68. Демократичні революції в країнах Східної Європи. Крах авторитарно-тоталітарних режимів.

Назріваюча протягом довгого часу криза наприкінці 80-х років охопила всі країни Центра- льної і Південно-Східної Європи. Вона проявилася в економічній, політичній, ідеологічній і моральній сферах. Політичне банкрутство керівництва правлячих партій, невправність адміністративно-командних методів управління і небажання більшості населення жити в умовах тоталітарного режиму — все це зумовило виникнення своєрідної революційної ситуації в країнах Центральної та Південно-Східної Європи. В різних державах вона складалась і розвивалась неоднаково. Але загальним для всіх країн було прагнення ліквідувати монопольну владу правлячих партій, встановити демократичну форму правління на основі широкої демократії обновити соціально-економічне й політичне життя суспільства.

Форми та методи демократичних революцій були різними —від "ніжної", спокійної револю- ції в Чехословаччині до кривавих зіткнень в Румунії, що призвели до численних жертв. Бо- ротьба була спрямована на ліквідацію держав- ного, тоталітарно-бюрократичного "соціалізму", який повністю дискредитував себе в країнах Центральної і Південно-Східної Європи наприкінці 80-х років.

Революції розгорталися майже одночасно. Це пояснювалось, по-перше, зрілістю передумов та високим ступенем соціальної напруги в усіх цих країнах і, по-друге, розумінням того, що СРСР не втручатиметься у справи своїх західних сусідів: не надаватиме підтримку консе- рвативним силам, які намагались загальмува- ти демократичний процес.

Найбільш активно проявилися виступи проти авторитарно-бюрократичних режимів у Польщі та Угорщині. У червні 1989 р. на виборах до Сейму Польщі зазнала поразки Польська об'єднана робітнича партія. Вперше в іс- торії уряд соціалістичної країни очолив безпартійний політичний діяч. Ним став один з активних діячів профспілкового об'єднання "Солідарність" Т. Мозовецький. Представник. ПОРП В. Ярузельський тоді ще залишався президентом країни, але наприкінці 1990 р. на загальних виборах президентом Польщі був обраний лідер "Солідарності" Лех Валєнсао Формування нового уряду було доручено представникові "Солідарності" Я. Бєлецькому. Із конституції виключається стаття "Про керівну і спрямовуючу роль ПОРІГ', а в січні 1990 р. ця партія зовсім перестала існувати о Новою назвою держави стала Республіка Польща, Крім того, в країні відбулися соціально-економічні зміни. Була відновлена ринкова економіка, велику роль починають відігравати приватні підприємства.

Серйозні політичні зміни відбулись у дру- гій половині 1989 р, і в Угорщині. Із конституції країни була виключена стаття про керівну роль Угорської соціалісттичної робітничої пар- тії, з якої пізніше відокреми лася Угорська со- ціалістична партія. Протягом короткого часу з'являється низка нових партій. Найбільш впливові серед них — Угорський демократи- ний форум, Союз вільних демократів. Ліві сили поступово втрачали свої позиції. 25 березня 1990 р. на виборах до парламенту перемогу здобули опозиційні партії. Уряд сформував лідер УДФ Й. Антала, який впроваджував по- літику розвитку ринкових механізмів; чітко визначалися європейські орієнтири зовнішньої політики. Назву країни було змінено на Угорську Республіку.

У жовтні 1989 р., невдовзі після офіційного святкування 40-річчя Німецької Демократичної Республіки, масові виступи, демонстрації в Берліні та Лейпцигу примусили піти у відставку керівництво країни на чолі з Е. Хонеккером. Він заявив про своє рішення 18 жовтня на племіумі ЦК Соціалістичної єдиної партії Німеччини, а 7 листопада пішов у відставку уряд НДР у повному складі Змінилося ставлення до ФРН. 9 листопада 1989 р. уряд НДР прийняв рішення про відкриття своїх західних кордонів для вільних поїздок до ФРН — у Західний Берлін, "Берлінська стіна" перестала виконувати свої функції. СЄПН була реорганізована і змінила назву на Партію демократичного соціалізму. Створювались нові партії та організації. На виборах до Народної палати НДР перемогу здобули опозиційні сили. Більшість голосів от- римав Християнсько-демократичний союз. У німецькому суспільстві розгорнулася гостра полеміка з питань про строки, методи і форми об'єднання ФРН і НДР. З жовтня 1990 р. НДР перестала існувати як держава, відбулося об'єднання Німеччини.

