
- •1. Історична обумовленість буржуазних перетворень в Європ. Країнах.
- •2.Формування буржуазного парламентаризму. Основні системи держ. Управління сучасного світу.
- •4.Особливості розвитку російського капіталізму в кінці хіх- поч.Хх ст.
- •5.Соц.-економіч. Та політик. Розвиток України наприкінці хіх- на поч. Хх ст.
- •6. Буржуазно-демократична революція в росії 1905-1907 рр. Причини, характер, особливості.
- •9.Мексиканська революція 1910—1917 рр
- •10. Перша світова війна. Революційні процеси у світі
- •11. Плани держав Троїстого союзу й Антанти стосовно України.
- •12.Формування загальнон. Кризи в Росії в умовах і світової війни.
- •13. Лютнева буржуазно-демо- критична революція 1917 р.
- •14.Соц.-політич. Розвиток України після Лютневої революції в Росії.
- •17.Директорія унр
- •19. Громадянська війна в Україні.
- •20.Причини поразки і уроки ревлюції
- •21. Проблема влади в Роси між лютневою та жовтневою революціями.
- •23.Революционные события в Германии.
- •22.Жовтневий переворот
- •23.Революционные события в Австро-Венгрии
- •25.Нове співвідношення сил на світовій арені після Першої світової війни
- •26.Паризька мирна конференція
- •27. Вашингтонська конференція, її рішення.
- •28. Суперечливий характер Версальсь- ко-Вашингтонської системи міжнародних відносин, причини формування.
- •32.Криза в Радян. Росії в 1920-1921рр.
- •33. Нова економічна політика
- •34.Розвиток срср у 20-30 рр.
- •35.Побудова соціалізму в срср.
- •36. Світова економічна криза 1929-1933 рр. Причини виникнення та наслідки
- •37."Новий курс" ф. Рузвельта
- •38.Встановлення нацистської диктатури в Німеччині
- •39. Міжнародні відносини в 30-ті рр. XX ст.
- •40.Проблема створення системи ко- лективної безпеки в 30-ті рр. Хх ст.
- •41. Тактика «умиротворення» агресора напередодні Другої світової війни, її наслідки.
- •42. Зовнішня політика срср в з0-ті рр.: досягнення та прорахунки.
- •43. Причини, характер та періодизація Другої світової війни
- •44. Зовнішня політика срср в з9-41рр.: досягнення та прорахунки.
- •45. Фашистський «новий порядок» у Європі. Рух Опору в окупованих країнах.
- •46.Напад Німеччина на срср. Об’єктивні та суб’єктивні причини поразок Червоної Армії на початку війни.
- •47. Хід війни на радянсько-німецькому фронті
- •48. Створення антигітлерівської коаліції.
- •49. Кримська конференція, формування Ялтинської системи міжнародних відношень.
- •50. Потсдамська конференція, її рішення
- •51. Розгром фашистської Німеччини і мілітаристської Японії
- •52. Підсумки та уроки Другої світової війни
- •53. Світ після Другої світової війни: геополітичні, соціально-політичні зміни.
- •54.Початок "холодної війни"
- •55.Соціально-політичні зміни в країнах Східної Європи після Другої світової війни. Формування світової системи соціалізму.
- •56. Утворення Організації Об'єднаних Націй.
- •58 Німецька проблема у післявоєнний період. Об'єднання Німеччини і зміна балансу сил у Європі і в Світі.
- •61.Внутрішнє положення та зовніш ня політика срср після другої світової війни.
- •63. Срср у період "застою"л. Брежнєв
- •64. Перебудова.
- •65. Демократизація радянського суспі- льства та процес суверенізації республік.
- •66. Розрядка міжнародної напруженості у 70-х роках. Гельсінський процес
- •67. Перехід від конфронтації до співробітництва
- •68. Демократичні революції в країнах Східної Європи. Крах авторитарно-тоталітарних режимів.
- •69. Вирішення німецького питання в 90-ті рр. Об'єднання Німеччини.
- •70. Основні тенденції розвитку суча- сного світу, інтеграційні процеси.
- •71. Особливості розвитку країн Сходу 40—90-ті роки.Розпад колоніальної системі
- •72.Интеграционные процессы в мире,
- •73.Войны в Чечне.
- •73. Виникнення і загострення близькосхідної проблеми. Арабо-ізраїльські війни
- •74.Глобальні проблеми сучасного світу, шляхи їх подолання.
- •76.Основні етапи Формування багатопа- ртійності в Україні в середині 70-х — сер 80-х рр.
- •77.Отримання Україною незалежності. Формування нац. Державності.
