62. Перші заходи по демократизації суспільного життя і подоланню наслідків сталінізму у 50-х роках, їх непослідовність

Після смерті Й. Сталіна (5 березня 1953 р.) між представниками керівної верхівки СРСР розпочалася боротьба за владу. Провідне становище в новій ієрархи спочатку належало Г. Маленкову, який став головою Ради Міністрів і очолив секретаріат ЦК. Але він міг залишитися лише на одній із посад, то вибрав пост голови Ради Міністрів. У березні 1953 р. ключову посаду в ЦК парти займає М. Хрущов, якого обирають секретарем, а у вересні — першим секретарем ЦК КПРС. Однією з найбільших заслуг М. Хрущова був розпочатий ним процес десталінізації суспільства. Уже в квітні 1953 р. газета "Правда" заявила, що вчені-медики, засуджені як "лікарі-вбивці", стали жертвою ганебної провокації, їх змусили зізнатися у вигаданих злочинах "з допомогою незаконних засобів". 10 липня того ж року заарештовано, а в грудні після суду — розстріляно шефа всевладного МВС Л. Берію, одного з найближчих помічників Й. Сталіна. Таким чином, армія вийшла з-під контролю держбезпеки. У 1954 р. було реабілітовано учасників "ленінградської справи", а шефа МДБ І. Абакумова, ініціатора фабрикації цієї справи,— розстріляно. За амністією, оголошеною у вересні 1955 р., вийшло на волю чимало людей, засуджених за співробітництво з німцями, а більшість звинувачених у контрреволюційних діях було звільнено у 1956 р., після XX з'їзду КПРС. Реабілітація жертв сталінського терору дістала високу оцінку світової громадськості й піднесла авторитет керівника радянської держави. Ще одним важливим досягненням тих років було проведення сільськогосподарських реформ. У своєму виступі на вересневому (1953) пленумі ЦК М. Хрущов, наголосивши на відставанні сільського господарства, запропонував підвищити закупівельні ціни на основні види продукції, а також зменшити обов'язкові поставки державі продуктів, списати борги колгоспів, знизити податки з присадибних ділянок. З 1954 р. прибутки колгоспників починають зростати. У 1954 — 1957 рр. за ініціативою М. Хрущова було освоєно близько 35 млн. га цілинних і перелогових земель у Казахстані, Сибіру, на Уралі, в Поволжі, на Північному Кавказі. У 1956 р. вдалося зібрати рекордний урожай зернових — 25 мл. т. Якщо взяти до уваги щорічне підвищення зарплати в середньому на 6 %, то стане ясно, що матеріальне становище трудящих у другій половині 50-х рр. значно поліпшилося. Політика десталінізацн, демократизація суспільства, позитивні зрушення в економші сприяли зростанню соціальної активності мас. Настав період так званої "хрущовської відлиги". Лави творчої Інтелігенції поповнили нові діячі культури, літератури, театру та кіно, так звані "шестидесятники". Небувалих висот досягла наука. У 1957 р. в СРСР було запущено в космос перший штучний супутник Землі. Однак у наступні роки чимдалі більше почав виявлятися волюнтаризм М. Хрущова. І Справедливо піддаючи критиці сталінський режим, він і сам поступово зосередив у своїх руках необмежену владу: спочатку партійну як перший секретар ЦК КПРС. а з 1958 р.— й державну, зайнявши посаду голови Ради міністрів. Таким чином командно-адмініс- тративна система набула завершеного характеру. Хоч Хрущов, як ніхто з вищих керівників країни, розумів необхідність змін і реформ, він. одначе, запроваджував к методами й засобами, властивими тоталітарній державі. Його квапливі, недостатньо виважені Й часто суб'єктивні рішення завдавали значної шкоди народному господарству. Візьмімо хоча б "кукурудзяну епопею"; вирощування цієї культури безоглядно нав'язувалося чи не на всій території країни. Неефективними були й інші кроки, зокрема, запровадження й створення раднаргосліз замість союзних міністерств тощо. На початку 60-х рр. М. Хрущов висунув цілком нереальне гасло: "догнати і перегнати Америку", яке невдовзі дискредитувало його. Додалися економічні труднощі. Широка кампанія, спрямована проти присадибних ділянок, і гонитва за "рекордами", різні невиправдані експерименти призвели до того, що виробництво м'яса 1964 р. зменшилося порівняно з 1958-м. дії М. Хрущова розчарували значну частину інтелігенції, особливо після того, коли письменникові Б. Пастернаку не дали змоги отримати Нобелівську премію, присуджену йому за опублікований за кордоном 1957 р. роман "Лікар Живаго". Тоді ж з'явилося перше покоління дисидентів: Таланской, Луковський, Кузнєцов та інші. Волюнтаризм у зовнішній політиці, зокрема під час Карибської кризи, завдав відчутного удару авторитетові СРСР на світовій арені. Невдоволена партійна й бюрократична еліта при підтримці високопоставлених військових пішла на змову. 13 жовтня 1964 р. на засіданні президії ЦК. а потім пленумі ЦК КПРС М. Хрущова було піддано гострій критиці й звільнено з усіх посад. Першим секретарем ЦК КПРС став Л. Брежнєв, а головою Ради міністрів — О. Косигін.