Майже одночасно розгортаються політичні зміни в Болгарії. Боротьба серед керівництва країни призвела до звільнення в листопаді 1989 р. з усіх партійних і державних посад Т. Живкова.Його було виключено з партії і віддано до суду за звинуваченням у зловживанні владою. В цей період розпочинається процес демократизації суспільно-політичного життя країни. На виборах у червні 1990 р. Болгарська соціалістична партія отримала більшість голосів. Найбільш серйозним суперником БСП у боротьбі за владу був Союз демократичних сил. У серпні 1990 р. його лідера Ж. Желєва обирають президентом Болгарії. У грудні 1990 р. був сформований коаліційний уряд, до якого увійшли і опозиціонери, і колишні комуністи.

У листопаді 1989 р. у Чехословаччині розпочався масовий демократичний рух, який мирним шляхом привів до падіння ролі Комуністиної партії, за що ці події отримали назву "ніжної", "оксамитової" революції. Після розгону в Празі студентської демонстрації по всій країні прокотилися масові виступи проти партійно-державного керівництва Чехословаччини. Пленум ЦК КПЧ прийняв відставку ЦК партії. Керівництво КПЧ майже повністю було зміщено. До влади прийшли колишні опозиціонери. Президентом Чехословаччини став голова Громадського форуму, драматург, дисидент В. Гавел. Уряд очолили лідери Громадського форуму. Розпочалися ринкові реформи. Але виникли проблеми у взаємовідносинах між чехами і словаками. У червні 1992 р. на виборах у Чехії та Словаччині перемогли партії, які виступали за мирне роз'єднання, і з 1 січня 1993 р. Чехословаччина як єдина держава перестала існувати. Натомість виникли дві держави — Чехія і Словаччина.

На відміну від "ніжної революції" в Празі, події в Румунії супроводжувались насиллям і призвели до багатьох людських жертв»Після кривавої розправи 16-17 грудня 1989р. з демонстрантами в м.Тімішоарі . 22 грудня в Бухаресті повсталий народ при підтримці армії скинув диктатуру клану Чаушеску. Відбувся суд, на якому Чаушеску був звинувачений у злочинах перед Батьківщиною, після чого — страчений. Влада країні перейшла до рук Фронту національного порятунку. На чолі Ради фронту став І. Ілієску.і Уряд Румунії очо- лив П. Роман. На парламентських виборах у травні 1990 р. ФНП одержав 2/3 місць. Прези- дентом було обрано І. Ілієску.

Набагато складніше розгортались події в Югославії. У 1990 р. тут провадиться перші за півстоліття демократичні вибори. У Сербії та Чорногорії влада залишилась у руках соціа- лістів і комуністів; в Словенії і Хорватії перемогу отримали демократи, які виступили за конфедеративний устрій Югославії, що не влаштовувало центр. Комуністи зазнали поразки також у Боснії та Герцеговині і поділили владу з новими політичними силами в Македонії» 26 червня 1991 р. Словенія і Хорватія оголосили себе незалежними республіками і встановили прикордонні пости. Слідом за ними у березні 1992 р. заявляють про свій державний суверенітет Боснія та Герцеговина, а згодом і Македонія. У відповідь белградський уряд спробував застосувати зброю.Крім того, розпочалися збройні міжнаціональні конфлікти. Громадянська війна, яка розгорнулась на території Югославії в 1991 р., безсумнівно, стала найгіршим з варіантів розпаду Югославії. У конфлікт втрутилось Європейське Співтовариство. У квітні 1992 р. відбулося проголошення нової держави - Союзної Республіки Югославії у складі Сербії та Чорногорії.

Східноєвропейські революції 1989 р. немо- жливо уявити без перебудови в СРСР, яка створила умови для боротьби за демократичний розвиток в країнах Центральної і Південно-Східної Європи.

Демократичні революції в Центральній і Східній Європі в 1989-1991 рр. стали однією з найважливіших подій другої половини XX ст. Вони зумовили не тільки кардинальні внутрішні зміни в країнах східноєвропейського регіону, а й викликали нове співвідношення сил в Європі, нову структуру економічних і політичних відносин між великими державами. Прийшов кінець конфронтації між Сходом і Заходом, між СРСР і СІЛА. Закінчилась довга виснажлива "холодна війна".