- •78.Зовнішня політика суверенної Укр.
- •80.Вибори Президента України в 2004р.
- •8.Піднесення національно-визвольного і суспільно-політичного рухів в Україні в другій половині хіХст. На поч. ХХст. Утворення політичних партій.
- •15.Центральна Рада(цр), її Універсали
- •62. Перші заходи по демократизації суспільного життя і подоланню наслідків сталінізму у 50-х роках, їх непослідовність
- •31. Сусп.-пол. Та ек. Кризи в Рад. Росії в 1920-1921 рр. Причини та наслідки
- •32. Неп: суть, цілі, результати
- •33. Суперечливість соц.-пол. Та ек. Розвитку срср в 20-30 рр. Формування багатопартійності
- •34.Побудова соціалізму в срср. Реальні досягнення
- •35. Причини світової фінансової кризи 1929-99 рр.
- •36. "Новий курс" Рузвельта як варіант буржуазного реформізму
- •38.Міжнародні відносини в 20-30рр. Об'єктивні та суб’єктивні передумови воєнної загрози в 30-ті рр.
- •39. Проблема колективної безпеки в передвоєнні рр., причини краху
- •40.Тактика умиротворення агресора,її цілі.Мюнхенська угода
- •41. Зовнішньополітична діяльність срср в 30-ті рр. Досягнення та прорахунки
- •42. Іі св. В.: причини виникнення, характер
- •43. Зовнішньополітична діяльність срср
- •44. Фашистський новий порядок у Європі. Рух опору в окупованих країнах.
- •45.Напад Нім. На срср.Причини поразки ча на початку війни
- •46.Радянсько-німецький фронт.
- •47. Утворення антигітлерівської коаліції , її дії.
- •48. Кримська конференція, формування Ялтинської системи міжнародних відносин.
- •49. Потсдамська конференція, її рішення.
- •50. Розгром Німеччини і мілітаристської Японії.
45.Напад Нім. На срср.Причини поразки ча на початку війни
Причини відступу рад. військ. Після окупації Балканського півострова Нім. та її союзники приступили до Ідеалізації плану нападу на СРСР. Ще у грудні 1940 р. було Затверджено план під кодовою назвою «Барбаросса», який передбачав шляхом «блискавичної війни» розгромити СРСР, уникнувши війни на 2 фронти. За цим планом три групи німецьких військ - «Північ», «Центр» та «Південь» - із Сх. Пруссії, Пол. та Рум. повинні були, завдаючи раптових ударів танковими та механізованими з'єднаннями, стрімко просунутись у глиб території СРСР, вже в перші місяці війни оточити і знищити основні боєздатні дивізії ЧА і вийти на лінію Архангельськ - Астрахань. 22 червня 1941 р. Нім. напала на СРСР. Проти Рад. Союзу було розгорнуто 190 дивізій, у складі яких налічувалося 4,7 млн. солдатів і офіцерів, 3900 танків, 4800 літаків, 43 800 гармат. Арміям Німеччини та її союзників протистояли понад 180 рад. дивізій. Рад. армія мала значну перевагу в танках і авіації - понад 10 тис. танків та 8 тис. літаків. влітку - восени, незважаючи на впертий опір ЧА, нім. війська просунулися далеко в глиб радянської держави, захопивши Прибалтику, Білорусь, майже всю територію Укр.» ряд областей Росії. Основними причинами поразок ЧА в перші місяці війни були грубі стратегічні прорахунки рад. керівництва, яке привело країну до повної міжнародної ізоляції, криваві розправи 1937-1938 рр. над командним складом армії, під час яких було репресовано понад 40 тис. командирів різного рангу, паралізуюча атмосфера культу особи Сталіна, що позбавляла ініціативи вищий командний склад. З другого боку, перемоги нім. військ не в останню чергу були наслідком набутого ними досвіду у проведенні бойових операцій проти країн Європи у попередні роки.
46.Радянсько-німецький фронт.
У перший день 1942 р. було опубліковано Декларацію Об'єднаних Націй, підписану представниками 26 держав, у якій підкреслювалася рішучість союзників вести війну до остаточного розгрому агресорів, надання всебічної допомоги всім антифашистським силам і поневоленим народам для відновлення їх незалежності і суверенітету, створення колективної безпеки в повоєнному світі.
