угода сторін, зміна плану, неможливість виконання, смерть громадянина або ліквідація юридичної особи. Деякі підстави передбачені в інших главах ЦКУ, що регулюють окремі види зобов’язань (невиконання продавцем обов’язку передати річ, продаж речі неналежної якості, попередження про розірвання безстрокового договору тощо). Одні правоприпиняючі факти виникають з волі учасників зобов’язання, причому, як правило, задовольняючи майновий інтерес кредитора. До них належать: належне виконання, зарахування, угода сторін. Інші припиняють зобов’язання незалежно від волі учасників і стадії його виконання: смерть громадянина, що є учасником зобов’язання особистого характеру, ліквідація юридичної особи – учасника зобов’язання, збіг боржника і кредитора в одній особі, неможливість виконання. Крім наведеної класифікації, способи припинення зобов’язань розрізняють в залежності від підстав, які характерні для всіх зобов’язань, і підстави, характерні для окремих видів зобов’язань; підстави, що є угодами і підстави, що не є угодами; підстави, для яких необхідна згода обох сторін зобов’язання, і підстави, для яких досить бажання однієї сторони, та ін.

Підстави виникнення і припинення зобов'язань — це юридичні факти, у силу яких виникають і припиняються зобов'язання

Підстави припинення зобов'язань:

1.належне (тобто відповідне умовам) виконання зобо­в'язання. Це найбільш бажаний варіант припинення зо­бов'язання. При цьому права кредитора реалізовані, а обов'язки боржника — вичерпані;

2.передання боржником кредиторові відступного у вигляді грошей або іншого майна за згодою сторін;

3.зарахування, тобто погашення зустрічних, однорід­них вимог, термін яких уже настав;

4.за домовленістю сторін. Різновидом такого припи­нення зобов'язання є новація, за якої старе зобов'язання замінюється новим;

5.прощення боргу;

6.поєднання в одній особі боржника і кредитора. На­приклад, боржник став спадкоємцем кредитора;

неможливість виконання з не залежних від боржни­ка причин. Наприклад, індивідуально визначена (незамінна) річ, що була предметом зобов язання, загинула без вини боржника;

8. смерть фізичної особи чи ліквідація юридичної особи. якщо зобовязання могло бути виконане тільки при особистій участі боржника, то його смерть припиняє зобо в'язання.