32.Криза в Радян. Росії в 1920-1921рр.

На початку 20-х рр. СРСР ввійшов в смугу глибокої соціально-економічної і політичної кризи. Семирічний період жорстоких битв на фронтах першої світової, громадянської воєн та іноземної інтервенції відкинув економіку країни на рівень XVIII ст.

Жахливу картину являло собою народне господарство України, територія якої протя-гом воєнних лихоліть була ареною надзвичайно жорстоких боїв. Найбільших ушкод- жень було завдано великій машинній індустрії. У Донбасі працювали переважно дрібні шахти з примітивною технікою. Залізорудна промисловість взагалі не діяла. У металургії залишилася в дії одна невелика доменна піч на Петровському заводі в Єнакієвому.Кі- лькість промислових робітників зменшилася наполовину. Перехід до відбудови народного господарства проходив в умовах гострої паливної кризи; яка перетворювала міста і селища в скуті холодом, майже мертві скупче- ння будівель.Становище ускладнювала тра- нспортна криза, яка була викликана граничним зносом вагонного і паровозного парків. На станціях чекали поїздів величезні натовпи голодних і напівроздягнених людей. Посилювалась продовольча криза. У багатьох районах великої країни люував голод, вибухали масові епідемії висипного тифу та інших хвороб, що скошували людей десятками тисяч.

Великі ускладнення викликав процес де- мобілізації армії. Труднощі були пов'язані з працевлаштуванням демобілізованих. Значна частина їх, не знаходячи роботи і блукаючи в пошуках її по країні, часто попадала під вплив контрреволюційних елементів, вливаючись у ряди заколотників.

У зв'язку з розвалом економіки і критичним матеріальним станом політична ситуація в країні характеризувалася гострим незадоволенням політикою «воєнного комунізму» як з боку робітничого класу, так і з боку селянства.

Зупинка великих підприємств і голод гнали робітників у село.В країні відбувався про- цес часткового декласування робітничого класу, який послаблював соціальну базу диктатури пролетаріату і становив небезпеку для радянської влади.

Найчисленнішим класом було селянство. У його соціальній структурі відбулися докорінні зміни. Якщо до революції переважала біднота,то зараз село стало переважно середняцьким, кількість бідняків значно зме- ншлась. Міць куркулів була підірвана, кількі- сть їхніх господарств зменшилась втричі.

Селянство почало відкрито виявляти незадоволення продрозкладкою, домагаючись права вільно розпоряджатися залишками своєї продукції, обмінювати їх на промислові товари. Відсутність у селян стимулу до розширення власних господарств перетворювалась із фактора економічного на фактор політичний. На цьому фоні незадоволення селянських мас вже на початку 1920р. почали надходити пропозиції про відміну прод- розкладки і перехід до продподатку.

Але в 1920р. більшовицький уряд на чолі з Леніним ще перебував в обіймах «воєннокомуністичної» утопії і рішуче виступав проти цих пропозицій, незважаючи на те, що восе- ни 1918р. той самий уряд видав закон про продовольчий податок,зірваний громадя- нською війною.Необхідні були суспільно-по- літична криза весни 1921р., загроза втрати влади, щоб більшовицьке керівництво усвідомило неминучість повороту в політиці.

Небажання селянства терпіти й надалі продрозкладку стало очевидним. Вогнищами селянської партизанської війни та бандитизму були охоплені Тамбовська і Воронезька губернії, Україна, Середнє Поволжя, Дон, Кубань, Туркестан та Західний Сибір.Вся суть кризи в кінцевому підсумку звелась до одного слова —Кронштадт. Повстання в знаменитій морській фортеці, що була одним із головних осередків революції 1917р. Повстання було придушене за допомогою штурму, який розпочався в ніч з 16 на 17 березня.

Все це дозволило В. Леніну усвідомити необхідність нового економічного ставлення до селянства. Проте партія в цілому ще не мала чітких реалістичних уявлень про необхідність змін, незважаючи на те, що протягом кількох місяців з цього питання відбулася гостра ди- скусія. Але торкалася вона лише однієї важливої проблеми — ролі профспілок у радянському суспільстві.Фактично мова йшла про методи партійного керівництва трудящими масами в перехідний період від капіталізму до соціалізму.

Спектр пропозицій був значним. До X з'їзду РКП (б) було висунуто вісім проектів пос- танов про профспілки.Вибори делегатів з'їзду відбувалися на основі цих платформ.

Підсумовуючи причини переходу від «во- нного комунізму» до нової економічної полі- тики, необхідно підкреслити, що вони мали як об'єктивні, так і суб'єктивні передумови. До перших слід віднести закінчення бойових дій, все більш помітний розрив союзу робітничого класу і селянства, кризовий стан еконо- міки, спад світового революційного ру-ху, неможливість вирішення завдань соціалістичного будівництва за допомогою старих методів управління суспільством.