Потенційна могутність антифаш. коаліції в 1942 р. значно переважала країн-агресорів за кількістю населення, наявними ресурсами й ек. показниками. Ядром антигітлерівської коаліції були США, СРСР і Велика Британія зі своїми домініонами. Важливою умовою перелому в ході ІІ св. в. стало забезпечення переваги союзників у військовому виробництві. В 1942 р. СРСР виробив 25 тис. літаків і 24 тис. танків, тоді як Німеччина лише 15 тис. літаків і 9 тис. танків. У цілому союзники наприкінці 1942 р. виробляли в 3 рази більше літаків і в 10 раз більше танків, ніж країни фаш. блоку. Найкровопролитніші бої в 1942-1943 рр. велися на рад.-нім. фронті. Зосередивши тут понад 170 дивізій, німецьке командування вже не могло проводити наступ по всьо¬му фронту, як у 1941 р., а лише на південному відтинку - в напрямі Сталінграда і Кавказу. Метою німців було позбавити Радянський Союз нафти і хліба з південних районів, перервати шляхи постачання сировини і військових матеріалів.
Особливо великих втрат радянські війська зазнали в травні 1942 р. в районі Харкова, де було оточено 27 стрілецьких та 7 кавалерійських дивізій, 14 танкових бригад.
Продовжуючи наступ влітку 1942 р., німецькі війська захопили райони Дону і Північного Кавказу, а біля Сталінграда вийшли до Волги. У вересні 1942 р. розпочалися жорстокі бої у місті, під час яких точилася боротьба за кожен будинок і вулицю, внаслідок Сталінград було повністю зруйновано. 19 листопада 1942 р. юна армія розпочала контрнаступ, який передбачав далекобхід нім. військ, зосереджених під Сталінградом. 28 листопада наступаючі радянські війська Південно-Західного і Сталінградського фронтів з'єдналися в районі міста " Калач і оточили 22 ворожі дивізії, які нараховували 330 тис. солдатів і офіцерів. Після напружених боїв гітлерівські війська 2 лютого 1943 р. капітулювали. Перемога на Волзі змінила Стратегічну обстановку на Східному фронті, вона свідчила про втрату військової переваги гітлерівців. Це був початок корінного перелому в ході Другої світової війни. Корінний перелом був закріплений битвою на Курсько-Ор-ловській дузі влітку 1943 р. Гітлерівці, провівши тотальну в|рбілізацію, влітку 1943 р. перекинули на Східний фронт нові дивізії, оснащені удосконаленою технікою. Вони планували провести наступальні операції з районів Бєлгорода і Орла в напрямку на Курськ, щоб оточити радянські війська на рурській дузі, а після цього розпочати обхід Москви. Наступ німецьких військ розпочався 5 липня 1943 р. Біля села Прохорівка відбулася найбільша за всю війну танкова битва, У середині липня 1943 р. радянські війська перейшли у контрнаступ, який завершився В серпні 1943 р. визволенням Орла, Бєлгорода і Харкова. Перемога на Курсько-Орловській дузі ознаменувала завершення перелому у війні. Німецька армія втратила стратегічну ініціативу і вже не змогла її відновити. 6 листопада 1943 р. радянські війська визволили м. Київ і закріпилися на окремих плацдармах Правобережної України. Були здобуті також міста Дніпропетровськ та Запоріжжя.
ІІ св. в., яка велася протягом шести років на Всіх континентах світу, завершилась перемогою союзників над Державами-агресорами - Німеччиною, Італією і Японією. Ця перемога народів антигітлерівської коаліції становить найважливіший підсумок війни.
Війна завдала народам світу непоправних людських і ма¬теріальних втрат. Кількість жертв цієї війни досі точно не встановлена. За приблизними підрахунками у війні загинуло понад 60 млн. людей, 90 млн. стали інвалідами. Найбільших людських жертв зазнали: СРСР - до 27 млн., Китай - до 10 млн., Польща - 6 млн., Югославія - 1,7 млн. чоловік. Втрати держав-агресорів становили: Німеччини - до 13 млн., Японії - 2,5 млн., Італії - 500 тис. Друга світова війна принесла жахливі страждання та випро¬бування мільйонам мирних жителів, які зазнали бомбардуван¬ня, голоду і навіть геноциду. Серед жертв війни майже полови¬ну становили жінки і діти, люди похилого віку. Внаслідок війни з'явилися мільйони бездомних біженців, дітей-сиріт. Під час війни було знищено тисячі міст і сіл, пам'ятників куль¬тури і мистецтва, створених працею багатьох поколінь.
Безпосереднім наслідком війни була нова розстановка сил на міжнародній арені, її стали визначати дві наддержави -США і СРСР, які вже незабаром із союзників перетворилися на суперників, що змагалися за лідерство в поділеному світі. З іншого боку, Друга світова війна сприяла піднесенню націо¬нально-визвольних рухів Азії і Африки, деколонізації Сходу і виникненню десятків нових держав.